Номер провадження: 11-кп/813/1578/25
Справа № 515/1214/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Саратського районного суду Одеської обл. від 05.03.2025, якою к/п №12024162240000534 від 21.04.2024 стосовно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Плахтіївка Саратського р-ну Одеської обл., громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, було закрито у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції було задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 , к/п №12024162240000534 від 21.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 22 718, 40 грн.
Роз'яснено потерпілій ОСОБА_10 її право на звернення до правоохоронних органів в порядку ст. 477 КПК України з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 за ст. 162 КК України.
Роз'яснено особам право пред'явити цивільні позови у порядку цивільного судочинства.
Вирішено питання стосовно долі речових доказів.
В подальшому, ухвалою Саратського райсуду Одеської обл. від 19.03.2025, були виправлено описку у вступній частині ухвали від 05.03.2025 та вирішено вважати вірним у вступній частині ухвали суду абзац «розглянувши у відкритому судовому засіданні» замість невірного «розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні».
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступні обставини:
- всупереч вимог п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, розгляд клопотання захисника та ухвалення рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння, відбулось у підготовчому судовому засіданні;
- судом було залишено поза увагою те, що дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна на суму 1527, 66 грн., поєднано з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, внаслідок чого, відповідно до практики ВС, викладеної в постанові від 07.10.2024 у справі №278/1566/21, діяння, вчинене з проникненням у приміщення, проте розмір якого недостатній для кваліфікації за ст. 185 КК України, має бути кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України;
- судом під час розгляду клопотання захисника про закриття кримінального провадження було безпідставно не враховано заяву потерпілої ОСОБА_10 , в якій остання просила притягнути ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ст. 162 КК України;
- закриваючи кримінальне провадження у зв'язку із декриміналізацією, судом було безпідставно покладено процесуальні витрати, понесені на залучення експерта під час досудового розслідування кримінального провадження, на обвинуваченого ОСОБА_9 .
Посилаючись на викладені обставини, заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді 1-ої інстанції, зі стадії підготовчого судового провадження, в іншому складі суду.
Обвинувачений ОСОБА_9 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав, натомість, в судове засідання з'явився його захисник ОСОБА_7 , який не заперечував проти проведення апеляційного розгляду без участі обвинуваченого ОСОБА_9 .
Враховуючи неявку обвинуваченого ОСОБА_9 в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку інших учасників провадження, вважає за можливе апеляційний розгляд проводити без участі обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка вимоги апеляційної скарги підтримала частково, думку захисника ОСОБА_7 , який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та призначення нового розгляду кримінального провадження, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є серед іншого щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що вона вказаним вимогам закону не відповідає з огляду на такі обставини.
В апеляційній скарзі сторона обвинувачення посилається на ухвалення судом рішення про закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння на стадії підготовчого судового засідання.
Так, дійсно, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу, натомість, можливість закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння в підготовчому судовому засіданні вимогами кримінального процесуального закону не передбачена.
Натомість, аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що вищевказані доводи прокурора не відповідають дійсності.
Так, ухвалою Саратського райсуду Одеської обл. від 02.09.2024 було призначено підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту у к/п №12024162240000534 від 21.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України на 02.10.2024 на 11:45 год. (а.с. 30).
В подальшому, 01.10.2024 захисником ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 до суду було подано клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння (а.с. 32-35).
Проте його розгляд провадження було здійснено не в підготовчому судовому засіданні, як на цьому зауважує сторона обвинувачення.
Натомість, в підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 04.11.2024, ухвалою суду 1-ої інстанції було призначено судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України на 10.12.2024 на 14 год. (а.с. 50).
Разом із тим, розгляд клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 відбувся в судовому засіданні суду 1-ої інстанції від 05.03.2025, тобто вже під час судового розгляду кримінального провадження, при цьому, прокурор ОСОБА_11 не заперечувала проти задоволення клопотання захисника та закриття кримінального провадження (а.с. 84-85).
В цьому контексті колегія суддів зауважує на тому, що посилання суду 1-ої інстанції у вступній частині оскаржуваної ухвали на те, що вона постановлена у відкритому підготовчому судовому засіданні (а.с. 86) вочевидь є результатом допущення описки, яка в подальшому була виправлена за ініціативою суду ухвалою Саратського райсуду Одеської обл. від 19.03.2025 (а.с. 101-102).
За встановлених обставин, є повністю спростованими твердження сторони обвинувачення з приводу розгляду клопотання захисника та ухвалення судом 1-ої інстанції рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння на стадії підготовчого судового провадження.
Водночас, заслуговують на увагу посилання прокурора на неврахування судом 1-ої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення такої кваліфікуючої ознаки інкримінованих ОСОБА_9 протиправних дій як «проникнення у житло», що безпосередньо впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого з огляду на наступні обставини.
Так, вирішального значення в даному випадку набуває правовий висновок, викладений в постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 07.10.2024 у справі №278/1566/21 (провадження №51-2555кмо24), відповідно до якого якщо діяння вчинене з проникненням у приміщення, дії обвинуваченої особи підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, пов'язаного із проникненням у житло потерпілої ОСОБА_10 , зокрема, на територію домоволодіння та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла особи, як це встановлено судом 1-ої інстанції у цьому провадженні.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
В даному випадку вирішальною є правова позиція, викладена в постанові ККС у складі ВС від 18.04.2023 у справі №722/151/20 (провадження №51-71км22), відповідно до якої об'єктом посягання при незаконному проникненні до житла або іншого володіння є перш за все право на особисте життя та приватність, які тісно пов'язані із житлом та іншим володінням особи. Тому ст. 162 КК України застосовується, навіть якщо таке проникнення жодним чином не позначається на праві власності або іншому праві володіння, а також може застосовуватися у випадку, навіть якщо таке проникнення здійснюється власником відповідного майна без законних підстав. Таким чином, питання про те, на яких правових підставах житло або інше володіння, куди здійснено незаконне проникнення, фактично належить особі, не має значення для кваліфікації дій за ст. 162 КК України.
Окрім того, судом 1-ої інстанції також було залишено поза увагою заяву потерпілої ОСОБА_10 від 05.03.2025, в якій остання просила притягнути обвинуваченого ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ст. 162 КК України (а.с. 60).
За встановлених обставин, встановивши, що ОСОБА_9 усвідомлював, що житло (будинок), до якого він протиправно проникав з метою вчинення крадіжки, перебуває у володінні іншої особи - потерпілої ОСОБА_10 , внаслідок чого на час проникнення у нього не було законних підстав та дозволу на вторгнення до такого житла, а також залишивши поза увагою заяву потерпілої ОСОБА_10 , суд 1-ої інстанції, всупереч вищевикладених вимог закону України про кримінальну відповідальність та судової практики, не перекваліфікував дії ОСОБА_9 на ч. 1 ст. 162 КК України та дійшов передчасного висновку про можливість закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Зазначені обставини стали наслідком неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, незастосування закону, який підлягав застосуванню, а також призвели до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що, як наслідок, позбавило суд можливості ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та є підставою для скасування ухвали суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді 1-ої інстанції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Частина 1 ст. 415 КПК України встановлює вичерпний перелік обставин, які є підставою для скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді 1-ої інстанції, при цьому, зазначений перелік не містить можливості призначення нового судового розгляду у разі безпідставного висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Разом із тим, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.
За таких обставин, враховуючи те, що допущені судом 1-ої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті під час провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки це виходить за межі його повноважень, колегія суддів вважає за необхідне, застосовуючи в даному випадку аналогію закону та засаду законності, ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді 1-ої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження.
Частинами 2 та 3 ст. 415 КПК України передбачено, що призначаючи новий розгляд у суді 1-ої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду 1-ої інстанції при новому розгляді.
Водночас, є слушними твердження сторони обвинувачення з приводу безпідставного стягнення судом 1-ої інстанції процесуальних витрат з обвинуваченого ОСОБА_9 при закритті кримінального провадження у зв'язку із декриміналізацією, проте, з урахуванням необхідності скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового розгляду даного кримінального провадження в суді 1-ої інстанції, зазначені прокурором обставини не мають вирішального впливу на оцінку рішення з точки зору його законності, обґрунтованості та вмотивованості.
Відтак, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду 1-ої інстанції - скасуванню із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, зі стадії підготовчого судового провадження в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
УхвалуСаратського районного суду Одеської області від 05.03.2025, яким к/п №12024162240000534 від 21.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, було закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності законом яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння - скасувати.
Призначити новий розгляд к/п №12024162240000534 від 21.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в суді 1-ої інстанції, в іншому складі суду, зі стадії підготовчого провадження.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4