Миколаївської області
Справа №477/4/25
Провадження №2/477/617/25
11 червня 2025 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Семенової Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сеніної В.О.,
розглянувши в залі суду в м. Миколаєві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської сільської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності в порядку спадкування,
02 січня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шевченківської сільської ради, подана через систему «Електронний суд» представником позивача Плотніковим С.О., у якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить встановити факт постійного проживання позивача спільно з її бабою ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, визнати за позивачем право власності на житловий будинок з будівлями та спорудами, а також на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які залишились після смерті баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є онукою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки для його обслуговування, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
З березня 2020 року та до моменту відкриття спадщини позивач проживала разом з ОСОБА_2 у зазначеному будинку, оскільки через хворобу баба позивача потребувала сторонньої допомоги, здійснювала за нею догляд, допомагала їй у веденні господарства, готувала їжу, прибирала, підтримувала будинок у належному технічному стані, самостійно проводила поточні ремонтні роботи. Після смерті ОСОБА_2 позивач організувала її похорони.
Про будь-яких інших осіб, які б на момент смерті ОСОБА_2 проживали разом з нею, позивачу невідомо.
Звернувшись до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину за законом, позивач отримала відмову в зв'язку з тим, що вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадини, тому за захистом своїх спадкових прав позивач змушена звернутися до суду із цим позовом.
Ухвалою від 08 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 16 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 06 травня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
07 квітня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач Шевченківська сільська рада свого представника у судове засідання не направив, 20 березня 2025 року через систему «Електронний суд» надіслав заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд установив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Вітовським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Миколаїв) 30 жовтня 2020 року.
Як передбачено статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Позивач ОСОБА_1 є онукою спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб позивача, відповідно до якого її дошлюбним прізвищем є « ОСОБА_4 », свідоцтвом про народження позивача, де її батьком зазначено ОСОБА_5 , свідоцтвом про народження батька позивача, де матір'ю зазначено ОСОБА_2 , рішенням Центрального районного суду від 20 вересня 2022 року, відповідно до якого встановлено факт, що зазначений у свідоцтві про народження ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 перебувають між собою в родинних відносинах як рідні батько та донька.
Відповідно до вимог статті 1256 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).
Згідно частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 та частина перша статті 1273 ЦК України).
Відповідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Краснової С.М. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що вона у встановлений законодавством строк спадщину не прийняла, так як не подала заяву про прийняття спадщини, разом з померлою на день її смерті не проживала. Також, за відомостями Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області померла на день смерті проживала разом з ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , онуком, який відповідно прийняв спадщину, так як не подав заяву про відмову, та якому спадщина належить з дня відкриття, відповідно заявник може претендувати лише на 1 /2 частку в спадщині своєї баби ОСОБА_2 .
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , зазначаючи при цьому, що з березня 2020 року та до моменту відкриття спадщини вона проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 у спадковому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , здійснюючи догляд за ОСОБА_2 , допомагаючи їй у веденні господарства. Про будь-яких інших осіб, які б на момент смерті ОСОБА_2 проживали разом з нею, позивачу невідомо.
Серед документів, які долучені до позовної заяви, на обгрунтування своїх позовних вимог позивачем надано постанову приватного нотаріуса Краснової С.М. з якої вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті проживала разом з ОСОБА_7 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , онуком, який відповідно прийняв спадщину, так як не подав заяву про відмову, та якому спадщина належить з дня відкриття.
Таким чином, для вирішення спору важливим є встановлення факту прийняття чи неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, зокрема ОСОБА_7 відомості про якого містяться у постанові приватного нотаріуса Краснової С.М., оскільки в такому разі може відбутися втручання у майнові права інших осіб, зокрема спадкоємців зазначеної особи, у разі їх наявності.
Згідно частини третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно пункту 4 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини п'ятої статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 87 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень пункту 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. У разі якщо особи, які беруть участь у справі, не заявляють клопотання про витребування доказів, зокрема, копій документів із спадкової справи, обов'язком суду є роз'яснення наслідків невчинення такої процесуальної дії.
Таким чином, без дослідження матеріалів спадкової справи, заведеної після померлого спадкодавця ОСОБА_2 , суд не має змоги встановити коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Надані позивачем ОСОБА_1 докази не підтверджують, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .
Протягом підготовчого судового провадження та розгляду справи по суті позивачем не здійснено жодних дій щодо подання заяви про забезпечення доказів, а навпаки надіслано заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки позивач ОСОБА_1 не з'явилася як у підготовче судове засідання так і у судові засідання, суд був обмежений у праві згідно пункту 3 частини п'ятої статті 12 ЦПК України роз'яснити у випадку необхідності позивачу його процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
На підставі викладеного, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову через його необґрунтованість, що є наслідком відмови у задоволенні позову в повному обсязі.
Щодо визнання позову відповідачем Шевченківською сільською радою, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
20 березня 2025 року через систему «Електронний суд» відповідач у справі Шевченківська сільська рада надіслала заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Згідно частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З урахуванням установлених судом обставин справи, визнання відповідачем позову суперечить закону, а тому судом не приймається.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
відповідач Шевченківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області (адреса: Миколаївська область, Миколаївський район, с.Шевченкове, вул.Шевченка, 34, ЄДРПОУ: 04375286)
Суддя Л.М.Семенова