Номер провадження: 11-сс/813/1163/25
Справа № 523/10576/25 1-кс/523/3260/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 30.05.2025, якою в межах к/п № 62025150020002285 від 26.05.2025 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кодима, Кодимського р-ну Одеської обл., громадянина України, працюючого на посаді командира роти №8 батальйону №2 полку УПП в Одеській обл., маючого спеціальне звання «старший лейтенант поліції», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.07.2025, із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання слідчого в ОВС 2 СВ (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_9 та був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.07.2025 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України із визначенням застави у розмірі 830 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 513 240 грн..
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу, який водночас не є для підозрюваного безальтернативним.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою з таких підстав:
- повідомлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою, він не є суб'єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;
- підозрюваний ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має неповнолітню дочку, позитивно характеризується за місцем роботи;
- слідчим суддею не була обґрунтована неможливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 менш суворого запобіжного заходу;
- поза увагою слідчого судді залишена усталена практика ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не може бути безумовною підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу;
-заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені, носять характер припущень, зокрема у вказаному кримінальному провадженні проведена значна кількість обшуків, що свідчить про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1,2) ч.1 ст. 177 КПК України;
- розмір застави, визначений ОСОБА_8 є непомірним для нього та його родини;
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 30.05.2025 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за таких обставин.
Наказом начальника ДПП НП України від 20.02.2023 № 169 о/с, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 призначено на посаду командира роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській обл.
Так, усередині травня, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на незаконне протиправне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди від осіб призовного віку, що підлягають мобілізації та порушують правила військового обліку за невжиття заходів щодо їх належного виявлення та доставлення та підрозділів ТЦК та СП.
Зокрема, ОСОБА_8 , будучи знайомим із мешканцем м. Одеси ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який раніше звертався до нього за консультацією з питань мобілізації з інших питань, а також знав мешканця м. Одеси, знайомого ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, за інформацією ОСОБА_8 , порушував правила військового обліку та підлягав притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП.
З метою реалізації свого злочинного плану ОСОБА_8 усередині травня зустрівся із ОСОБА_10 та у ході особистої зустрічі повідомив останньому, що має намір зупинити ОСОБА_11 під час керування транспортним засобом та у ході проведення перевірочних заходів повідомити йому що він порушив правила військового обліку та підлягає доставленню до підрозділу ТЦК та СП, а також висунути вимогу, що з метою невжиття заходів щодо доставлення ОСОБА_11 до підрозділу ТЦК та СП останній повинен зателефонувати своїм знайомим, а саме ОСОБА_10 , який від імені працівника патрульної поліції отримає неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США та передасть її безпосередньо ОСОБА_8 . Також ОСОБА_8 у розмові із ОСОБА_10 повідомив, що планує заробити на вказаній схемі з ОСОБА_11 у будь-якому випадку, не залежно від ролі ОСОБА_10 , проте за участі безпосередньо ОСОБА_10 останній зможе трохи заробити, назвавши ОСОБА_11 іншу суму, більшу від тієї, яка необхідна ОСОБА_8 .
Не будучи фахівцем у галузі права та розуміючи невідворотність дій ОСОБА_8 . ОСОБА_10 вимушено погодився на участь у вказаному злочинному плані.
Надалі ОСОБА_8 приступив до реалізації своєї злочинної схеми. Так, 29.05.2025 ОСОБА_8 відповідно до Дислокації сил та засобів Роти № 8 полку № 2 УПП в Одеській обл. на 29.05.2025, затвердженої заступником командира батальйону № 2 полку УПП в Одеській області, ОСОБА_8 спільно із співробітником УПП в Одеській області ОСОБА_12 у складі екіпажу «Океан-451» заступив з 08 год. 29.05.2025 на патрулювання у Пересипському районі м. Одеси.
Здійснюючи патрулювання, знаходячись у Пересипському районі м. Одеси, біля будівлі за адресою: вул. Чорноморського козацтва 52/1, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_8 зупинив автомобіль марки Nissan моделі Leaf н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 та у ході перевірки документів останнього повідомив йому, що останній порушив правила військового обліку та підлягає доставленню до територіального підрозділу ТЦК та СП, у якому він перебуває на обліку, - до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_11 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_8 , сів до службового автомобіля ОСОБА_8 марки Toyota моделі Prius н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні.
У цей момент ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на особисте незаконне збагачення, розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи настання наслідків у вигляді отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 , достовірно знаючи про необхідність доставлення ОСОБА_11 до підрозділу ТЦК та СП як особи, що порушує правила військового обліку, у особистій розмові повідомив йому, що він може ухилитися від наслідків у вигляді доставлення до підрозділу ТЦК та СП, та висунув вимогу, що з цією метою ОСОБА_11 необхідно зателефонувати своїм знайомим, що мають зв'язки у правоохоронних органах або у ТЦК та СП, достовірно знаючи, що таким знайомим ОСОБА_13 є саме ОСОБА_10 , та розуміючи, що саме ОСОБА_10 передасть у розмові із ОСОБА_11 вимогу у наданні неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США.
Під час розмови із ОСОБА_11 ОСОБА_10 , з метою демонстрації дійсності своїх намірів, виїхав у напрямку ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , та прибувши у район розташування вказаного підрозділу ТЦК та СП зупинив автомобіль всередині житлової забудови біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
В цей час ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_10 та попросив його прибути на місце його перебування та допомогти із вирішенням проблеми, пов'язаної із доставленням до підрозділу ТЦК та СП.
ОСОБА_10 , приблизно о 15 год. 20 хв., на належному йому автомобілі марки Land Rover моделі Range Rover н.з. НОМЕР_3 прибув до місця знаходження ОСОБА_11 , де вийшов із автомобіля, підійшов до службового автомобіля ОСОБА_8 , привітався із останнім, демонструючи ОСОБА_11 наявність знайомства із працівниками патрульної поліції, та сказав ОСОБА_11 про те, що б той пересів у його автомобіль.
При цьому ОСОБА_8 , з метою демонстрації наявності стосунків та домовленості із ОСОБА_10 , у присутності ОСОБА_11 передав йому складений на ім'я начальника УПП в Одеській області ДПП Рапорт від 29.05.2025 про виявлення ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особи, що перебуває у активному розшуку за ст. 210 КУпАП.
Надалі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на автомобілі марки Land Rover моделі Range Rover, н.з. НОМЕР_3 , залишили вищевказане місце.
У той же день ОСОБА_8 та ОСОБА_14 домовились про зустріч, приблизно о 19 год. 00 хв., на території АЗС «WOG» за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 137.
Прибувши за вказаною адресою, приблизно о 18 год. 55. хв., ОСОБА_8 сів на переднє пасажирське сидіння вказаного автомобіля, під керуванням ОСОБА_10 , де на виконання раніше висунутої вимоги отримав від нього за невжиття заходів мобілізаційного характеру, а саме за не доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов'язаного ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 2000 доларів США, що станом на 29.05.2025, згідно з офіційним курсом Національного банку України, складало 83 180 гривень.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині на даному етапі досудового розслідування підтверджується матеріалами ГВ ЗНД УСБУ в Одеській обл. про виявлений злочин; заявою про злочин ОСОБА_10 , протоколами допиту ОСОБА_10 у якості свідка, протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_8 , протоколом огляду грошових коштів, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
З приводу аргументів захисника з приводу того, що ОСОБА_8 не є суб'єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, апеляційний суд зауважує, що відповідно до Примітки до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у ст.ст. 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364 цього Кодексу, посади яких згідно із ст. 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Відтак, ОСОБА_8 , займаючи посаду командира роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській обл. є керівником структурної одиниці УПП в Одеській області та, відповідно до примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, що займає відповідальне становище.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування перевірка обґрунтованості підозри здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав можливої причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше досудове розслідування.
Що стосується ризиків у зазначеному кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як вбачається із мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя констатував наявність у вказаному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, на думку колегії суддів слідчий суддя обґрунтовано допустив наявність даного ризику.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Апеляційний суд також вважає реальним існування ризиків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КК України, оскільки досудове розслідування знаходиться на початковій стадії, проводяться необхідні слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, окрім того, інкримінований злочин вчинений підозрюваним із використанням службового становища, відтак підозрюваний ОСОБА_8 обізнаний із тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень.
Колегія суддів також не виключає ризику незаконного впливу на заявника та свідка, оскільки підозрюваному відомі їх дані.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Апеляційний суд приймає до уваги аргументи захисника з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_15 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має неповнолітню дочку, однак зазначені обставини безумовно не спростовують існування зазначених вище ризиків, окрім того зазначені обставини не стали для підозрюваного стримуючим фактором від імовірного вчинення корисливого злочину.
Що стосується доводів захисника з приводу непомірності розміру застави, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, оскаржуваною ухвалою відносно ОСОБА_8 який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину був застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 830 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Вирішуючи питання про розмір застави, апеляційний суд виходить з того, що приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
В даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави, яка перевищує передбачену п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України межу, врахував специфіку інкримінованого злочину, його корисливу спрямованість, відомості про особу підозрюваного, його майновий стан та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відтак, апеляційний суд вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є обґрунтованим з огляду зокрема на специфіку інкримінованого злочину, його корисливу спрямованість та додатково враховує, що інкримінований злочин можливо вчинений із використанням службового становища особою, яка займає посаду у системі патрульної поліції, до основних завдань якого належить забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності у найбільш несприятливий для держави час.
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
При цьому, запобіжний захід застосований до ОСОБА_16 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розміру застави буде перевірена слідчим суддею через нетривалий час.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на теперішній час підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_16 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 176, 177, 182, 183, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 30.05.2025, якою в межах к/п № 62025150020002285 від 26.05.2025 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 28.07.2025, із визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4