19 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023152030000305 від 08.02.2023р., за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 , на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2025 року стосовно,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лупарево Жовтневого району Миколаївської області, українець, громадянин України, не працюючий, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати. Виправдати його у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та злочинів, за які особа засуджена вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.09.2023 року, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений стверджує, що він не має ніякого відношення до викрадення коштів у потерпілого. Вказує, що досудове та судове розслідування було проведено поверхово та неповно, а тому вважає, що рішення суду підлягає скасуванню.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що в період дії воєнного стану на території України введеного на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 08.02.2023, приблизно о 12.55 годині, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_8 прийшли до приміщення магазину «АТБ-МАРКЕТ», який розташований за адресою: м. Миколаїв, просп. Центральний 26с, де на столику для пакування товару біля камер схову виявили пакет, залишений потерпілим ОСОБА_9 . Після цього, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_10 взяла зі столику даний пакет, в якому знаходився гаманець потерпілого ОСОБА_9 та показала його вміст ОСОБА_5 , після чого у них виник спільний злочинний корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення вказаного гаманця.
Реалізовуючи свій спільний злочинний корисливий умисел, ОСОБА_5 , спільно із ОСОБА_8 , діючи повторно, достовірно знаючи про введення на території України воєнного стану, привласнили, тобто таємно викрали вказаний гаманець, де знаходились особисті документи та грошові кошти у сумі 2900 грн та 145 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 08.02.2023 року складає 5302,4 грн. В подальшому ОСОБА_5 разом із ОСОБА_8 викрадене майно привласнили та розпорядились ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 8202,4 грн.
Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковано за 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану. Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано за 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Вирок стосовно ОСОБА_8 не оскаржується .
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, заперечення прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_5 дотримано в повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги.
Статтею 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, засобами, передбаченими цим кодексом. Обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, тобто винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, на потерпілого.
Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
В судовому засіданні суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав в повному обсязі та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті.
Висловлена в апеляційній скарзі позиція обвинуваченого про недоведеності його причетності до таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану спростовується показами свідка ОСОБА_11 , обвинуваченої ОСОБА_8 , протоколом огляду місця події від 08.02.2023 року та фототаблиці до нього, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.03.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_11 , впізнав особу на фотознімку №2, на якому зображений ОСОБА_5 , протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 16.02.2023 року, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.02.2023 року та фототаблицею до нього, відповідно до якої ОСОБА_9 просить вжити заходи до невідомої особи, яка 08.02.2023 року близько 13-30 год. перебуваючи за адресою: м. Миколаїв, просп. Центральний 26-С у приміщенні супермаркету ТОВ "АТБ-маркет", таємно, в умовах воєнного стану, викрала чоловіче портмоне з грошовими коштами в сумі 2900 грн та 250 долларів США, чим спричинила матеріальний збиток.
Крім того, свідок ОСОБА_11 , в судовому засіданні пояснила, що вона працювала в кафе, в той час коли прийшли до кафе обвинувачені, які є постійними клієнтами. Вони замовили пляшку горілки, посиділи, випили горілку, розрахувались та й пішли. Через деякий час приїхали співробітники поліції, допитали її, оглянули заклад. На питання співробітників поліції, чи їй передавались ключі від ОСОБА_12 , вона повідомила, що ні.
Яких-небудь даних, які б ставили під сумнів показання свідка ОСОБА_11 , матеріали кримінального провадження не містять.
На підтвердження встановлених фактичних обставин, які у повному обсязі відтворюють картину події та викривають обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні цього кримінального правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано посилається на дані письмових і речових доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, досліджені судом, зокрема, і на ті, на які посилається апелянт.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції використав всі можливі засоби та способи для встановлення істини у кримінальному провадженні, та дійшов до обґрунтованого висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 185 КК України, винуватість останнього у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом.
Обґрунтованих доводів того, чому вирок суду необхідно скасувати апелянтом не вказано, а колегією суддів не встановлено підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_5 у пред'явленому йому обвинуваченні, як цього просить останній.
Частина 2 ст.17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред'явлено обвинувачення.
Усупереч доводам апелянта, перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням приписів ст.ст.10,22КПК України створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і реалізації наданих їм прав, здійснив усі передбачені КПК України заходи для всебічного встановлення істини по справі. Даних, які би вказували на неповноту судового розгляду, не встановлено.
Щодо призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , то воно призначено згідно з вимогами ст.65 КК України. При цьому судом враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога Комунальному некомерційному підприємстві "Миколаївського обласного центру психічного здоров'я" Миколаївської обласної ради не перебуває, судом враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесено законом до категорії тяжких злочинів, вчинений в умовах воєнного стану, обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом визнано щире каяття обвинуваченого, визнання провини, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено, врахувавши особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення у даному, конкретному випадку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкцій ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України.
Зважаючи на викладене, рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження обвинуваченого, про які йдеться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв'язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,
постановив :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2025 року, стосовно ОСОБА_5 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді