19 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.05.2025 року, якою стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 липня 2025 року включно.
Учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_8
обвинувачений: ОСОБА_7
захисник: ОСОБА_6
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду, постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 липня 2025 року включно.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.
Стверджує, що судом лише констатовано наявність ризиків, вказаних в клопотанні прокурора, однак не вказано якими саме доказами це підтверджується.
Вважає, що існує факт надмірного тримання обвинуваченого під вартою, яке є невиправданим з точки зору вимог КПК та практики ЄСПЛ, у зв'язку з відсутністю будь яких доказів наявності ризиків, на які вказує в клопотанні сторона обвинувачення.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
В провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням за ч.2, ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 311 та ч. 4 ст. 369 КК України ОСОБА_9 та обвинувачених за ч.3 ст. 307 КК України: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Ухвалою слідчого судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.09.2021р. обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.11.2021 включно. В подальшому ухвалами суду обвинуваченому строк тримання під вартою було неодноразово продовжено.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що продовжують існувати всі ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 тому наразі запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою не видається за можливе, оскільки судовий розгляд продовжується.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до матеріалів судового провадження в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням за ч.2, ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 311 та ч. 4 ст. 369 КК України ОСОБА_9 та обвинувачених за ч.3 ст. 307 КК України: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд, пославшись на відомості, що характеризують особу обвинуваченого, у якого відсутні законні джерела доходу, наразі здійснюється судовий розгляд іншого кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочинів також пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, якому органом досудового розслідування поставлено у вину вчинення епізодів особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, у складі організованої групи, прийшов до висновку, що заявлені раніше ризики не зменшилися, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченого під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а отже з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, обвинувачений може переховуватись від суду.
Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів вважає вірним зазначене судом першої інстанції, що наявним є ризик того, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків з метою зміни показань, наданих ними на досудовому розслідуванні, оскільки ще не проведено допит свідків судом, а отже ОСОБА_7 може впливати на них, з метою надання ними показів на свою користь.
Судом першої інстанції також було враховано багатоепізодність дій ОСОБА_7 за висунутим обвинуваченням, відсутність у нього законних джерел доходу, те, що наразі здійснюється судовий розгляд іншого кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні злочинів також пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, у якому відносно нього обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави, після внесення якої обвинувачений був звільнений з-під варти та знову притягується до кримінальної відповідальності за злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів. Все це дає підстави вважати, що обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення пов'язані з незаконним обігом наркотичних речовин.
Вищенаведене вказує на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризиків переховування обвинуваченим від суду, незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні. Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити інші злочини, тобто продовжити свою злочинну діяльність.
Тому не є слушними доводи захисника обвинуваченого, щодо відсутності на теперішній час ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 статті 177 КПК України, а також серйозність висунутого ОСОБА_7 обвинувачення та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, як того просить апелянт.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.05.2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: