Справа № 539/1564/25
Провадження № 1-кп/539/181/2025
23 червня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області кримінальне провадження № 12025170570000153, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2025 року, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села В'язівок Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не є інвалідом, з 17 березня 2025 року на військовій службі за контрактом, направлений для проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), з 23 травня 2025 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , раніше не судимого, -
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України), -
І. Історія провадження
До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2025 року за № 12025170570000153, щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 539/1564/25 між суддями від 31 березня 2025 року визначено головуючого суддю Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 04 квітня 2025 року.
У зв'язку з неявкою обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_6 04 квітня 2025 року підготовче судове засідання відкладено на 30 квітня 2025 року.
Потерпілий ОСОБА_4 30 квітня 2025 року звернувся до суду із заявою, в якій просив підготовче судове засідання та подальші судові засідання проводити без його участі, вказував, що не заперечує проти розгляду справи в порядку статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), при визначенні міри покарання повністю покладається на розсуд суду, цивільний позов заявляти не буде, інших претензій до обвинуваченого не має.
Потерпілий ОСОБА_6 30 квітня 2025 року звернувся до суду із заявою, в якій просив підготовче судове засідання та подальші судові засідання проводити без його участі, вказував, що не заперечує проти розгляду справи в порядку статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), при визначенні міри покарання повністю покладається на розсуд суду, цивільний позов заявляти не буде, інших претензій до обвинуваченого не має.
30 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора про відкладення підготовчого судового засідання у зв'язку з неявкою обвинуваченого, підготовче судове засідання відкладено на 27 травня 2025 року.
Суд 02 травня 2025 року звернувся до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо надання інформації про те, чи був призваний ОСОБА_5 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, чи перебуває ОСОБА_5 на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 (або в іншій військовій частині).
ІНФОРМАЦІЯ_4 12 травня 2025 року подав до суду повідомлення від 10 травня 2025 року № 1743/3/3647, за змістом якого ОСОБА_5 був відібраний кандидатом на військову службу за контрактом відповідно до наданого рекомендаційного листа командира військової частини НОМЕР_3 від 14 березня 2025 року № 1924/923 та 16 березня 2025 року був направлений для укладання контракту до ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) на підставі припису начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16 березня 2025 року № 9/2185. Витягу з наказу про зарахування на військову службу за контрактом ОСОБА_5 командування військової частини НОМЕР_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 10 травня 2025 року не надано.
У зв'язку з неявкою обвинуваченого 27 травня 2025 року підготовче судове засідання відкладено на 18 червня 2025 року. Прокурор у підготовчому судовому засіданні також вказував, що обвинувачений переведений до військової частини НОМЕР_2 , проте докази на підтвердження таких обставин відсутні.
Суд 29 травня 2025 року звернувся до Міністерства оборони України щодо надання інформації про те, чи був призваний ОСОБА_5 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, чи перебуває ОСОБА_5 на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_2 (або в іншій військовій частині).
Ухвалою суду від 18 червня 2025 року судовий розгляд у кримінальному провадженні призначено у відкритому судовому засіданні на 23 червня 2025 року.
II. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_5 на початку березня 2025 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), правомірно перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , побачив у спальні на комоді дві пари бездротових навушників марки «True Wireless Larphone V6 121», на стільці худі «Staff likht» бежевого кольору та спортивний костюм чорного кольору «Nike», а на балконі електроплитку марки «Monte», які належать ОСОБА_4 , також на балконі він помітив гравер марки «Machtz MMG-280», електричний обігрівач марки «Saturn» та колонки до комп'ютера «Sanyoo», які належать ОСОБА_7 , та вирішив їх викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, таємно викрав у спальні на комоді дві пари бездротових навушників марки «True Wireless Larphone V6 121», вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5903-ТВ, 638,40 грн, на стільці худі «Staff likht» бежевого кольору, вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 17 березня 2025 року № СЕ-19/11-25/5983-ТВ, 792 грн, та спортивний костюм чорного кольору «Nike», вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 17 березня 2025 року, № СЕ-19/117-25/5985-ТВ, 1 152,26 грн, а на балконі електроплитку марки «Monte», вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5902-ТВ, 574,20 грн, які належать ОСОБА_4 . Також ОСОБА_5 таємно викрав на балконі гравер марки «Machtz MMG-280», вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5907-ТВ, 895,30 грн, електричний обігрівач марки «Saturn», вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5901-ТВ, 338,33 грн, та колонки до комп'ютера «Sanyoo», вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 17 березня 2025 року № СЁ-19/117-25/5908-ТВ, 683,33 грн, які належать ОСОБА_7 .
Після цього ОСОБА_5 05 березня 2025 року разом з викраденим майном виїхав із вказаної квартири, тим самим залишив місце вчинення злочину, та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 3 156,86 грн, а ОСОБА_7 - на суму 1 916,93 грн.
IІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення
ОСОБА_5 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України.
ІV. Позиція сторін судового провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті, підтримав у повному обсязі, просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, із застосуванням положень статті 75 КК України та звільненням його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Просив покласти на обвинуваченого, обов'язки передбачені статтею 76 КК України. Просив суд врахувати характеризуючі дані обвинуваченого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, молодий вік обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення вперше, його військову службу. Вказував на необхідність стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експертів, а також залишення потерпілим речових доказів.
Потерпілий ОСОБА_4 погодився з мірою покарання, запропонованою прокурором, вказував, що претензій до обвинуваченого не має, завдані збитки відшкодовано повністю.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, вчинив зазначене кримінально каране діяння. Так, обвинувачений, зокрема, заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, а завдані потерпілим збитки відшкодовані, просив суд суворо не карати, попросив пробачення у потерпілих.
V. Положення закону, якими керувався суд
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
Частиною першою статті 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі № 607/19649/21 викладено висновок про те, що «кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.
Так, об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 КК України утворює, зокрема діяння (таємне викрадення чужого майна), обов'язковими ознаками крадіжки є матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв'язок між цією шкодою і таємним викраденням.
Крадіжка вважається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним.
Суб'єктивна сторона крадіжки характеризуються прямим умислом на заволодіння чужим майном».
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжений.
Відповідно до частини четвертої статті 185 КК України крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року у справі № 722/594/22 викладено висновок про те, що «за частиною четвертою статті 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений».
Вчинення крадіжки в умовах воєнного стану законодавець врахував як чинник, який суттєво підвищує суспільну небезпеку, будь-якої крадіжки, вчиненої в умовах воєнного стану, що обумовлює кваліфікацію вчиненого за відповідною частиною статті 185 КК України.
За змістом частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина друга статті 65 КК України).
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.
Щире каяття обвинуваченого полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих пунктом 1 частини другої статті 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його час, місце, спосіб та інші обставини вчинення).
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
VІ. Висновки та мотиви суду
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування частини третьої статті 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Показання ОСОБА_5 у судовому засіданні відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються, його показання є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Наведене, на думку суду, свідчить про щире каяття ОСОБА_5 .
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом ОСОБА_5 та дослідженням характеризуючих матеріалів.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за частиною четвертою статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
У постанові Верховного Суду від 22 січня 2024 року у справі № 755/3235/23 викладено висновок про те, що «загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням яких є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши на наведені обставини, суд з урахуванням положень, зокрема, статті 75 КК України приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням. Разом із тим дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 414, 438 КПК України».
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є тяжким (частина четверта статті 185 КК України);
- особу винного, який на обліку у лікаря-невропатолога не перебуває, перебував обліку у лікаря-психіатра, з 2024 року визнаний психічно здоровий, на обліку у КП «Полтавський обласний наркологічний диспансер» Полтавської обласної ради не перебуває, в Управлінні соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на обліку не перебуває, державну соціальну допомогу не отримує, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , неодруженого та непрацюючого, з середньою освітою, несудимого, характеризується задовільно, не є інвалідом;
- обставини, що пом'якшують покарання.
Так, згідно зі статтею 66 КК України суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої шкоди та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обвинувачений повністю визнав свою вину, проявив готовність понести відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.
Підстав для застосування положень статей 69, 70, 71 КК України суд не знаходить.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій.
На підставі викладеного, при наявності обставин, які пом'якшують покарання відповідно до статті 66 КК України - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданої шкоди, що в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого та критичним відношенням винного до вчиненого, суд вважає за пропорційне призначити покарання ОСОБА_5 у виді 5 років позбавлення волі.
Також при призначенні покарання суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, яка має бажання виправитись, повну свідомість та відповідальність, всі зазначені обставини, та приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням у порядку статті 75 КК України та із застосуванням щодо нього вимог статті 76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.
На підставі статті 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме документально підтверджені витрати на залучення експертів (проведення судових товарознавчих експертиз від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5907-ТВ, від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5908-ТВ, від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5901-ТВ, від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5902-ТВ, від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5903-ТВ, від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5985-ТВ, від 17 березня 2025 року № СЕ-19/117-25/5983-ТВ у розмірі 11 938,50 грн (2 387,70 грн + 1 591,80 грн + 1 591,80 грн + 1 591,80 грн + 1 591,80 грн + 1 591,80 грн + 1 591,80 грн).
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись статтями 50, 65-67 КК України, статтями 2, 7, 84, 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 376, 532 КПК України,
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до статті 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, а саме документально підтверджені витрати на залучення експертів у розмірі 11 938 (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень 50 копійок.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - гравер марки «Machtz MMG-280» та колонок до комп'ютера марки «Sanyoo» залишити власнику ОСОБА_7 .
Речовий доказ у кримінальному провадженні - кофту на блискавці чорного кольору із логотипом фірми «Nike» залишити власнику ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням положень частини другої статті 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1