Номер провадження: 11-кп/813/1581/25
Справа № 494/435/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_9 на ухвалу Березівського районного суду Одеської обл. від 18.03.2025, якою к/п №12020160260000017 від 14.01.2020 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Червоноармійське Березівського р-ну Одеської обл., громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
- закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України у зв'язку із закінченням строків давності,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції було задоволено клопотання захисника та звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст.ст. 49, 106 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а к/п №12020160260000017 - закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Мотивуючи зазначене рішення, суд 1-ої інстанції зазначив, що в даному кримінальному провадженні закінчився строк давності, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України та обвинувачений ОСОБА_7 надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Березівської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_9 , не оспорюючи правомірності закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, не погодилась із оскаржуваною ухвалою із підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступні обставини:
- мотивувальна частина оскаржуваної ухвали, всупереч вимог ст. 372 КПК України, не містить встановлених судом обставин, зокрема, не містить сформульоване органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_7 згідно обвинувального акту, при цьому, в даному випадку вказане питання є особливо важливим, оскільки особа може бути звільненою від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у разі, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минув певний строк, внаслідок чого суд має встановити обставини правопорушення, зокрема, день його вчинення;
- у резолютивній частині ухвали суд як на одну із підстав для звільнення від кримінальної відповідальності помилково послався на ст. 106 КК України, яка визначає особливості звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до 18-ти років, в той час як ОСОБА_7 на момент вчинення злочину був повнолітнім.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України в суді 1-ої інстанції, зі стадії підготовчого провадження, в іншому складі суду.
Позиція інших учасників провадження.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу сторони обвинувачення захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 зауважив на наступному:
- всупереч твердженням прокурора, обставини правопорушення (дата, час, місце) були встановлені на стадії досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, відображені в матеріалах кримінального провадження, ці обставини не оскаржувались стороною обвинувачення під час судового розгляду, а тому не потребували повторного детального викладу в мотивувальній частині ухвали;
- в судовому засіданні 18.03.2025 прокурор підтримав клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України;
- твердження прокурора про те, що ст. 106 КК України застосовується виключно до неповнолітніх є помилковим, натомість, ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення був повнолітнім, отже вищезазначена норма закону України про кримінальну відповідальність була використана судом правомірно.
З урахуванням викладених обставин, захисник ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду 1-ої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали дає підстави дійти висновку про те, що вказане судове рішення вищевикладеним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, здійснюються судом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні 11.01.2020 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, який, відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину і до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості.
Благополучним визнається таке закінчення зазначених строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:
- не ухилялася від слідства або суду;
- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
В цьому контексті окремої уваги вартий правовий висновок, викладений в постанові ККС у складі ВС від 29.09.2022 у справі №160/74/16 (провадження №51-6007км21), відповідно до якого звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Разом із тим, п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України встановлено, що мотивувальна частина ухвали суду повинна містити суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Так, на переконання колегії суддів, в ухвалі суду 1-ої інстанції, постановленої за результатами розгляду клопотання сторони захисту про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, на виконання приписів ст. 372 КПК України, повинна бути викладена суть обвинувачення, яке було висунуте особі, тобто формулювання обвинувачення відповідно до обвинувального акту, наданого стороною обвинувачення.
Зазначений висновок суду апеляційної інстанції кореспондується із правовою позицією, викладеною в постанові ККС у складі ВС від 20.11.2024 у справі №754/15954/20 (провадження №51-2137км22).
На підставі аналізу матеріалів судового провадження вбачається, що судом 1-ої інстанції здійснювався судовий розгляд даного к/п №12020160260000017 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, зокрема, в судовому засіданні від 21.10.2024 було встановлено порядок дослідження доказів (т. 3, а.с. 12-13), після чого було досліджено письмові докази, допитано потерпілого (т. 3, а.с. 20-22), допитано свідків (т. 3, а.с. 52-53, 67-73) та лише після цього 20.01.2025 до суду 1-ої інстанції надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (т. 3, а.с. 94-96).
Всупереч вищевикладених приписів кримінального процесуального закону та судової практики, оскаржувана ухвала суду 1-ої інстанції, попри правильність висновків суду стосовно необхідності звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, не містить встановлених судом обставин кримінального провадження, тобто сформульоване органом досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
При цьому, є обґрунтованими посилання сторони обвинувачення на те, що встановлення таких обставин має вагоме значення в контексті вирішення питання стосовно звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки особа може бути звільненою за цією підставою у разі, якщо з дня вчинення кримінального правопорушення минув певний строк, встановлений вимогами ст. 49 КК України, що свідчить про необхідність встановлення судом фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, таких як день та час його вчинення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції в ухвалі припустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, не зазначивши належним чином встановлене формулювання обвинувачення, що, як наслідок, перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та тягне за собою скасування ухвали суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді 1-ої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Частина 1 ст. 415 КПК України встановлює вичерпний перелік обставин, які є підставою для скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді 1-ої інстанції, при цьому, зазначений перелік не містить можливості призначення нового судового розгляду у разі відсутності в ухвалі суду 1-ої інстанції про звільнення особи від кримінальної відповідальності встановленого судом формулювання обвинувачення.
Разом із тим, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.
За таких обставин, враховуючи те, що допущені судом 1-ої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті під час провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки це виходить за межі його повноважень, колегія суддів вважає за необхідне, застосовуючи в даному випадку аналогію закону та засаду законності, ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді 1-ої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження.
Частинами 2 та 3 ст. 415 КПК України передбачено, що призначаючи новий розгляд у суді 1-ої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду 1-ої інстанції при новому розгляді.
Водночас, є слушними твердження сторони обвинувачення з приводу безпідставного посилання суду 1-ої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали при звільненні ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на положення ст. 106 КК України, які визначають особливості звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення в неповнолітньому віці, оскільки ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення був повнолітнім.
Разом із тим, з урахуванням необхідності скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового розгляду даного кримінального провадження в суді 1-ої інстанції, зазначені прокурором обставини не мають вирішального впливу на оцінку рішення з точки зору його законності, обґрунтованості та вмотивованості.
Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_9 підлягає задоволенню, а ухвала суду 1-ої інстанції - скасуванню із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, зі стадії підготовчого судового провадження в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 285-288, 370, 372, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Березівської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Березівського районного суду Одеської обл. від 18.03.2025, якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України у зв'язку із закінченням строків давностіта закрито к/п №12020160260000017 від 14.01.2020 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - скасувати.
Призначити новий розгляд к/п №12020160260000017 від 14.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України в суді 1-ої інстанції, зі стадії підготовчого провадження, іншим складом суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4