Справа № 650/4699/24
провадження № 2/650/267/25
12 червня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області
в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря - Завістовської Л.А.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації,
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом в якому, після уточнень позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частини транспортного Volkswagen Caddy, дизель, рік випуску 2005, жовтого кольору у розмірі 116 022,06 грн.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив такі доводи та обґрунтування.
Під час перебування у шлюбі між сторонами у місті Кривому Розі був придбаний транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen Caddy, дизель, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , жовтого кольору. Зазначений автомобіль був придбаний за спільні кошти подружжя під час шлюбу, а відтак відповідно до положень статті 60 Сімейного кодексу України є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
У подальшому, 02 квітня 2024 року, відповідачка - ОСОБА_4 - здійснила реєстрацію вказаного транспортного засобу на своє ім'я в ТСЦ МВС № 1243. Після цього, на тлі конфлікту у шлюбних відносинах, 24 серпня 2024 року вона переоформила вказаний транспортний засіб на третю особу на підставі договору купівлі-продажу № 8069/24/005034. Про вчинення цього правочину позивача не було повідомлено, а письмової нотаріально посвідченої згоди на укладення договору він не надавав. У запиті адвоката щодо надання копії договору купівлі-продажу представникові було відмовлено з посиланням на конфіденційність інформації.
Як убачається з листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях № 31/29/1243/19/420-аз-408-2024 від 27 серпня 2024 року, транспортний засіб дійсно було знято з обліку та зареєстровано на нового власника.
З огляду на те, що автомобіль був відчужений без погодження з позивачем, а отримані від продажу кошти не використовувались на потреби сім'ї, позивач вважає, що має право на компенсацію вартості своєї частки у спільному майні. При цьому можливості здійснити автотоварознавчу експертизу для визначення вартості автомобіля він не має, оскільки транспортний засіб вибув із володіння подружжя.
Оцінка вартості автомобіля здійснена позивачем на підставі аналізу ринку транспортних засобів відповідної марки, моделі, року випуску та технічного стану за даними з відкритих джерел - сайтів з продажу вживаних авто, зокрема AUTO RIA. Середня ринкова ціна на аналогічний автомобіль із пробігом від 200 до 325 тис. км станом на вересень 2024 року складає 5622,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 232 044,11 грн.
Ураховуючи презумпцію спільної сумісної власності подружжя, передбачену статтею 60 Сімейного кодексу України, і відсутність доказів спростування цієї презумпції, позивач просить стягнути з відповідачки грошову компенсацію у розмірі від вартості автомобіля, що становить 116 022,06 грн.
У відзиві, поданому 30 березня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 зазначено, що вимоги позивача щодо стягнення грошової компенсації вартості частини транспортного засобу Volkswagen Caddy, дизель, 2005 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_3 (далі - спірний автомобіль), є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню з огляду на таке.
По-перше, у відзиві зазначено, що спірний автомобіль був придбаний відповідачем 02 квітня 2024 року, зареєстрований на її ім'я 07 червня 2024 року, а відчужений 06 серпня 2024 року. Таким чином, хоча придбання й відчуження автомобіля відбулося формально в період шлюбу, між сторонами фактично вже з січня 2024 року було припинено спільне проживання та ведення спільного господарства. Ця обставина встановлена рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року у справі № 199/6576/24 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 12 грудня 2024 року. Таким чином, згідно з ч. 6 ст. 57 СК України та пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року, майно, набуте за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин, може бути визнане особистою приватною власністю кожного з подружжя.
По-друге, у відзиві наголошено, що спірний автомобіль на момент його продажу 06 серпня 2024 року перебував у несправному технічному стані, потребував значного ремонту, який був економічно недоцільним. У зв'язку з цим транспортний засіб був фактично переданий військовослужбовцю на потреби ЗСУ як донор на запчастини за символічну плату у розмірі 5 000,00 грн. Цей факт підтверджується договором комісії № 8069/24/005034 від 01 серпня 2024 року та договором купівлі-продажу транспортного засобу від 06 серпня 2024 року, копії яких надані в матеріали справи.
По-третє, у відзиві ставиться під сумнів достовірність і обґрунтованість розрахунку вартості автомобіля, наведеної у позовній заяві. Зокрема, зазначається, що позивач не подав жодного належного доказу, який підтверджував би дійсну ринкову вартість саме конкретного спірного автомобіля з урахуванням його технічного стану, пробігу, зносу та дефектів. Вказана у позові середня вартість у розмірі 5 622 доларів США є умовною, абстрактною та базується лише на середньоринкових цінах аналогічних транспортних засобів, без урахування конкретних обставин щодо спірного майна. У зв'язку з цим у відзиві наголошено, що така вартість є надмірно завищеною та не може братися до уваги судом без проведення належної технічної оцінки.
Крім того, відповідач стверджує, що відчуження автомобіля відбулося добросовісно, без наміру приховати майно або порушити права іншого з подружжя, з огляду на фактичне припинення шлюбних відносин та відсутність спільного господарства й сімейного бюджету, що також визнається самим позивачем у тексті позовної заяви. Враховуючи ці обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
01 квітня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив в якій заперечив проти доводів, викладених у відзиві представником відповідача, та навів аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості частини спірного транспортного засобу.
Зокрема, представник позивача звернув увагу, що хоча рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року шлюб між сторонами було розірвано, автомобіль Volkswagen Caddy, дизель, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_4 , було придбано 02 квітня 2024 року, тобто в період зареєстрованого шлюбу. При цьому, до моменту продажу автомобіля 06 серпня 2024 року, між сторонами зберігались фактичні шлюбні стосунки, що підтверджується як самим текстом рішення про розірвання шлюбу, так і матеріалами справи.
Так, на підтвердження фактичного спільного проживання та ведення спільного господарства надано: квитанції про регулярне перерахування грошових коштів позивачем відповідачці впродовж січня-липня 2024 року з призначенням платежів, які мають особисто-сімейний характер; фотознімок від 25 квітня 2024 року, на якому сторони перебувають разом у салоні спірного автомобіля, що свідчить про його спільне використання після купівлі; особисту переписку з квітня-червня 2024 року, в якій сторони звертаються одне до одного як подружжя, обговорюють побутові й особисті питання, включаючи питання щодо автомобіля.
Крім того, під час відпустки з 15 по 30 квітня 2024 року позивач перебував у м. Кривому Розі разом із відповідачкою за адресою її тимчасового проживання відповідно до довідки ВПО, що також підтверджує збереження сімейних відносин та фактичного спільного побуту в період, коли був придбаний автомобіль.
Представник позивача також вказав, що твердження відповідача про відчуження автомобіля у зв'язку з його нібито технічно несправним станом не підтверджуються жодними належними доказами. Договір купівлі-продажу не містить згадки про технічні недоліки транспортного засобу, як і не надано акту технічного стану чи інших документів, які б підтверджували неможливість експлуатації автомобіля. Навпаки, надане суду фото від 16 жовтня 2024 року, вже після укладення договору купівлі-продажу, свідчить про те, що відповідач продовжувала користуватись цим автомобілем, перебуваючи за його кермом.
Посилання відповідача на символічну ціну продажу у 5 000 грн також не може вважатися доказом ринкової вартості, оскільки, відповідно до договору, така ціна є договірною та не ґрунтується на незалежній оцінці. Водночас позивач здійснив обґрунтовану спробу визначити ринкову вартість автомобіля на підставі відкритих джерел, за результатами чого вона становить 232 044,11 грн. Ураховуючи відсутність належного заперечення проти цього розрахунку та доказів справжньої вартості з боку відповідача, ця сума може бути прийнята судом за основу.
Представник позивача також навів правову позицію Верховного Суду, сформульовану в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, згідно з якою у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого, розрахунку підлягає ринкова вартість подібного майна на час розгляду справи як гарантія справедливого розподілу.
Таким чином, наведені у відзиві твердження не спростовують презумпції спільності майна, набутого у шлюбі, не підтверджують відокремленості проживання з моменту придбання автомобіля, а також не дають підстав вважати, що відчуження автомобіля було здійснено правомірно, добросовісно та в інтересах сім'ї. Відтак, позовна вимога про стягнення грошової компенсації у розмірі 116 022,06 грн підлягає задоволенню.
У своїх запереченнях, поданих 06 квітня 2025 року, представник відповідача ОСОБА_2 повторно наголосив на безпідставності позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості частини транспортного засобу Volkswagen Caddy, дизель, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_4 , та навів додаткові аргументи на спростування доводів, викладених у відповіді позивача на відзив.
Зокрема, представник відповідача зазначив, що сам позивач у позовній заяві визнає тривале припинення особистих відносин з відповідачем, відсутність спільного проживання і спільного господарства, а також формальність шлюбного зв'язку. У зв'язку з цим посилання позивача у відповіді на відзив на те, що шлюбні відносини зберігались принаймні до липня 2024 року, суперечать власним твердженням, викладеним у позовній заяві.
Щодо наданих позивачем фотоматеріалів та заявленого факту перебування у відпустці у квітні 2024 року разом з відповідачкою, представник відповідача пояснив, що ці обставини не свідчать про спільне проживання, а лише підтверджують спробу позивача примиритися, яка виявилася безрезультатною. Фотознімок, що демонструє перебування сторін в автомобілі, не може бути достатнім доказом фактичного ведення спільного господарства.
Крім того, вказано, що листування, на яке посилається позивач, не було долучено до матеріалів справи, тому не може братись до уваги як доказ. Факт перерахування грошових коштів відповідачці не є беззаперечним свідченням існування шлюбних відносин, а лише відображає ініціативу з боку позивача, яка не обов'язково кореспондується з наявністю спільного господарства чи бюджету.
Щодо технічного стану автомобіля, представник відповідача зазначив, що положення договору купівлі-продажу від 06 серпня 2024 року містять стандартну застережну формулу щодо відсутності претензій покупця до технічного стану автомобіля, але акт технічного стану не є обов'язковим документом при укладенні подібного правочину. Ціна, зазначена у договорі (5 000 грн), адекватно відображає реальний стан автомобіля, а не є заниженою штучно. Фото, подане позивачем, не може достовірно підтверджувати справність автомобіля, оскільки не відображає технічного огляду або характеристик транспортного засобу.
Також представник відповідача вказав, що розрахунок ринкової вартості, здійснений позивачем, є умовним, необґрунтованим та не підтверджений жодним висновком експерта. У справі відсутні належні докази, зокрема, звіт про оцінку вартості автомобіля. Натомість, вказане у договорі значення (5 000 грн) є єдиним підтвердженим документально показником вартості транспортного засобу.
У запереченнях також наголошено, що посилання позивача на практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, не може бути застосоване до цієї справи, оскільки в тій справі було залучено автотоварознавчу експертизу, а у даному випадку така оцінка відсутня. Водночас правовий висновок Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц підтверджує, що розрахунок компенсації повинен здійснюватися, виходячи з фактичної ціни продажу, за якою майно було реально відчужено.
З урахуванням викладених доводів, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На судовому засіданні представник позивача Князь І.І. позовні вимоги підтримала та пояснила, що спірний автомобіль був придбаний саме під час шлюбу за кошти, отримані позивачем як грошове забезпечення, про що свідчать банківські квитанції. Подружжя в той час фактично проживало разом, вели спільний побут, і питання про купівлю автомобіля вони обговорювали разом. Відповідачка без відома позивача переоформила транспортний засіб на іншу особу, хоча під час сварки прямо заявляла, що ділити машину не буде. Вартість автомобіля, вказана у договорі, не відповідає його реальній ціні, і Позивач має право на компенсацію половини дійсної вартості цього майн, яка становить 232 044,11 грн, з яких позивач просить стягнути половину - 116 022,06 грн, як грошову компенсацію за належну йому частку у спільній сумісній власності.
На судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги заперечив та пояснив, що сторони фактично припинили шлюбні стосунки ще на початку 2024 року, не проживали разом і не вели спільного господарства. Автомобіль був придбаний відповідачкою на її власний розсуд, без участі позивача, у період фактичного розриву сімейних відносин. На момент продажу транспортний засіб був у несправному стані, потребував ремонту, тому й був реалізований за символічну суму. Позивач не довів, що мав спільне право власності на автомобіль або що кошти на його придбання належали саме йому.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи суд дійшов таких висновків.
Відповідно до відпускного квитка за 2023 рік солдат ОСОБА_3 вибував до місця відпустки з частини для використання щорічної основної відпустки на 17 календарних днів, з яких два дні передбачались на проїзд. Період відпустки склав з 15 квітня 2024 року до 01 травня 2024 року.
Відповідно до наданих позивачем скріншотів з мобільного пристрою, датованих 14 лютого, 23 березня та 25 квітня 2024 року, вбачається наявність близьких, емоційно забарвлених стосунків між особою, ідентифікованою як ОСОБА_5 , та жінкою, збереженою у телефонній книзі під іменем «Любимая ЖЕНА». Зокрема, у повідомленнях в месенджері містяться звернення «моя любимая», «Зай», «любимая», а також обговорюються особисті побутові питання, зокрема спільні плани, покупки та деталі користування автомобілем. У листуванні вказується на спільне перебування в одному готелі, здійснення покупок, а також подано дані про придбаний автомобіль (2005 року, дизель, з пробігом 300 тис. км), що свідчить про координацію дій і побутову взаємодію.
Відповідно до наданих знімків екрана фотозображень у додатку мобільного пристрою, датованих 14 лютого та 25 квітня 2024 року, зафіксовано присутність ОСОБА_5 та жінки в одному приміщенні та в одному автомобілі. На фото від 14 лютого 2024 року видно, що особи перебувають у тісному контакті під час відеозв'язку, а на фото від 25 квітня 2024 року вони разом знаходяться в салоні автомобіля. Ці обставини підтверджують їх особисте спілкування в період з лютого по квітень 2024 року.
Відповідно до відео- та фотофайлів із соціальних мереж, наданих позивачем, які розміщені на платформі TikTok або Telegram (зокрема під обліковим записом prosto.lialia), зафіксовано як жінка керує автомобілем марки Volkswagen Caddy, ідентичним до зображеного на інших скріншотах, так і кадри цього транспортного засобу в гаражі. Зміст публікацій супроводжується підписами емоційного характеру, що також вказує на особисту участь і привласнене користування цим транспортним засобом.
Обставини, встановлені на підставі наведених візуальних матеріалів, у поданих запереченнях представником відповідача не спростовувалися.
Відповідно до виписки по рахунку, наданої Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» стосовно ОСОБА_3 , з особистого рахунку позивача у період із 30 січня 2024 року по 16 липня 2024 року було здійснено вісімнадцять платіжних переказів грошових коштів на рахунок, зазначений у матеріалах справи, із призначенням платежу: «Переказ власних коштів. Красивой жене от любящего мужа».
Загальна сума таких переказів становить 415 926 гривень. Перекази здійснювалися регулярно, орієнтовно двічі на місяць, що, враховуючи зазначене призначення платежу, свідчить не лише про сталість фінансового зв'язку, а й про емоційно-особистісний характер взаємин між сторонами в означений період. Усі платежі надходили саме з рахунку позивача, що підтверджується поданою випискою з банку.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в місті Дніпро, 05 листопада 2022 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Про реєстрацію шлюбу складено актовий запис від 05 листопада 2022 року № 671.
Відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року у справі № 199/6576/24, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , укладений 05 листопада 2022 року, було розірвано на підставі позову ОСОБА_4 .
Згідно з текстом рішення, підставою для розірвання шлюбу позивач зазначила припинення сумісного проживання з відповідачем у січні 2024 року, відсутність спільного господарства, а також те, що на момент звернення до суду спір щодо поділу майна між сторонами відсутній. Зазначені обставини є саме твердженнями позивача, викладеними у змісті позовної заяви.
Із мотивувальної частини судового рішення не вбачається, що вказані обставини були досліджені або перевірені судом. Суд не здійснював правової оцінки фактичного припинення шлюбних відносин, а задовольнив позов виключно на підставі одностороннього волевиявлення позивача та відсутності відзиву з боку відповідача.
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05 липня 2022 року, ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_5 , позивач ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в Національній гвардії України.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2024/008973267, сформованого 29 липня 2024 року Дніпровською територіальною громадою, місцем проживання ОСОБА_3 зареєстровано: АДРЕСА_3 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28 серпня 2024 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації - 09 січня 2024 року. Основним видом діяльності зазначено роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Відповідно до листа територіального сервісного центру МВС № 1243 № 420-аз/1243/19-2024 від 24 серпня 2024 року, на запит адвоката Князь І.І. надано відповідь, згідно з якою транспортний засіб марки Volkswagen Caddy, жовтого кольору, 2005 року випуску було перереєстровано 06 серпня 2024 року на ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 8069/24/005034, укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що зареєстровано у ТСЦ № 1243.
Відповідно до листа територіального сервісного центру МВС № 1243 № 420-аз/1243/19-2024 від 24 серпня 2024 року, транспортний засіб марки Volkswagen Caddy, жовтого кольору, 2005 року випуску, було перереєстровано ОСОБА_4 на ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу № 8069/24/005034, оформленого у ФОП ОСОБА_7 06 серпня 2024 року. Реєстраційні дії проведено у ТСЦ МВС № 1243.
Відповідно до роздруківок оголошень, отриманих із вебсайту AutoRia та долучених до матеріалів справи, на вересень 2024 року вартість транспортних засобів марки Volkswagen Caddy 2005 року випуску, що перебувають у вживаному стані, варіюється залежно від технічного стану, пробігу та комплектації та становить від 4 000 до 7 800 доларів США.
Відповідно до договору комісії № 8069/24/005034 від 01 серпня 2024 року, укладеного між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , Комісіонер зобов'язався за дорученням Комітента здійснити продаж транспортного засобу марки VOLKSWAGEN CADDY, жовтого кольору, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , VIN-код НОМЕР_8 , зареєстрований за Власником - ОСОБА_4 , з метою його реалізації за ціною 5000 грн. Комісіонер мав право укласти договір купівлі-продажу з покупцем, а також був зобов'язаний здійснити підготовку, передачу та оформлення всіх документів, пов'язаних із відчуженням транспортного засобу.
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8069/24/005034 від 06 серпня 2024 року, ФОП ОСОБА_7 (через представника ОСОБА_9 ) передав, а ОСОБА_8 прийняв у власність транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2005 року випуску, жовтого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN-код НОМЕР_8 . Вартість транспортного засобу за договором становить 5000 грн.
Відповідно до статті 60 СК України: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (ч.1); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.2).
Відповідно до статті 61 СК України: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1); об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ч.2); якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.3); речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.4).
Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, а також в інших постановах Верховного Суду, наприклад, у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 662/1069/17.
За положеннями статті 65 СК України («Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя»): дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (частина 1); при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина 2); для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (частина 3); договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина 4).
Відповідно до статті 369 ЦК України («Здійснення права спільної сумісної власності»): співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина 1); розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (частина 2); співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном (частина 3); правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина 4).
Згідно зі статтями 69, 70 СК України: дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності (стаття 69); у разі поділу цього майна їх частки є рівними (стаття 70).
Положення статті 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач - співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників - відповідачів по справі.
Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, регулюються статтею 364 ЦК України.
За частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
За положеннями статті 364 ЦК України: співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (частина 1); якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (частина 2); у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частина 3); договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (частина 4).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1, 2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина четверта статті 71 СК України). У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх поєднання.
Аналіз положень статей 69, 70, 71 СК України дає підстави застосовувати такий спосіб поділу майна, як поділ речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою і п'ятою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Системне тлумачення частин четвертої і п'ятою статті 71 СК України дає підстави дійти висновку, що згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача у цій справі) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача у цій справі) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку такого у відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
Такий правовий висновок викладено у багатьох постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 662/1069/17.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
З урахуванням наведеного та відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03.10.2018 року у справі № 127/7029/15-ц дійшов висновку, що «у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно».
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 686/26591/21.
У цій справі предметом позову є транспортний засіб Volkswagen Caddy, дизель, 2005 року випуску, жовтого кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був придбаний сторонами під час шлюбу і зареєстрований за відповідачем ОСОБА_4 , а тому він є їх спільною сумісною власністю, у зв'язку з чим їх частки у праві власності на вказаний автомобіль є рівними.
Так, суд встановив, що шлюб між сторонами було зареєстровано 05 листопада 2022 року на підставі свідоцтва про шлюб, а рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2024 року шлюб було розірвано. Відтак, на момент придбання транспортного засобу - 02 квітня 2024 року - сторони перебували у шлюбі.
Крім юридичного факту перебування у шлюбі, суд бере до уваги матеріали справи, що свідчать про існування між сторонами фактичних шлюбних відносин у період, коли було придбано спірний транспортний засіб. Зокрема, відповідно до фотоматеріалів, скріншотів листування та банківських документів, подружжя підтримувало особисті взаємини, здійснювало спільне користування автомобілем, а позивач регулярно надсилав грошові перекази відповідачці із зазначенням призначення платежу, що має емоційно-сімейний зміст. Ці обставини підтверджують фактичне співжиття та ведення спільного господарства навіть після січня 2024 року.
Водночас відповідачем не надано жодного доказу того, що спірний транспортний засіб був придбаний за її особисті кошти, одержані до укладення шлюбу, у подарунок або в інший спосіб, що виключає застосування режиму спільної сумісної власності. Не подано також доказів, які б підтверджували відокремлений характер набуття автомобіля, відсутність внеску з боку позивача чи придбання транспортного засобу з особистих джерел фінансування відповідачки. Посилання на формальність шлюбного зв'язку, а також на припинення спільного проживання сторін, не підтверджуються об'єктивними матеріалами справи й не можуть вважатися достатніми для спростування презумпції спільності майна.
За вказаних обставин, з огляду на те, що автомобіль Volkswagen Caddy набутий під час зареєстрованого шлюбу в умовах наявності сімейних стосунків, він є об'єктом спільної сумісної власності подружжя відповідно до положень статті 60 СК України. Позивач має право на половину цього майна, або на відповідну грошову компенсацію, якщо виділ у натурі неможливий.
Також, з матеріалів справи встановлено, що вказаний транспортний засіб був відчужений відповідачем ОСОБА_4 без згоди співвласника - позивача ОСОБА_3 .
Цей факт не заперечується самою відповідачкою. Навпаки, у поданому відзиві та запереченнях на відповідь на відзив вона прямо визнає, що договір купівлі-продажу укладено без письмової або нотаріально посвідченої згоди чоловіка. Водночас вона обґрунтовує правомірність своїх дій тим, що, на її переконання, з січня 2024 року між сторонами вже були фактично припинені шлюбні відносини, спільне проживання і ведення господарства. Саме на цій підставі відповідачка вважає, що придбане та відчужене майно не є об'єктом спільної сумісної власності, а тому згода чоловіка не була потрібною.
Однак, як суд вже зазначав, така правова позиція не може бути прийнята судом, оскільки на момент придбання та продажу автомобіля сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, а обставини фактичного припинення шлюбних стосунків є спірними та не підтверджені належними і достатніми доказами. Навпаки, позивачем надано низку доказів, що підтверджують збереження між подружжям емоційно-побутових відносин, обмін грошовими коштами, спільне використання транспортного засобу та перебування разом у квітні 2024 року, тобто вже після моменту купівлі автомобіля.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що правовий режим спільної сумісної власності на спірний автомобіль не був припинений, а відчуження майна відбулося без дотримання вимог статті 65 СК України та статті 369 ЦК України щодо необхідності отримання на це згоди другого з подружжя. Надання такої згоди у справі не встановлено. Додатково, відповідач не вказала жодних доказів, що свідчили б про ініціативу отримати таку згоду або повідомити чоловіка про майбутнє відчуження.
Відповідно, дії відповідача щодо відчуження автомобіля мають бути оцінені як вчинені з порушенням прав другого співвласника, що є підставою для задоволення позовної вимоги про стягнення грошової компенсації вартості його частки у спільному майні.
У даному випадку, з огляду на те, що спірний транспортний засіб був відчужений відповідачкою без згоди позивача, який має статус співвласника, відсутні можливості для поділу цього майна в натурі чи передачі його у власність одному з подружжя. Фактичне вибуття автомобіля з володіння подружжя унеможливлює реалізацію основного способу поділу спільного майна, передбаченого статтями 69-71 СК України, - поділ у натурі або передача речі одному з подружжя із компенсацією іншому.
За таких обставин єдиним і ефективним способом захисту прав позивача як співвласника майна, що неправомірно відчужено без його згоди, є присудження грошової компенсації у розмірі половини вартості автомобіля, за яку він був фактично відчужений. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, у разі відчуження одним із подружжя об'єкта спільної сумісної власності без згоди іншого, який втрачає можливість реалізувати своє право власності в натурі, розрахунку підлягає ринкова вартість подібного майна на час розгляду справи, а у випадку наявності точної ціни продажу - саме така ціна.
Разом з цим, з матеріалів справи встановлено, що сторони не досягли згоди щодо фактичної вартості автомобіля Volkswagen Caddy, дизель, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Позивач наполягає на тому, що реальна ринкова вартість зазначеного транспортного засобу є істотно вищою за ціну, вказану в договорі купівлі-продажу, укладеному відповідачкою 06 серпня 2024 року, в якому зазначено суму 5 000 грн.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що зазначена ціна не була підтверджена жодними незалежними експертними висновками або технічними документами, які б обґрунтовували знецінення транспортного засобу. Водночас відповідач не надала актів технічного огляду, фото- або відеофіксації технічного стану автомобіля, жодної довідки про проведення ремонтних робіт або висновків щодо недоцільності відновлення ТЗ. Також не подано жодних доказів, що б свідчили про критичний знос чи втрату функціональності транспортного засобу, який обґрунтовував би його відчуження за значно заниженою, фактично символічною вартістю.
Натомість позивачем для підтвердження дійсної вартості автомобіля на момент його відчуження надано відповідні розрахунки, виконані на підставі відкритих джерел інформації про ціни на вторинному ринку аналогічних транспортних засобів. Зокрема, відповідно до відкритих даних з офіційного веб-ресурсу https://ua.carplates.app/, оглянутих судом в порядку частини сьомої статті 85 ЦПК України, саме на час поділу майна (на час розгляду справи) ринкова вартість автомобіля Volkswagen Caddy, 2005 року випуску, дизель, жовтого кольору, з ідентичним VIN-кодом НОМЕР_9 та державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , становить 5520 доларів США (https://ua.carplates.app/number/KE4776AH).
Вказане значення є типовою ринковою оцінкою транспортного засобу в робочому стані без ознак аварійності чи списання. Зазначена вартість базується на даних реєстраційної історії транспортного засобу в Дніпропетровській області, яка, згідно з записами, була оновлена 06 серпня 2024 року у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу та перереєстрацією на нового власника.
За офіційним курсом Національного банку України станом на дату відчуження автомобіля - 06 серпня 2024 року, який становив 41,2743 грн за 1 долар США, сума 5520 доларів США еквівалентна 227 834,14 грн.
Хоча станом на час розгляду справи офіційний курс Національного банку України становить 41,5117 грн за 1 долар США, суд, з огляду на незначну різницю з курсом, який враховано позивачем (41,2743 грн), а також з урахуванням меж заявлених до стягнення позовних вимог, вважає виправданим виходити із розрахунку, наданого позивачем, як достатньо обґрунтованого і об'єктивного. Зазначений підхід відповідає принципу справедливості та розумності при вирішенні спору, не викликає сумніву щодо достовірності і не впливає істотно на розмір суми компенсації, що підлягає присудженню.
Суд зазначає, що відповідачка не подала жодних переконливих заперечень проти наведеного розрахунку, не спростувала його іншими об'єктивними джерелами, експертною оцінкою або аналізом ринку. Навпаки, її позиція щодо нібито несправності транспортного засобу залишається лише голослівним твердженням, що не підтверджено жодним належним доказом.
Таким чином, суд, керуючись положеннями частини другої статті 364 ЦК України та частиною четвертою статті 71 СК України, вважає, що в умовах вибуття спірного майна з володіння подружжя єдиним законним та ефективним способом захисту прав позивача як співвласника є присудження йому грошової компенсації, розмір якої визначається виходячи з реальної ринкової вартості транспортного засобу на момент розгляду справи.
З урахуванням викладеного, вартість частки у спірному автомобілі Volkswagen Caddy, 2005 року випуску, становить 113 917,07 грн (227 834,14 грн ? 2), що підлягає присудженню позивачу як грошова компенсація у зв'язку з незаконним розпорядженням спільним майном без його згоди.
При розгляді даної справи суд також врахував низку обставин, які мають значення для забезпечення справедливого вирішення спору з урахуванням принципів сімейного права, а саме - балансу інтересів сторін, забезпечення рівності у праві на спільне майно подружжя та належної правової поведінки учасників правовідносин.
По-перше, суд виходить із того, що право кожного з подружжя на частку у спільному сумісному майні є абсолютним і беззаперечним, незалежно від участі у формальному оформленні правочинів або реєстраційних діях щодо цього майна. Відповідно до статей 60, 70 СК України, кожен з подружжя має рівну частку у майні, набутому у шлюбі, і реалізація цього права не може бути поставлена в залежність від суб'єктивної оцінки одного з подружжя щодо доцільності чи обґрунтованості його визнання.
По-друге, суд звертає увагу на поведінку відповідачки, яка, усвідомлюючи наявність шлюбного зв'язку, без згоди другого з подружжя - здійснила його відчуження. Такі дії свідчать про недобросовісне розпорядження спільним майном, з порушенням прав співвласника, що суперечить як нормам закону, так і принципам добросовісності у приватних правовідносинах, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України.
По-третє, суд ураховує, що поділ спільного майна подружжя має здійснюватися не лише на підставі формальних критеріїв, а й з дотриманням загального принципу справедливості, який має особливе значення саме в межах сімейних майнових правовідносин. У ситуаціях, коли один з подружжя приховує факт відчуження майна або не погоджує такі дії із співвласником, ризик втрати частки у спільному майні не може покладатися на особу, права якої порушено. Такий підхід узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, згідно з якими суди повинні забезпечувати реальну правову охорону інтересів того з подружжя, хто не мав доступу до майна або був виключений з процесу його розпорядження.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позов задоволено частково, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1189,28 грн (98,19 % * 1211,20 грн).
Судовий збір в сумі 1211,20 грн сплачений позивачем за вимогу про розірвання шлюбу, яку ухвалою суду від 20 лютого 2025 року, за заявою позивача, було залишено без розгляду, не підлягає повергненню позивачу з огляду на пункт 4 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 - 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ) грошову компенсацію вартості частини транспортного Volkswagen Caddy, дизель, рік випуску 2005, ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , у розмірі 113 917,07 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 (адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 ) витрати на судовий збір в розмірі 1189,28 грн.
В іншій частині понесені витрати зі сплати судового збору покласти на позивача ОСОБА_3 .
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12 червня 2025 року.
Суддя: __________________ О.О. Сікора