Справа № 503/1270/24
Провадження № 2/503/171/25
02 червня 2025 року
Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на обєкт нерухомого майна в порядку спадкування за законом,
Позивач звернулась до суду з позовом до вищевказаних відповідачів про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4 , після смерті якої залишилась спадщина, серед іншого нерухомого майна, у вигляді земельної ділянки загальною площею 3.58 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Кодимського району за межами села, на адміністративній території колишньої Лисогірської сільської ради Кодимського( зараз Подільського) району Одеської області за межами села, право власності на яку посвідчене державним актом на право приватної власності на землю IV-ОД №049350. За життя спадкодавцем щодо інших обєктів нерухомого майна був складений заповіт. Спадкоємцями за заповітом є відповідачі по справі. Однак земельна ділянка площею 3.58 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, таким заповітом охоплена не була. В цій частині позивач та відповідачі за заповітом є спадкоємцями за законом. Однак, через виниклий між спадкоємцями спір щодо розподілу спадщини, а також в зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на спадкове майно, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. В зв'язку з викладеним позивач просить визнати за нею право власності на земельну ділянку загальною площею 3.58 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Кодимського району за межами села.
В судове засідання позивач не з'явилася, надала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.
Відповідачі в підготовче засідання також не з'явилися, надавши до суду заяви, в яких просили розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги визнають.
Відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , від 11.01.2023 року, (а.с.14), виданого Кодимським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Згідно із ст.1258 спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Як зазначено у ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1269 цього ж Кодексу спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Крім того, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
У відповідності до положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 увійшов житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка для вдення товварного сільськогосподарськогго виробництва розміром 1,7897 га, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області та земельна ділянка загальною площею 3.58 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Кодимського району за межами села.
За час свого життя, а саме 05 червня 2019 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області Т.В.Косою та зареєстрований в реєстрі за №27, яким заповіла житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить їй на праві приватної власності згідно свідоцтва на право власності на житловий будинок, виданого Кодимським районним бюро технічної інвентаризації 19.09.2023 року, записаний у реєстрову книгу №1 за реєстрованим номером 291 і розташований на земельній ділянці 1500 кв. метрів, своєму правнукові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; земельну ділянку для вдення товварного сільськогосподарськогго виробництва розміром 1,7897 га, розташовану на території Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області, кадастровий номер 5122583600:01:001:0143, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2015 року, реєстраційний номер 673779651225, номер запису про право власності 10300725, належну їй на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IУ-ОД №049241, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Кодимської райдержадмінстрації за №454, 27 лютого 2004 року, своїм правнукові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та онукові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних долях кожному.
Відповідачі є спадкоємцями за цим заповітом після смерті ОСОБА_4 .
До складу спадкового майна, крім вищевказаних обєктів нерухомого майна, увійшла також земельна ділянка, загальною площею 3.58 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Кодимського району за межами села,на адміністративній території колишньої Лисогірської сільської ради Кодимського( зараз Подільського) району Одеської області за межами села, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю IV-ОД №049350.
Ретельний аналіз вищевказаного письмового доказу та зазначених обставин вказує на те, що ця земельна ділянка заповітом не охоплюється.
Як вбачається із копії свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 18.03.1961 року, свідоцтва про уклдаення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 07.08.1983 року, встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після її смерті.
Зі змісту листа державного нотаріуса Кодимської державної нотаріальної контори Налдіної М.М. №108/02-14 від 27.02.2025 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , заведена спадкова справа №104/2023 року.
На спадщину за законом 18 травня 2023 року заявила донька спадкодавиці ОСОБА_1 .
На спадщину за заповітом, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області 05 червня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за №27, 18 травня 2023 року заявив правнук спадкодавиці ОСОБА_3 та 26 травня 2023 року онук спадкодавиці ОСОБА_2 . Ця обставина вказує на те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Судом встановлено, що державним нотаріусом Кодимської державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із спірними питаннями. Ця обставина підтверджується листом нотаріуса №664/02-14 від 11.12.2023 року.
В абзаці 2 пункту 23постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Відповідно до абз.3 п.23постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування'у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.09.2021 року, у справі №227/3750/19, вказав, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа має право звернутися до суду за правилами позовного провадження. При цьому, належним способом захисту прав спадкоємця є визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку, оскільки існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.
Відповідно до ч. 5ст. 1268 ЦК Українита п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженихНаказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5із наступними змінами та доповненнями, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкодавець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Згдіно із ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень ч.1 ст. 15 та ст. 392 ЦК Українивласник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.
Враховуючи, що позивачу відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, то відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» його вимога про визнання права власності на спадкове майно підлягає судовому розгляду.
Відповідно дост.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Крім того, відповідач визнав позов у повному обсязі, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що з урахуванням положень ч.4ст.206 ЦПК України, надає суду підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на обєкт нерухомого майна в порядку спадкування за законом,- задовльнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 3.58 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Кодимського (на даний час Подільського) району Одеської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ОД №049350, виданого 26.02.2004 року Кодимською райдержадміністрацією Ради народних депутатів та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №289, що на праві приватної власності належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Суддя Т.О. Калашнікова