Справа № 702/417/25
Провадження № 2-а/702/1/25
23.06.2025 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Барської Т.М.,
з участю секретаря судового засідання Возної В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Коваленко А.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище у порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ позовну заяву ОСОБА_1 до Монастирищенського ВПД № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Журавльова Сергія Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,
У провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Монастирищенського ВПД № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Журавльова Сергія Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови ЕГА №1712717 від 12.03.2025 у справі про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
Постановленою Монастирищенським районним судом Черкаської області 30.05.2025 ухвалою відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених для окремих категорій термінових адміністративних справ, з повідомленням сторін.
10.06.2025 засобами поштового зв'язку на адресу Монастирищенського районного суду надійшло клопотання представника відповідача ГУНП в Черкаській області Коваленко А.П. про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, позаяк оскаржувана постанова щодо нього прийнята 12.03.2025 і від її отримання позивач відмовився, проявивши тим самим байдужість.
Представник відповідача стверджує, що починаючи із 12.03.2025 ОСОБА_1 знав про провадження у справі про адміністративне правопорушення, однак жодних дій щоб дізнатися про нього не вчиняв, добросовісно своїми процесуальними правами не скористався. Копія постанови 12.03.2025 засобами поштового зв'язку надсилалась на його адресу, однак позивач її не отримав. Також із заявами про надання копії постанови ОСОБА_1 звертався до органу поліції 10.04.2025 та 12.05.2025 і йому копія рішення про притягнення до відповідальності надсилалась.
За твердженням представника відповідача, оскаржувана постанова прийнята 12.03.2025, строк на її оскарження сплив 22.03.2025, а з позовом ОСОБА_1 звернувся 13.05.2025, тобто поза межами встановленого нормами КАС України процесуального строку, тому з урахуванням положень ст. 123 КАС України представник відповідача просить залишити позов без розгляду.
В судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Черкаській області Коваленко А.П. клопотання підтримала та просила постановити ухвалу, якою залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, як таку що подана із пропуском встановленого строку. В доповнення зазначила, що у березні 2025 року позивач оскаржував дії працівників поліції, які винесли щодо нього оскаржувану постанову, на гарячу лінію Національної поліції України, до ГУ НП в Черкаській області та Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, що додатково підтверджує факт обізнаності позивача про прийняте щодо нього рішення за ст. 183 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 висловив категоричні заперечення проти поданого представником відповідача клопотання та зазначив, що постанову уповноважений працівник поліції приймав у його присутності і отримувати її позивач відмовився, позаяк вважає її незаконною.
Позивач стверджує, що на його адресу надходили поштові відправлення від ВПД №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, однак він їх не отримував з різних причин, або його не було вдома, або він не вважав необхідним отримувати незаконні відомості від відповідача.
На переконання ОСОБА_1 строк для звернення до суду він не пропустив, оскільки постанову оскаржував до Національної поліції України, ГУНП в Черкаській області, Уманського РУП ГУНП в Черкаській області та до народного депутата ОСОБА_2 , що підтверджують надані представником відповідача копії його звернень та матеріалів службової перевірки.
Також позивач зазначає, що на заваді своєчасного звернення до суду з позовом йому стала відсутність професійної правничої допомоги, оскільки жоден з адвокатів не погодився надати йому таку допомогу.
Заслухавши думку представника відповідача ГУНП в Черкаській області та позивача ОСОБА_1 , дослідивши клопотання та матеріали справи в розрізі заявленого клопотання, суд дійшов таких висновків і такого рішення.
Суд встановив, що оскаржувана постанова прийнята ст. інспектором ВПД №1 (м.Монастирище) Уманського РУП ГУНП в Черкаській області 12.03.2025 о 12 год. 55 хв. Отримувати прийняту постанову позивач відмовився, що підтверджує підпис працівника поліції та визнання цієї обставини ОСОБА_1 (а.с.5).
13.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до начальника ВПД №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області із заявою про вжиття мір адміністративного плану до працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які приїхали до позивача за викликом після того, як він скасував виклик, і склали на нього постанову (а.с.10).
13.03.2025 засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 начальник Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Сергій Журавльов надіслав квитанцію до постанови ЕГА №1712717. Однак це поштове відправлення повернуте відправнику з мотивів відсутності позивача за зазначеною у відправленні адресою.
На подану ОСОБА_1 10.04.2025 заяву засобом поштового зв'язку йому надіслане відправлення з копією оскаржуваної постанови.
Відомості про вручення відсутні.
13.03.2025 позивач звертався на гарячу лінію Національної поліції України зі скаргою на прийняту працівниками поліції ОСОБА_4 та Пукудаком Р.Г. 12.03.2025 постанову.
Відповідь на це звернення позивачу надіслана 07.04.2025.
09.04.2025 ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на протиправні рішення працівників поліції, у тому числі на оскаржувану постанову, до народного депутата ОСОБА_2 .
Звернення позивача розглянуті ГУНП в Черкаській області, на їх підставі проведене службове розслідування, в результаті якого протиправності в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Так, відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до указаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів із дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Частина перша статті 291 КУпАП унормовує, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З аналізу норм статті 289 КУпАП і частини першої статті 291 КУпАП випливає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів із дня винесення постанови.
Отже, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення з'ясуванню підлягає дата винесення постанови.
Встановлені судом обставини дають підстави для обґрунтованого висновку на те, що оскаржувана постанова винесена 12.03.2025 в присутності позивача ОСОБА_1 , від отримання її копії він відмовився, вважаючи її незаконною. Тобто про існування постанови та її зміст позивачу було достеменно відомо, оскільки він оскаржував її в адміністративному порядку на гарячу лінію Національної поліції України, до ГУНП в Черкаській області, Уманського РУП ГУНП в Черкаській області та до народного депутата України ОСОБА_2 .
Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.09.2021 у справі №320/3307/21, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 р., заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п.27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
За наведеного, поновленню підлягають строки звернення до суду, які пропущено з поважних причин.
Доводи ОСОБА_1 про те, що на перешкоді зверненню до суду йому стала відсутність можливості отримати професійну правничу допомогу суд відхиляє та вважає, що на підтвердження цих обставин позивач не надав жодного доказу, а також суд не вважає їх поважними і непереборними.
Також не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що оскарження дій і рішень працівників поліції до Національної поліції України, ГУНП в Черкаській області та Уманського РУП ГУНП в Черкаській області продовжили строк для звернення до суду з позовною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 122, 123, 248, 250, 256, 286, 294 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.
Клопотання представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Коваленко А.П. задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Монастирищенського ВПД № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Журавльова Сергія Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення залишити без розгляду.
Копію ухвали вручити сторонам.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня проголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Суддя Тетяна БАРСЬКА