Справа № 583/1917/25
2/583/857/25
23 червня 2025 року
Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді Савєльєвої А.І.,
за участю секретаря - Доценко Т.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду м. Охтирка справу за цивільним позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», представник позивача полетаєва Тетяна Юріївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05.05.2025 представник позивача АТ «СЕНС БАНК» - Полетаєва Т.Ю. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просила стягнути з відповідача на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість в сумі 104528,83 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 23.12.2019 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501220837. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Банк належним чином виконав свій обов'язок. В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором становить 104528,83 гривень. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення сторін, у якій відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача адвокат Савчак Я.О. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у разі якщо суд прийде до висновку про пропуск строків на подання відзиву - поновити/продовжити відповідачу строк на його подання. Якщо банк не надасть належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів виконання зобов'язань (перерахування коштів на узгоджені рахунки, чого наразі банком не надано - у задоволенні позовних вимог АТ «СЕНС БАНК» відмовити. Якщо банк надасть належні, достовірні, допустимі та достатні докази виконання зобов'язань (перерахування коштів на узгоджені рахунки, чого наразі банком не надано) - задовольнити позовні вимоги банку частково, а саме - в межах 59191,33 грн. У разі задоволення позовних вимог (повністю або частково) - зменшити судові витрати на професійну правничу допомогу позивача до 2000,00 грн. Просить вважати це клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу. На його думку позовна заява та додатки не містять належних та достовірних доказів видачі коштів відповідачу. Ті документи що надані позивачем не відповідають умовам кредитного договору що складеться із оферти та акцепту. Банком не доведено факти видачі коштів за правочином, за яким звернувся у суд із вимогою про стягнення заборгованості з відповідача, а отже позовні вимоги незаконні та необґрунтовані.
02.06.2025 на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив представника позивача Полетаєвої Т.Ю., в якому зазначено, що 23.12.2019 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання споживчого кредиту, уклав з АТ «Альфа-Банк» кредитний договір № 501220837 та отримав кредит в розмірі 65000,00 грн, частково здійснив погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 79158,04 грн, а у відзиві на позов АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості заперечує факт отримання грошових коштів. Банк виконав взяті на себе зобов'язання, надавши позичальнику кредит відповідно узгоджених умов. 23.12.2019 відповідач отримав кредит в розмірі 65000,00 грн, підтверджується меморіальним ордером №1882232 від 23.12.2019. За період з 23.12.2019 по 18.02.2025 ОСОБА_1 здійснив погашення за кредитним договором № 501220837 від 23.12.2019 в загальній сумі 79158,04 грн. Зі сплачених ОСОБА_1 банку коштів в сумі 79158,04 грн, відповідно до умов кредитного договору № 501220837 від 23.12.2019: 25135,87 грн. було направлено на погашення кредиту, відповідно заборгованість за кредитом складає 39864,13 грн (65000,00 грн - 25135,87 грн); 20384,67 грн. було направлено на погашення відсотків за користування кредитом, відповідно заборгованість за відсотками складає 19327,20 грн (39711,87 грн - 20384,67 грн), де 39711,87 грн - це розмір відсотків нарахованих за період з 23.12.2019 по 23.06.2024; 33637,50 грн. було направлено на погашення комісії, відповідно заборгованості за комісією складає 45337,50 грн (78975,00 грн - 33637,50 грн), де 78975,00 грн - це розмір комісії нарахований з 23.12.2019 по 23.06.2024. В оферті на укладення угоди про надання кредиту №501220837, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії кредитної лінії від 23.12.2019 зазначено: Я, ОСОБА_1 пропоную АТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка не є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між мною та банком.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку:
23.12.2019 між ОСОБА_1 і АТ «Альфа-Банк», яке в послідуючому змінило своє найменування на АТ «Сенс Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501220837. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 65000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18,99 % річних, строком 48 місяців. Дата повернення кредиту 23.12.2023, порядок повернення кредиту відповідно до графіку платежів до 23 числа кожного місяця з дати надання кредиту до погашення кредиту по 3405,67 грн.
Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором (а.с.9-16).
Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером від 23.12.2019 № 1882232 (а.с. 19).
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підстави виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно приписів ст.ст.202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексуу строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Зі змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зі статті 1055 ЦК України вбачається, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ст.ст.25 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, відповідач всупереч вимог Договору, ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань та перестав виконувати умови договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Внаслідок недобросовісного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами станом на 23.05.2024 існує заборгованість за кредитним договором в сумі 104528,83 грн, яка складається з наступного: за кредитом 39864,13 грн; заборгованість по відсотках за користування кредитом 19327,20 грн, по комісії -45337,50 гн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, випискою по особовому рахунку відповідача за період з 23.12.2019 по 18.02.2025 (а.с. 55).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 66503,83 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити що відповідно до п.18 Прикінцевих перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі просрочення позичальником грошового зобов'язання за договором, відповідно якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що таке прострочення неустойка ( штраф, пеня) та інші платежі сплата за яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за (прострочення виконання, невиконання, часткове виконання) за такими договорами підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 45337,50 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
Однак як вбачається з розрахунку заборгованості, комісія за період з 23.12.2019 по 24.02.2022 в сумі 7312,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «СЕНАС БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовані, але підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи витрати на правничу допомогу позивач доводить договором про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року. Згідно п. 3.1. Договору замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375, 00 грн; за отримання рішення суду - 225,00 грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85%, таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 8805,51 грн (із розрахунку: 375,00 грн+225,00 грн+104528,83 грн х 7,85%).
При вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії витрат на професійну правничу допомогу.
При вирішення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (становлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Крім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Лавенс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., який є завищеним.
Разом з тим, з урахуванням ухвалення рішення по справі на користь позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в сумі 2000,00 грн.
Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. (а.с. 54), які у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.526,527,530,611,625,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», представник позивача Полетаєва тетяна Юріївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, Код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість в сумі 66503,83 гривень
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, Код ЄДРПОУ 23494714) в рахунок відшкодування судових витрат 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі грн.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.І.Савєльєва