Номер провадження: 11-кп/813/861/25
Справа № 504/2781/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Комінтернівського районного суду Одеської обл. від 03.07.2024 у к/п № 120241166330000066 від 27.06.2024 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Красносілка Комінтернівського р-ну Одеської обл., громадянина України,з середньою освітою,офіційно непрацюючого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-02.05.2024Комінтернівським районним судом Одеської області, за ч. 1 ст. 162 КК України до штрафу в розмірі 17000 грн,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, із покладанням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ст.72 КК України покарання, призначене за вироком Комінтернівського районного суду Одеської обл. від 02.05.2024 у виді штрафу в розмірі 17000 грн визначено до самостійного виконання.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Згодом, ухвалою судувід06.09.2024 виправлено описку у мотивувальній частині вироку та зазначено, що правильною датою вчинення кримінального правопорушення є 27.06.2024, а не 27.08.2024.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він,27.06.2024 приблизно о 10 год., перебуваючи біля магазину «Березка», що розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Красносілка, вул. Чорноморська, буд. 23А, побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_9 . У цей момент, у ОСОБА_8 виник кримінально-протиправний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), а саме мобільним телефоном, що належить ОСОБА_9
3 метою реалізації свого кримінально-протиправного наміру, ОСОБА_8 , у той же день та час, перебуваючи біля магазину «Березка», діючи умисно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення майнової шкоди власнику і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, підійшов до ОСОБА_9 та під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка, попросив у останнього належний йому мобільний телефон, на що потерпілий ОСОБА_9 , будучи введеним в оману щодо справжніх цілей ОСОБА_8 , погодився та передав останньому свій мобільний телефон марки «iPhone», модель «7 Plus», жовтого (золотистого) кольору.
Після чого, ОСОБА_8 , реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), утримуючи при собі мобільний телефон марки «iPhone», модель «7 Plus», вартістю 2100 грн, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_9 майнову шкоду на вказану суму.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , не оспорюючи висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, вказує на те, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування закону, який підлягає застосуванню, а саме ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_8 вчинив новий кримінальний проступок, не відбувши покарання за попереднім вироком у виді штрафу, а тому суд безпідставно застосував інститут звільнення від покарання відповідно до ст. 75 КК України. Крім того, вказує на допущену у вироку описку щодо зазначення дати вчинення кримінального правопорушення, а саме: 27.08.2024, в той час як кримінальне правопорушення вчинено 27.06.2024.
За таких обставин прокурор ОСОБА_7 просить вирок суду від 03.07.2024 скасувати,в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки. Відповідно до ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської обл. від02.05.2024 та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та штрафу у розмірі 17000 грн, яке відповідно до ст. 72 КК України визначити до самостійного виконання. В мотивувальній частині вироку змінити дату вчинення кримінального правопорушення з 27.08.2024 на 27.06.2024. В іншій частині вирок залишити без змін.
В суді апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_6 частково підтримала апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та просила закрити кримінального провадження, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших Законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024.
В судове засідання апеляційного суду, призначене на 18.06.2025обвинувачений ОСОБА_8 не доставлений примусовим приводом з невідомих суду причин, водночас, раніше до апеляційного суду від начальника ВнП № 3 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській обл., на якого було покладено організацію виконання ухвали апеляційного суду від 23.04.2025 про привід обвинуваченого, надійшов лист № 61-1/3365 від 24.04.2025якому, серед іншого, повідомлено про те, що ОСОБА_8 не можливо доставити в судове засідання, водночас, він зобов'язався з'явитись в наступне судове засідання апеляційного суду.
Захисник ОСОБА_10 та потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце його проведення, потерпілий про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав, водночас захисник у поданій заяві просив апеляційний розгляд здійснювати за його відсутності.
У зв'язку з тим, що порушене прокурором питання щодо закриття кримінального провадження з огляду на доводи апеляційної скарги покращує становище обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснювати за відсутності обвинуваченого, його захисника, а також за відсутності потерпілого.
При цьому, колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права обвинуваченого на доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію прокурора ОСОБА_6 , дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 ст. 5 КК України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, ст.ст. 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, із часу набуття 09.08.2024 чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за ст.ст. 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
У постанові Об'єднаної палати ККС Верховного Суду від 07.10.2024 (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Водночас, п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим у шахрайстві, яке мало місце: у 2024 році.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2024 становить 3028 грн, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1514 грн на 2024 рік, а 2 неоподаткованих мінімумів (ст. 51 ч.2 КУпАП) становить 3028 грн.
Отже, вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 190 КК України, у 2024 році становила - 3028 грн.
Згідно із вироком суду 1-ої інстанції протиправними діями ОСОБА_8 заподіяна шкода потерпілому ОСОБА_9 в сумі 2100 грн.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість майна, яким заволодів обвинувачений, на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3028 грн - станом на 2024 рік, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст. 5 КК України і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 479-2 КПК суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За приписами ч. 2 ст. 479-2 КПК за відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1 або 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Водночас ч. 3 ст. 479-2 КПК визначено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явився та не надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, апеляційний суд керується приписами п.2-1 ч.2 ст.284 та ч.3 ст.479-2 КПК України.
Відповідно до абз.5 ч.7 ст.284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 частини першої або п. 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність згоди обвинуваченого ОСОБА_8 на закриття провадження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Таке рішення суду апеляційної інстанції жодним чином не погіршує становище обвинуваченого.
Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК Україниухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Частина 9 ст. 100 КПК України передбачає, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
В свою чергу, відповідно до п.п. 5 та 7 зазначеної ч. 9 ст. 100 КПК України, гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Відтак, з огляду на вищевикладені положення кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає за необхідне, вирішуючи питання про долю речових доказів в зазначеному кримінальному провадженні, мобільний телефон марки «iPhone», модель «7 Plus», який передано потерпілому ОСОБА_9 під зберігальну розписку, вважати повернутими власнику ОСОБА_9 , а DVD-диск, який зберігається в матеріалах справи необхідно залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.
Керуючись ст.ст. 24, 100, 284, 370, 373, 404, 405, 407, 409,417, 419, 424, 479-2, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Комінтернівського районного суду Одеської обл. від 03.07.2024, яким ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - скасувати.
Закрити кримінальне провадження №120241166330000066 від 27.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, на підставі п. 1-2ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази по справі, а саме:
- мобільний телефон марки «iPhone», модель «7 Plus», жовтого (золотистого) кольору з IMEI НОМЕР_1 , який передано потерпілому ОСОБА_9 під зберігальну розписку - вважати повернутими власнику ОСОБА_9 ,
- DVD-диск, який зберігається в матеріалах справи - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4