Справа № 149/698/25
Провадження № 33/801/651/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В.
Доповідач: Оніщук В. В.
23 червня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Кашпрук М. Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Адамчука Павла Борисовича - на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП,
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У постанові суду зазначено, що 01 березня 2025 року об 11 год 10 хв по вул. В'ячеслава Чорновола, 13, у м. Хмільник Вінницької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук, від огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано, як порушення вимог п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП доведена належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, захисник Семенка Ю. П. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції та винесення її за неповного дослідження обставин справи, просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
У апеляційній скарзі захисник зазначає, що працівниками поліції було грубо порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, оскільки йому не було запропоновано пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки, навпаки неодноразово погоджувався, проте працівники поліції не забезпечили належне проведення огляду, а розпочали схиляти ОСОБА_1 до відмови шляхом словесних маніпуляцій про можливе поміщення автомобіля на арештмайданчик.
Стороною захисту заявлялося клопотання про виклик працівника поліції, який складав адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 , для надання пояснень у судовому засіданні, проте допитати його не вдалося у зв'язку із його звільненням.
Працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 без законних підстав.
Окрім того на відеозаписі у ОСОБА_1 не зафіксовано наявності жодних ознак сп'яніння.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Адамчук Павло Борисович, апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені у ній підстави.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01 березня 2025 року серії ЕПР № 259362, 01 березня 2025 року о 11 год 10 хв у м. Хмільник по вул. В. Чорновола, 13 , водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився у повному обсязі на місці зупинки транспортного засобу при безперервній відеофіксації, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2).
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що 01 березня 2025 року ОСОБА_1 був направлений на огляд до КП «Хмільницька ЦРЛ» (а. с. 3).
До матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано як працівники поліції зупиняють автомобіль «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , повідомляють причину зупинки - несправність правого габаритного ліхтаря. Просять пред'явити документи.
Об 11 год 08 хв поліцейський виявляє запах алкоголю, пропонує пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 погоджується. Поліцейський роз'яснює порядок проведення огляду, наслідки встановлення стану сп'яніння та відмови від проходження огляду. Об 11 год 11 хв ОСОБА_1 відмовляється, поліцейський роз'яснює, що за відмову передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП, просить знайти тверезого водія, роз'яснює ОСОБА_1 його права.
Об 11 год 14 хв поліцейський знову пропонує пройти огляд, ОСОБА_1 знову відмовляється. Після цього поліцейські складають адміністративні матеріали, ознайомлюють ОСОБА_1 із ними, видають тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.
Відтак доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було грубо порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, оскільки йому не було запропоновано пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров'я, оскільки як правильно, зазначив в оскаржуваній постанові місцевий суд, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду була категоричною.
Надуманими є твердження у скарзі про те, що працівники поліції не забезпечили належне проведення огляду, а розпочали схиляти ОСОБА_1 до відмови шляхом словесних маніпуляцій про можливе поміщення автомобіля на арештмайданчик.
Апеляційний суд зауважує, що саме поліцейські під час зупинки транспортного засобу уповноважені на виявлення у водіїв ознак сп'яніння, а тому доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі у ОСОБА_1 не зафіксовано наявності жодних ознак сп'яніння, є безпідставними.
Також апеляційний суд не бере до уваги твердження у скарзі про те, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 без законних підстав. Так, на відеозаписі зафіксовано несправність правого габаритного ліхтаря. При цьому варто зауважити, що габаритні ліхтарі - це зовнішні світлові прилади транспортного засобу, призначені для позначення його габаритів, тому їх несправність свідчить про технічну несправність автомобіля та можливе створення небезпеки дорожнього руху.
На переконання апеляційного суду, наявні у матеріалах справи докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на уникнення відповідальності, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними, та факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на законну вимогу поліцейського не спростовують.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 01 березня 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності. Твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Адамчука Павла Борисовича - залишити без задоволення.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук