23.06.2025 Справа № 756/2514/25
Унікальний 756/2514/25
Провадження №2/756/2753/25
16 червня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря Загороднюк В.В.,
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів адвоката Яценка Д.С.,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивачі звернулися до суду із позовом, уточненим в ході розгляду справи, до відповідача про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого посилався на те, що 26.05.2024 близько 11 год. 05 хв. у м. Києві на перехресті просп. Оболонський - вул. Героїв полку «Азов», сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (власник - ОСОБА_1 ), та в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а водії - тілесні ушкодження, через які останніх було госпіталізовано до медичних закладів.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2024 відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Для визначення матеріального збитку заподіяного внаслідок пошкодження їх автомобіля, позивачі звернулися до СОД ОСОБА_4 , згідно висновку якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 складає 1 290 634,80 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 виплатило 160 000 грн у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, залишок між завданою шкодою та сумою виплаченого страхового відшкодування становить 1 130 634,80 грн, які позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь, а також 5000 грн за виготовлення звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу.
Крім того, позивачі вказують, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вчиненої відповідачем позивачам заподіяно моральної шкоди, яку вони просять також стягнути з відповідача на свою користь, а саме на користь позивача ОСОБА_1 стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн, а на користь позивача ОСОБА_2 - моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.02.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 18.04.2025, у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивачі та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні своєї вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не заперечував, проте вказував, що понесення матеріальної та моральної шкоди у зазначеному позивачами розмірі є недоведеним, звернувся до суду з відзивом, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що транспортний засіб позивачів є фізично знищеним, тому має відшкодовуватися різниця між вартістю автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди, при цьому залишки пошкодженого автомобіля мали бути передані відповідачу чи зменшена ціна позову на вартість залишків транспортного засобу, який мав би був визначений у відповідності до норм чинного законодавства. Також вказував, що після дорожньо-транспортної пригоди відповідача забрала для госпіталізації карета швидкої допомоги, натомість позивач ОСОБА_2 нібито дістався до лікарні своїм ходом, водночас будь-яких доказів його госпіталізації надано не було.
У судових дебатах відповідач просив суд визначити розмір моральної шкоди на розсуд суду зменшивши його.
Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 25).
Судом встановлено, що 26.05.2024 близько 11 год. 05 хв. у м. Києві на перехресті просп. Оболонський - вул. Героїв полку «Азов», сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (власник - ОСОБА_1 ), в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а водії - тілесні ушкодження.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2024 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с.11).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно звіту №07/09/24 від 05.09.2024 про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП СОД ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку завданого позивачу склала 1 290 634,80 грн, що дорівнює ринковій вартості автомобіля до моменту ДТП, при цьому вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу становить 1 404 447,45 грн (а.с.45-76). Вартість виготовлення вказаного звіту склала 5000 грн (а.с.13-16).
У відповідності до ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Відомості щодо наявності полісу цивільно-правової відповідальності відповідача в матеріалах справи відсутні.
За інформацією наданою позивачами, станом на дату скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.34,35). Вказані обставини відповідачем не заперечувалися.
Згідно п. 21.1. ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно до п.п. та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
З матеріалів справи та пояснень позивача ОСОБА_1 убачається, що позивачу ОСОБА_1 було виплачено МТСБУ суму страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн (а.с.102,103).
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У частині третій ст. 12, ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі випадків наявності підстав звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права, зокрема, статтею 1166 ЦК України.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на позивача покладено обов'язок доведення наявності шкоди та її розміру.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України).
Згідно із ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно зі ст. 30 цього Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки та відповідають за завдану шкоду.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №204/5314/18 (провадження №61-17280св20), від 02.12.2021 у справі №753/17190/18 (провадження №61-4879св 21).
Крім того, механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений , затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика).
Відповідно до пунктів 7.17, 7.18, 7.20 Методики якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ. Вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування.
Позивач ОСОБА_1 вказує, що діями відповідача їй завдано збитків на суму 1290634,80 грн, що з урахування виплати від МТСБУ становить 1130634,80 грн.
Водночас, як убачається з наданого позивачами звіту оцінювача, питання щодо визначення вартості залишків транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди ним не досліджувалося, а в судовому засіданні сторона позивачів вказувала на те, що залишки транспортного засобу знаходяться у них і їх вартість їм невідома.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено обставини, на які посилається сторона позивача при зверненні до суду із позовною заявою, у свою чергу, відповідач не визнає суму, яку просить позивач з нього стягнути та вказує на те, що сторона позивача не вчинила жодних дій для можливого узгодження такої вартості чи проведення відповідної оцінки в межах норм чинного законодавства.
Клопотання про призначення експертизи залишків пошкодженого транспортного засобу стороною позивача в ході розгляду справи не заявлялося, водночас, саме на позивача у деліктних правовідносинах покладено обов'язок доведення наявності шкоди та її розміру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, 06.12.2007).
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Додатково слід зазначити, що за наслідками розгляду справи про відшкодування завданої шкоди, потерпіла сторона не може збагатитися за рахунок винної сторони, оскільки відшкодуванню підлягає лише завдана та доведена шкода.
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, а також вимог щодо відшкодування витрат понесених позивачем на оплату виготовлення звіту про оцінку вартості збитку понесеного власником пошкодженого транспортного засобу як похідних від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки виходячи із вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, такі вимоги не є обґрунтованими.
Щодо відшкодування завданої моральної шкоди суд зазначає наступне.
За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач ОСОБА_2 посилався на те, що ним понесено моральні та душевні страждання внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, неможливості ним користуватися, порушення нормальних життєвих зв'язків та звичного способу життя, ушкодження здоров'я, душевного переживання, неможливості самостійного пересування за вказівками керівництва по роботі, негативного впливу на стан здоров'я наслідків дорожньо-транспортної пригоди, відновлення психологічного стану, стану транспортного засобу, а позивач ОСОБА_1 - на порушення звичного способу життя, відновлення психологічного стану та стану транспортного засобу, а також понесення моральних страждань пов'язаних із пошкодженням нового транспортного засобу.
Враховуючи характер та ступінь вини відповідача, глибину душевних та фізичних страждань позивачів, зміну їх звичного способу життя, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, а на користь позивача ОСОБА_1 - моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Інші наявні у матеріалах справи докази, висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено 23.06.2025.
Суддя: Олексій ДИБА