465/903/25
2/465/2006/25
Іменем України
(заочне)
05.06.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
за участю секретаря судових засідань Гайдучок І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду , в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні позивачки - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей - синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та стягнення судових витрат,-
ОСОБА_1 звернулася до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні позивачки - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської Ради про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей - синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та стягнення судових витрат.
Позов мотивує тим, що 30.05.2015 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Виконавчим комітетом Сіверської міської ради Артемівського району Донецької області, про що в книзі реєстрації актів одруження зроблено відповідний актовий запис №19 та видано свідоцтво про шлюб. Від шлюбу у них народилось двоє дітей - сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що подружні відносини між нею та відповідачем не склались та рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2022 шлюб між сторонами розірвано. Діти постійно перебувають на утриманні позивачки. Відповідач є батьком двох малолітніх дітей, проте не бере участі у їх вихованні, не провідує синів, не цікавиться їх здоров'ям, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує, тобто неналежно виконує батьківські обов'язки щодо своїх двох дітей. Окрім цього, зазначає, що сума заборгованості відповідача зі сплати аліментів становить 127957,09 грн.
Враховуючи вищевикладене, просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка в судове засідання не з'явилась, хоча й належним чином повідомлялась про дату, час та місце проведення такого.
Відповідач в судове засідання, повторно, не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату час та місце проведення судових засідань; відзиву, а також будь-яких клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без їх участі, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2022 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 30.05.2015 року Виконавчим комітетом Сіверської міської ради Артемівського району Донецької області.
Від шлюбу у сторін народились діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.08.2015, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.12.2016; батьками зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В подальшому, позивачка 16.03.2023 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 16.03.2023. Прізвище позивачки після укладення шлюбу - ОСОБА_1 .
Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментах, складеного старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів відповідно до судового наказу №219/6270/21, виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області 11.08.2021, станом на 01.11.2024 становить 117434,86 грн.
Згідно письмових пояснень класного керівника Гімназії №14 Дрогобицької міської ради ОСОБА_8 від 11.11.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 3-Б класі Гімназії №14 Дрогобицької міської ради. Вказано, що мама займається навчанням і вихованням дитини, відвідує батьківські збори, приводить та забирає дитину зі школи.
З письмових пояснень класного керівника Гімназії №14 Дрогобицької міської ради ОСОБА_9 від 11.11.2024 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 2-В класі Гімназії №14 Дрогобицької міської ради. Зазначається, що мама займається навчанням і вихованням дитини, відвідує батьківські збори, приводить та забирає дитину зі школи.
Окрім цього, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_10 , в яких вказується, що вона є сімейним лікарем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та те, що лікуванням дітей займається лише мати ОСОБА_1 . До медичного закладу на прийом до сімейного лікаря батько ОСОБА_2 з дітьми не приходив, чим хворіють діти не знає.
Також, відповідно до заяв сусідів - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , підтверджується той факт, що вихованням, фізичним, розумовим, духовним розвитком та утриманням дітей займається їх матір. Батько дітей не цікавиться та не відвідує дітей за місцем їх проживання, не вітає з днем народження та іншими святами, діти повністю знаходяться на утриманні та вихованні матері.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитини» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 155 цього закону, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 Сімейного кодексу України передбачено, зокрема, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 30.03.2007 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» надано роз'яснення про те, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п. 16).
Згідно ст. 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, № 780-Х11, батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька - це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім цього, суд при вирішенні справи враховує Європейську Конвенцію «Про здійснення прав дітей», ратифіковану Україною 03.08.2006 року, Конвенцію «Про юрисдикцію, відповідно до якої право, яке признається, виконується та співробітництві стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 року, якими гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.
Також суд при ухвалені рішення враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Відповідно до п. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно п. 16 вказаної постанови Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (Постанова Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц).
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Разом з тим, відповідач в судові засідання з розгляду цивільної справи про позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей жодного разу не з'явився, хоча й належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення таких, свого відношення до позову на адресу суду не направив, що свідчить про факт відсутності заперечення відповідача щодо позбавлення його батьківських прав відносно синів.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що надано достатньо доказів того, що відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідних умов для їх проживання, харчування, навчання, медичного догляду, не спілкується з дітей в обсязі, достатньому для їх нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, статтями 150, 164 Сімейного кодексу України, статтями 1, 3,10 , 12, 81, 89, 141, 258,259, 263-265 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей , задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого , як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) батьківських прав відносно малолітніх синів - ОСОБА_3 , року 2015, місяця липня, дня 19 народження та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого , як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Львівського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 ;
Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, юридична адреса: м. Дрогобич, пл. Ринок, буд.1, код ЄДРПОУ 26307196.
Повний текст рішення виготовлено 16.06.2025.
Суддя В. Кузь