Справа № 465/9230/24
Провадження 2/465/1198/25
Іменем України
03.06.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
за участю секретаря судового засідання Гайдучок І М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Львові цивільну справу № 465/9230/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи - Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
Позивач звернулася в суд з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що її дідусь та бабуся, відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали в зареєстрованому шлюбі починаючи з 30 листопада 1946 року. Під час їхнього проживання у шлюбі в них народився син ОСОБА_5 (її батько), який був єдиною дитиною подружжя ОСОБА_6 . Натомість, в ОСОБА_5 - від шлюбу з ОСОБА_7 народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_1 (позивачка) та її сестра, ОСОБА_2 (відповідачка). Орієнтовно в 1991 році їх сім?єю було здійснено обмін з доплатою квартири по АДРЕСА_1 - на житловий будинок по АДРЕСА_2 . Дідусь і бабуся продовжили проживати в будинку за цією адресою навіть після його переоформлення на початку 2000-х років на користь її сестри - ОСОБА_1 (відповідачки). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_2 . У цьому ж будинку, до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала також бабця ОСОБА_4 . Вказує, що квартиру АДРЕСА_3 бабця відчужила їй за договором купівлі - продажу, посвідченим 21.04.2016 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафраном Р.I., зареєстрованим за №1206. ОСОБА_2 , вважаючи, що вона має право на частку у квартирі АДРЕСА_3 , як спадкоємиця за заповітом, після смерті дідуся, котрому дійсно на праві спільної сумісної власності належала частка цієї квартири, звернулась з позовом до позивачки про визнання недійсним в цілому договору купівлі-продажу квартири. Вказує, що після завершення розгляду судової справи №465/5290/17 виникла необхідність оформити належну позивачці частку у квартирі АДРЕСА_3 та провести її реєстрацію, виходячи вже з реалій встановлених судовим рішенням. Повідомленням нотаріусом її проінформовано, що на її ім?я бабусею ОСОБА_4 складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.1. від 16.07.2016 року, за реєстровим №2708, за яким бабця все своє майно заповіла позивачці. Зазначає, що про наявність такого заповіту їй не було нічого відомо, її ніхто не попереджав про нього, а нотаріусом не здійснювалось виклику чи інформування з цього приводу.
Враховуючи те, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом усього майна, що належало померлій бабці, був її син (батько позивачки) ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (тобто, в часі більше як сім з половиною місяців після відкриття спадщини за бабцею), то ці обставини цілком переконливо виключають можливість усвідомлення того, що в позивачки протягом усього чи якогось конкретного часу після смерті бабці існувало право на спадкування за законом лише через свою спорідненість із спадкодавцем і при цьому вона не вчиняла жодних, саме активних дій, як то написання заяви про прийняття спадщини нотаріусу.
Вважає, що факт її необізнаності про наявність заповіту, складеного бабцею ОСОБА_4 14.07.2016 р. в її користь з урахуванням не поданої нею, як спадкоємцем 5-ї черги спадкування за законом після смерті бабці, заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством України 6-місячний строк та за наявності у цей же час в її батька ОСОБА_5 права на спадкування як спадкоємця 1-шої черги, при цьому чітке декларування ним реалізації такого права - перешкоджає оформленню позивачкою права на належну їй спадщину за заповітом після смерті бабці. Вважає, що відповідні обставини зумовили поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини, що пов?язані з об?єктивними, непереборними, істотними труднощами що стали перешкодою у вчиненні відповідних дій.
Враховуючи вищевикладене, просить суд визначити їй, ОСОБА_1 , додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.09.2024р. відкрито провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 22.01.2025р. закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідачка просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що твердження позивачки не відповідають дійсності, оскільки позивачка знала про існування заповіту відразу після його оформлення у 2016 році. В той час між нею та позивачкою ОСОБА_1 (її рідна сестра) виник судовий спір з приводу квартири АДРЕСА_3 , яку ОСОБА_1 в порушення її законних прав умовила ОСОБА_4 протиправно відчужити на свою користь за договором купівлі-продажу від 21.04.2016. Невдовзі після укладення цього незаконного договору, а саме 16.07.2016 - ОСОБА_1 умовила ОСОБА_4 для «зміцнення» своєї позиції по вищевказаному незаконному договору скласти на її ім'я заповіт. У вересні 2017 року вона звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.04.2016 (справа Франківського районного суду м. Львова № 465/5290/17). Судове провадження тривало сім років і остаточно було вирішено на її користь постановою Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 465/5290/17. В ході розгляду справи № 465/5290/17, починаючи з 2018 року ОСОБА_1 та її представники неодноразово казали їй та її знайомим ( ОСОБА_8 ) та представнику адвокату Шульженко І.В. про наявність оформленого 16.07.2016 заповіту ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_1 - отже, станом на 2018 рік ОСОБА_1 було достовірно відомо про наявність такого заповіту. Окрім цього, відповідачка вказує, що позивачка невірно трактує норми матеріального права та визначає себе спадкоємцем п'ятої черги спадкування і не визначає при цьому ступень спорідненості, не враховує кожну наступну чергу.
Окрім цього, 10.04.2025 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких покликається на судову практику, зокрема на постанову Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №330/761/21 та просить врахувати вказані письмові пояснення при винесенні рішення у даній справі.
Також, 03.06.2025 від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких серед іншого зазначається, що звернення позивачкою з позовом до відповідачки у даній справі є неприйнятним з точки зору обрання неефективного способу захисту, оскільки позивачка не зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а одразу ствердила, що прийняла спадщину в порядку п.3 ст.1268 ЦК України, як особа, що постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини і дана обставина з'ясовується судом в межах іншої цивільної справи. На думку представника відповідача, позов до задоволення не підлягає, оскільки позивачка, будучим достеменно обізнаною про смерть баби - ОСОБА_4 від часу настання такої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також через недовгий час смерть батька - ОСОБА_5 , володіючи інформацією про наявність у баби - ОСОБА_4 майна, шодо якого здійснюється державна реєстрація була зобов?язана після смерті баби та батька звернутися до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на відповідне нерухоме майно в силу приписів ч. 1 ст. 1297 ЦК України, як спадкоємець за законом відносно якого не має жодних інших спадкоємців попередніх черг, отже володіючи суб?єктивним правом на прийняття спадщини, як це у 2017 році зробила ОСОБА_1 , проте цього не зробила і лише у 2024 році порушила це питання, отже ОСОБА_1 на сім років пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини по смерті баби - ОСОБА_4 без поважних причин.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, однак від її представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позов підтримав, просив такий задоволити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, однак її представник у поданих письмових поясненнях просив проводити розгляд справи без їх участі, щодо задоволення позову заперечив, просив відмовити у такому.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання такого про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №131, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане 07.02.2017 Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного териоріального управління юстиції у Львівській області.
Як вбачається з копії листа завідувача Четвертої Львівської державної нотаріальної контори №1073/02-14 від 28.08.2024 спадкова справа №387/2017 заведена 24.07.2017 за заявою спадкоємця за законом.
Разом з тим, вищевказаним листом звідувачем нотаріальною конторою повідомлено ОСОБА_1 , що ОСОБА_4 склала на її ім'я заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. 14.07.2016 за реєстровим №2708, яким все своє майно заповіла їй.
Однак, ОСОБА_1 даним листом роз'яснено також, що їй необхідно представити докази своєчасного прийняття спадщини (рішення суду про встановлення факту проживання із спадкодавцем) або рішення суду про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, якщо вона бажає спадкувати майно померлої бабусі.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи , які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з цього моменту виникає право на спадкування, а місцем відкриття спадщини - є останнє місце проживання спадкодавця.
Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Ст.1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно вимог ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Позивачка просить встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі покликаючись на те, що про складення ОСОБА_4 заповіту, яким вона заповіла все своє майно позивачці, їй відомо не було.
Як вбачається з матеріалів справи, в таких відсутні беззаперечні докази того, що позивачці достеменно було відомо про наявність складеного на її ім'я заповіту.
Стороною відповідачки не надано жодних доказів, які підтверджують пояснення про те, що позивачці достеменно було відомо про наявність заповіту, але не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини свідомо.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові Верховного Суду № 565/1145/17 від 26.06.2019 визначено, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Визначення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є оціночним поняттям та оцінюється судом в залежності від конкретних обставин справи.
Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, а відтак суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Позивачем доведено, а відповідачкою не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Суд враховує ту обставину, що виражене волевиявлення щодо передання спадкового майна позивачу в заповіті, має враховуватися при вирішенні питання про подальшу долю спадкового майна.
Суд вважає, що необізнаність позивачки про існування заповіту, складеного її бабусею, є поважною причиною для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року №63566/00 «Проніна проти України (Proninav.Ukraine)», §23).
На підставі наведеного, керуючись статями 3,10,12, 81, 89, 258-259, 263 - 265 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи - Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволити.
Визначити ОСОБА_1 , року 1977, місяця листопада, дня 24 народження додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , що видано Франківським районним у м. Львові відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області , актовий запис № 131 від 07 лютого 2017 року.
Встановити строк в два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення буде складено та проголошено 16. 06. 2025 року об 08 год. 15 хв.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;
Третя особа: Четверта Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, юридична адреса: м. Львів, вул. Зелена, буд.2, код ЄДРПОУ.
Повний текст рішення виготовлено 16.06.2025.
Суддя В. Кузь