Справа № 756/15196/24
Номер провадження № 1-кп/756/916/25
22 травня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
законного представника
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
представника СЮП Оболонського
УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 15.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050002937, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, студента 1-го курсу ПрАТ ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналу», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
14.09.2024, близько 15:37 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні фітнес клубу «Apollo Next 019» в ТРЦ « Dream», що розташований за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, буд. 1-Б, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану та реалізовуючи його, у роздягальні вказаного фітнес клубу, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, взяв з підлоги одну пару кросівок «Raf Simons Pharaxus», чорного кольору, які належні ОСОБА_8 , заховав їх до власного рюкзака, який мав при собі, та покинув приміщення вказаного фітнес клубу, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому майнову шкоду на суму 7166 гривень 33 копійки (без урахування ПДВ).
Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 14.09.2024 він перебував в приміщення ТРЦ «Dream» в фітнес клубі. Після тренування в роздягальні побачив кросівки, поклав їх до свого рюкзаку і пішов до виходу, після чого поїхав додому. Наступного дня знову пішов до фітнес клубу, куди його співробітниками було викликано працівників поліції, яким у вчиненому він зізнався, а кросівки повернув. У вчиненому обвинувачений розкаюється, просить не призначати йому сурове покарання.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, однак надіслав на адресу суду заяву в якій просить розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 без його участі.
Прокурор у судовому засіданні зазначила, що беззаперечно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки.
Захисник, законний представник обвинуваченого та представник СЮП Оболонського УП ГУНП в м.Києві у судовому засіданні не заперечували щодо такої міри покарання.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченого та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. У зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Крім того, відповідно до вимог ст.485 КПК України судом встановлено обставини щодо неповнолітнього обвинуваченого, а саме що ОСОБА_4 є студентом вищого навчального закладу, виховується мамою та бабусею, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, його позитивні характеризуючи дані з місця навчання та проживання, наявність зареєстрованого місця проживання, а також висновки досудової доповіді, в тому числі встановлений низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, вид та вартість майна, яким намагався заволодіти та заволодів обвинувачений, наслідки вчинення злочину, зокрема, відсутність у потерпілого претензій матеріального характеру до обвинуваченого, який не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який є неповнолітнім, винуватість у вчиненні злочину визнав, розкаявся.
Між тим, оцінюючи доводи як сторони обвинувачення так і захисту, суд погоджується із обвинуваченим про наявність підстав для застосування в даному випадку положень ст. 69 КК України.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1та/або 2статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постановив визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Як встановлено під час судового розгляду, обвинувачений до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень не притягувався до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчинених злочинах, критично оцінив свою протиправну поведінку, фактично відшкодував завдану шкоду, добровільно передавши викрадене працівникам поліції.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного, характер та мотиви протиправних дій, характеристику особи обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, які знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість застосування положень ст.69 КК України, а саме перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст.185 КК України, та призначити ОСОБА_4 покарання в виді пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Таке покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості злочинів та особистості обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.
Тож, призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, а контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надасть можливість органу пробації аналізувати інформацію щодо виправлення засудженого.
Суд призначає покарання на підставі внутрішнього переконання і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігти вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовано запобіжний захід та не вбачає потреби обирати його до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-24/53923-ТВ від 01.10.2024 у сумі 3919 грн 50 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
Питання речових доказів підлягає вирішенню, відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України - у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
Відповідно до п.1-3 ч.2, п.4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк покарання обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-24/53923-ТВ від 01.10.2024 у сумі 3919 грн 50 коп. на користь держави.
Скасувати арешт, накладений на кросівки чорного кольору «Raf Simons Pharaxus», які зберігаються в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві, повернувши їх ОСОБА_8 .
Речові докази: DVD-диск, який знаходиться в матеріалах досудового розслідування, залишити в матеріалах кримінального провадження №12024100050002937; рюкзак червоного кольору, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - залишити в володінні останніх; 5 пар взуття, які зберігаються в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в м. Києві - повернути їх власникам.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, законному представнику, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1