Справа №479/461/25
Провадження №1-кп/479/112/25
03 червня 2025 року смтКриве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смтКриве Озеро, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР №12025153290000014 від 17 березня 2025 року, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Цибулівка Дубосарського району Молдова, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина Молдови, посвідчення на тимчасове перебування № НОМЕР_1 , видане органом 4801, маючого неповну середню освіту, автомеханік, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: 2022 року народження та 2014 року народження, тел. НОМЕР_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
потерпілий ОСОБА_6 ,
17 березня 2025 року близько 17.00 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебували біля домогосподарства, розташованого за адресою АДРЕСА_3 та спілкувались між собою. В цей час між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на грунті раптово виниклих неприязних відносин, стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізуючи свій протиправний умисел спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи в положенні стоячи навпроти ОСОБА_7 , тримаючи в праві руці гайковий автомобільний ключ, умисно, наніс один удар в область голови, а саме в ліву скроню. Після нанесеного удару ОСОБА_7 впав спиною на паркан з металевої сітки. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 перебуваючи в положенні стоячи над ОСОБА_7 , наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя. В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_7 заподіяв тілесні ушкодження у вигляді садна обличчя, забійної рани скроневої області, крововилив слизової оболонки верхньої губи та садно лівої підключичної області, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся.
Потерпілий в судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_5 17 березня 2025 року наніс йому тілесні ушкодження. Має претензії матеріального характеру до обвинуваченого, проте доказів на підтвердження вказаного суду не надав, просив призначити покарання на розсуд суду.
Суд, вислухавши прокурора, обвинуваченого, потерпілого, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченою вищевказаних обставин обвинувачення, не маючи сумніву щодо добровільності та істинності позиції учасників судового провадження, в тому числі і щодо наслідків розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, вирішив обмежитись дослідженням лише тих доказів, що характеризують особу обвинуваченої.
Пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим суд вважає їх достовірними.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованого йому кримінального проступку, та кваліфікує його дії за ч.1 ст.125 КК України як умисне спричинення легкого тілесного ушкодження.
При призначенні обвинуваченій покарання, суд керується положеннями ст.65 КК України та виходить з аналізу даних про особу обвинуваченого, суспільної небезпеки вчиненого ним, його відношення до скоєного, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, матеріальний та сімейний стан особи.
Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що він раніше не судимий, до лікарів нарколога та психіатра за амбулаторною допомогою не звертався, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, не одружений.
Судом враховується те, що ОСОБА_5 вчинив умисний кримінальний проступок проти життя та здоров'я особи.
Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які б відповідно до ст.67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Таким чином, виходячи з загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, тяжкості скоєного кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості, обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що за положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 за вчинення кримінального проступку повинно бути призначено покарання в межах санкціях ч.1 ст.125 КК України - у виді штрафу.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений. Речові докази відсутні.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 у даному провадженні не затримувався, запобіжні заходи у відношенні нього не обиралися.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-375 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн..
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.