Номер провадження: 11-кп/813/951/25
Справа № 510/465/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
16.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Ренійського районного суду Одеської області від 12.09.2024 року, у кримінальному провадженні №12024168150000033 від 14.02.2024 року, яким:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новосільське Ізмаїльського району Одеської області, Ренійської ОТГ, громадянина України, освіта середня, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України,
встановив:
Оскарженим вироком ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та йому призначене покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Запобіжний захід вироком суду обвинуваченому не обирався.
Вироком суду вирішено долю речових доказів, заходів забезпечення та цивільного позову у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим за те, що 13.02.2024 року, більш точного часу не встановлено, він на дерев'яному човні типу плоскодонка вийшов на воду оз. Кугурлуй поблизу с. Новосільське Ренійської ОТГ Ізмаїльського району, Одеської області, де у порушення «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 № 700, п.п. 1 п. 1 розділу IV «Правил ...» яких: «забороняється добування (вилов) такими знаряддями: сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями добування (вилову)...», встановив на оз. Кугурлуй заборонені знаряддя рибного лову, а саме ліскову сіть в кількості 1 штука, з метою незаконного вилову риби. У подальшому 14.02.2024 року, о 17:40 год., на березі оз. Кугурлуй поблизу с. Новосільське Ренійської ОТГ Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_9 було затримано співробітниками поліції ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області з дерев'яним човном типу плоскодонка, лісковою сіткою та виловленою рибою виду: окунь - 2 шт., карась сріблястий - 20 шт., щука - 6 шт.
Згідно додатка № 1 «Такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) України (крім континентального шельфу України, виключної (морської) економічної зони України)» затверджених постановою КМУ «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів» від 29 вересня 2023 р. № 1042, розрахунок вартості незаконно виловленої риби складає: окунь - 2 шт. х 3162 = 6324 грн., карась сріблястий - 20 шт. х 1581 = 31620 грн., щука - 6 шт. х 3468 = 20808 грн., а всього на суму 58 752 грн. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_9 , завдано істотної шкоди державі на загальну суму 58 752 гривень.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_9 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне зайняття рибним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити в частині призначення покарання та призначити ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.249 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень. В інший частині вирок прокурор просить залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що вирок підлягає зміні з підстав неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки в порушення вимог ч.3 ст.61 КК України, обвинуваченому призначено покарання у виді обмеження волі, яке не могло бути призначене, оскільки останній досяг пенсійного віку.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження вирок не оскаржений.
Судовий розгляд у суді апеляційної інстанції, у відповідності до положень ч.4 ст.405 КПК, проведено без участі обвинуваченого, який будучи повідомленим про розгляд справи, до суду не з'явився.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, судовий розгляд проведено без його участі.
Колегія суддів вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права учасників судового процесу на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила вирок суду змінити в частині призначеного покарання з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі - КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, ніким не оспорюються, тому вони не є предметом апеляційного розгляду (ч.1 ст.404 КПК).
Відповідно до положень ст.1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії і процесуальні рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положення ст.ст. 370, 373 КПК регламентують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог законодавства на всіх стадіях судового розгляду.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи.
Перевіривши вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що доводи прокурора про невірне застосування судом першої інстанції вимог кримінального закону при призначенні покарання є обґрунтованими, з огляду на таке.
Суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого та призначив йому покарання, яке не може бути до нього застосоване.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд першої інстанції встановив обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, задовільну характеристику за місцем реєстрації. Обставин, які обтяжують покарання судом не було встановлено.
Суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_9 за ч.1 ст.249 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Проте, принцип призначення місцевим судом покарання не ґрунтується на вимогах кримінального закону, оскільки відповідно до положень ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Окрім того, відповідно до ч. 3 зазначеної статті кримінального закону обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_9 є особою, яка досягла пенсійного віку - 60 років, припустився помилки та призначив обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, яке не може бути йому призначене, з огляду на вимоги ч.3 ст.61 КК України.
Таким чином, слід констатувати, що місцевим судом при призначенні покарання неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосовано закон, який не підлягав застосуванню, що тягне за собою зміну вироку в частині призначеного покарання.
З урахуванням наведеного та враховуючи правовий висновок Великої палати Верховного Суду в постанові від 07.12.2021 року (справа №617/775/20), колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, оскільки в такий спосіб становище обвинуваченого не погіршується.
Порушень вимог КПК, які б слугували підставами для скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 421, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Ренійського районного суду Одеської області від 12.09.2024 року, у кримінальному провадженні №12024168150000033 від 14.02.2024 року, яким ОСОБА_9 засуджений за ч.1 ст.249 КК України - змінити в частині призначеного покарання.
Викласти абзац перший резолютивної частини вироку в наступній редакції:
« ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень.
Виключити з резолютивної частини вироку абзаци другий та третій.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4