Справа № 756/695/25
Номер провадження № 1-кп/756/1006/25
27 травня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 22.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050003345, у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
21.10.2024 працівники патрульної поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , під час здійснення патрулювання та несення служби на службовому автомобілі у складі екіпажу «Рубін-506» по проспекту Володимира Івасюка, 18 в м.Києві, близько 17:20 год., з метою перевірки документів осіб, які знаходились у транспортному засобі, було виявлено та зупинено автомобіль марки «Merсedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_6 .
В подальшому, поліцейський управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 , пред'явивши службове посвідчення, розпочав розмову з ОСОБА_6 , в ході якої попросив надати паспорт громадянина України для встановлення його особи та водійське посвідчення, на що останній повідомив, що наразі не має при собі водійського посвідчення. У зв'язку із цим, поліцейським ОСОБА_8 було повідомлено ОСОБА_6 про те, що відносно нього будуть складатись адміністративні матеріали, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Того ж дня, близько 17:40 год., ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що вчинив адміністративне правопорушення, бажаючи уникнути адміністративної відповідальності за його вчинення, маючи умисел, спрямований на надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення дій, спрямованих на притягнення його до адміністративної відповідальності та реалізуючи його, знаходячись поруч з службовим автомобілем працівників патрульної поліції, запропонував поліцейському ОСОБА_8 неправомірну вигоду, на що ОСОБА_8 відразу було попереджено ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за пропозицію надання неправомірної вигоди службовій особі, проте останній нахилився через відкрите вікно переднього пасажирського сидіння та поклав у дверцята автомобіля 700 гривень.
Після зазначених неправомірних дій ОСОБА_6 працівники патрульної поліції викликали СОГ для подальшої фіксації усіх обставин можливого вчинення кримінального правопорушення.
Отже, ОСОБА_6 учинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України, а саме пропозиція надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь - якої дії, з використанням наданої їй влади.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 21.10.2024 близько 17:00 год. рухався за кермом автомобіль марки «Merсedes-Benz», по пр-ту Володимира Івасюка в м.Києві, де його зупинили працівники поліції. В той момент у нього не було при собі посвідчення водія, на що поліцейські повідомили те, що відносно нього будуть складатись адміністративні матеріали, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Бажаючи уникнути цього, обвинувачений запропонував їм гроші, але вони відмовились. Після цього він поклав 700 грн. у дверцята автомобіля, та патрульні поліцейські викликали СОГ, яка і зафіксувала ці обставини. У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, засудив свою поведінку, просив суд про мінімальне покарання.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що в судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_6 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_6 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а саме пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь - якої дії, з використанням наданої їй влади.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим, активне сприяння розкриттю злочину та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення кримінального правопорушення в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не дослідувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. У зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Суд уважає, що підстави для застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 - відсутні.
З урахуванням викладених обставин справи, особистості обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, відсутності завданої шкоди, покарання, яке передбачено за вчинене кримінальне правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність таких, що обтяжують покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченого, оскільки ОСОБА_6 одружений, має міцні соціальні зв'язки, працює, є ФОП. Отже, указане покарання зможе досягнути мети, визначеної в ст. 50 КК України, ураховуючи викладені відомості щодо обвинуваченого.
Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України до ОСОБА_6 не може бути застосовано відбуття покарання з іспитовим строком.
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд відповідно до вимог ст. 377 КПК України також не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Процесуальні витрати у провадженні відсутні.
Питання речові доказів вирішити, відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речові докази - оптичний диск DVD-R, який перебуває в матеріалах досудового розслідування - залишити в матеріалах провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1