465/1894/25
2/465/2215/25
Іменем України
(заочне)
23.06.2025 м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Чорного І.Я.
з участю секретаря судового засідання Курочки Ю.І.
без участі сторін та фіксації процесу технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
позивач звернувся в суд з позовом про стягнення із відповідача заборгованості за кредитними договорами від 20.09.2021 та 22.02.2021 на загальну суму 69 227,63 гривень та стягнути понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 20.09.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100739888, 16.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 22829,71 грн., з яких: 5707,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17122,71 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
22.02.2021 ОСОБА_1 уклала з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» кредитний договір № 1155252095, при цьому між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» уже діяв Договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016. 26.06
26.06.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № НІ/11/20-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Відповідно до Додатку №1 Договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 Реєстру Прав Вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 46397,92 грн., з яких: 27627,47 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,50 грн. - сума заборгованості по відсотках; 18766,95 грн. - загальна заборгованість по комісії.
Позивач вказує, що відповідач не вживає жодних заходів, які свідчать про наміри виконувати зобов'язання передбачені Договорами, ухиляється від виконання зобов'язань перед Банком. Внаслідок цього утворила заборгованість в сумі 69 227,63 грн.
У зв'язку з чим, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за кредитними договорами:
1. за кредитним договором № 100739888 від 20.09.2021 у розмірі 22829,71 грн., з яких: 5707,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17122,71 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
2. за кредитним договором № 1155252095 від 22.02.2021 в розмірі 46397,92 грн., з яких: 27627,47 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,50 грн. - сума заборгованості по відсотках; 18766,95 грн. - загальна заборгованість по комісії.
Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та копії доданих до неї матеріалів, направлено відповідачу засобами рекомендованого поштового зв'язку. Судова кореспонденція повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від відповідача на адресу суду не надходили.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов'язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що згідно із ч.8 ст.178, ст.280 ЦПК України, слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 20.09.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100739888.
Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно з п.1.1. Кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. Кредитного договору.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
16.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 22829,71 грн., з яких: 5707,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17122,71 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 16.07.2024 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором №100739888 від 20.09.2021 в розмірі 22829,71 грн., з яких: 5707,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17122,71 грн. - сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією.
Також, 22.02.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» було укладено кредитний договір № 1155252095.
Цей Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими Позичальник ознайомився до укладення Договору та до яких Позичальник приєднався підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в стоки, передбачені Кредитним договором.
На підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» Первісний кредитор передає (відступає)Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними Договором та Договорами забезпечення до них та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, до дорівнює Ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.
Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої Права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов'язаний набувати такі Права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей Позичальників.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
26.06.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № НІ/11/20-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.
Відповідно до Додатку №1 Договору факторингу № НІ/11/20-Ф від 26.06.2024 Реєстру Прав Вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 46397,92 грн., з яких: 27627,47 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,50 грн. - сума заборгованості по відсотках; 18766,95 грн. - загальна заборгованість по комісії.
Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 26.06.2024 Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором № 22.02.2021 1155252095. в розмірі 46397,92 грн., з яких: 27627,47 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,50 грн. - сума заборгованості по відсотках; 18766,95 грн. - загальна заборгованість по комісії.
Щодо кредитного договору № 100739888 від 20.09.2021 укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України, передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України, має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Отже, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за умовою вказаного кредитного договору, укладеного з відповідачем, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом строку, на який були надані такі кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому, позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до договору № № 100739888 від 20.09.2021, сума позики становила 8000,00 грн. (п.1.2 Договору), згідно відомості про щоденні нарахування погашення боржник погасив тіло на 2 293,00 грн., (8000,00 - 2 293,00) тому позивач просить стягнути 5707,00 грн. по тілу кредиту, процентна ставка за користування кредитом 0,01% за день (п.1.5.2 Договору), строк кредитування 30 днів (п.1.3 Договору). Отже, розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за цим кредитним договором №100739888 від 20.09.2021, в межах строку позики становить - 24,00 грн. (8000 х 0,01% х 30).
Щодо кредитного договору № 1155252095 від 22.02.2021 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Позивач у вказаному кредитному договорі за тілом кредиту просить стягнути з відповідача 27627,47 грн., при цьому, в матеріалах справи відсутня інформація та належні докази про часткове погашення тіла кредиту відповідачем в сумі 4 737,41 грн (32 364,88 грн - 27627,47 грн).
Відповідно до п.1.3 Договору, Позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати його повернення на умовах, передбачених у Паспорті кредиту №5252095, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно Паспорту кредиту №5252095, ОСОБА_1 отримує грошові кошти та зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в ньому (розділ 5 Паспорта).
Сторонами було узгоджено, що підписавши Договір, ОСОБА_1 доручає кредитодавцю сплатити за рахунок отриманого нею кредиту суми грошових коштів за наступними реквізитами:
- ТОВ «ФК «ЦФР» 25369,92 грн, як переказ грошових коштів на погашення поточної заборгованості по кредитному договору №6144767706 від 18.06.2020 за рахунок кредитних коштів згідно кредитного договору №1155252095 від 22.02.2021;
- ПАТ «Страхова компанія «ТАС» - 600,00 грн. без ПДВ як оплату страхового платежу за договором страхування № 1155252095-ТС від 23.02.2021;
- ПАТ «Страхова компанія «ТАС» - 3583,86 грн. як оплату страхового платежу за договором страхування № 1155252095-С від 22.02.2021;
- ПАТ «Страхова група «ТАС» - 650,00 грн. як оплату страхового платежу за договором страхування № 1155252095-KZM від 22.02.2021;
- ПАТ «Страхова компанія «ТАС» - 1200,00 грн. як оплату страхового платежу за договором страхування № 1155252095-ЛО від 22.02.2021;
- ТОВ «ФК «ЦФР» - 200 грн. як оплату за електронний ключ доступу до додатку «SUPPORT.UA», SU1155252095 від 22.02.2021.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом із тим, позивачем не надано жодного розрахункового документу, який би підтверджував факт перерахунку кредитних коштів на користь зазначених у договорі осіб за вказаними реквізитами.
Так, у матеріалах позовної заяви відсутні докази перерахунку ТОВ «ФК «ЦФР» на рахунок ТОВ «ФК «ЦФР», що обслуговується у АТ «Таскомбанк» коштів в сумі 25369,92 грн. за рахунок кредитних коштів.
Крім цього, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про укладення 22.02.2021 між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «ТАС» відповідного договору страхування та як наслідок, того, що відповідачка доручила ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» перевести вказані кошти у загальному розмірі 5 383,86 на користь вказаної страхової компанії. Окрім того, позивачем на надано жодних доказів, які б свідчили про укладення 22.02.2021 між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова група «ТАС» відповідного договору страхування та як наслідок, того, що відповідачка доручила ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» перевести вказані кошти у розмірі 650,00 на користь вказаної страхової компанії. Також відсутні докази того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ЦФР» було укладено договори купівлі електронного ключа доступу до додатку до додатку «SUPPORT.UA», SU1155252095 від 22.02.2021 на суму 200,00 грн.
Таким чином, доводи позивача про отримання відповідачем кредитних коштів у загальній сумі 31 603,78 грн (25369,92 + 600,00 + 3583,86 + 650,00 + 1200,00 + 200), які відповідно до п. 1.4 Кредитного договору № 1155252095 від 22.02.2021 ОСОБА_1 доручила списати з кредитних коштів на користь вищевказаних установ, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Надані суду в обґрунтування законності стягнення зазначених у п.1.4 Договору сум матеріали не містять жодного доказу того, що вказані грошові кошти у загальній сумі 31 603,78 грн дійсно були перераховані на рахунки відповідних установ, а тому вказані кошти необхідно вирахувати з загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Схожі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 552/1471/19 (провадження № 61-22760 св 19).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно вимог позовної заяви, позивач у кредитному договорі № 1155252095 від 22.02.2021 окрім заборгованості за тілом кредиту просить стягнути на свою користь загальну заборгованість по відсоткам у сумі 3,50 грн та загальну заборгованість по комісії у сумі 18766,95 грн.
Враховуючи вищезазначені норми, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У кредитному договорі № 1155252095 від 22.02.2021 процентна ставка не зазначена.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилається на п.2.2 Кредитного договору № 1155252095 від 22.02.2021, відповідно до якого цей Договір, Паспорт кредиту № 5252095 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» редакції 04.05.2020, складають єдиний договір.
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Долучений до позову Паспорт кредиту № 5252095 містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником.
Кредитний договір, містить інформацію про суму кредиту та строк кредитування. Розмір відсоткової ставки у Кредитному договорі не зазначений.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в Паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених в постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
З огляду на викладене, наданий позивачем Паспорт кредиту не є договором споживчого кредиту, а лише передує укладенню самого договору, та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.
Крім того, у Паспорті кредиту № 5252095 зазначено, що вказана в ньому інформація зберігає чинність до дати припинення договору, а також те, що використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених у Паспорті умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачкою Паспорту кредиту не може свідчити про погодження сторонами розміру відсотків, а також порядку їх нарахування.
Умов отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» в редакції 04.05.2020, на які містяться посилання у кредитному договорі № 1155252095 від 22.02.2021 до матеріалів позовної заяви не надано.
Таким чином, позивачем не доведено, що сторонами погоджено умови кредитного договору, зокрема, в частині сплати відсотків, а тому позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості з відповідача по комісії в сумі 18766,95 грн. у кредитному договорі № 1155252095 від 22.02.2021 суд з зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». ТОВ «ФК «ЦФР» не зазначили та не надали доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанову Верховного Суду від 08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. Верховний Суд зазначив, що на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавалися.
У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
В кредитному договорі не зазначено в чому саме полягає комісія та за які саме банківські послуги призначена та принципу її нарахування кредитний договір не містить.
Разом з тим, ТОВ «ФК «ЦФР» не зазначили та не надали доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
З врахуванням вищенаведеного, аналізуючи зміст вищевказаного кредитного договору, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункт кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Ураховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача загальної заборгованості по комісії, нараховану по кредитному договору № 1155252095 від 22.02.2021 у сумі 18766,95 гривень, тому в цій частині позову також слід відмовити.
Враховуючи, не підтверджену заборгованість за тілом кредиту, та те, що нарахування процентів та комісії за користування договором в даному випадку не передбачено, у задоволенні стягнення заборгованості за кредитним договором № 1155252095 від 22.02.2021 що укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 - слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, зважаючи на те, що позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором №100739888 від 20.09.2021, укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 проте нарахування процентів продовжувалося поза межами строку кредитування, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість:
- за кредитним договором №100739888 від 20.09.2021 в сумі 5 731,00 грн., яка складається з 5707,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольняються частково, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір за Платіжним дорученням № 97851 від 18.02.2025 у розмірі 3028,00 грн. підлягає частковому стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 250,67 грн. (5 731,00 х 3028 / 69 227,63).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141 ,142, 178, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: за кредитним договором №100739888 від 20.09.2021 в сумі 5 731,00 грн., 5707,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 250 (двісті п'ятдесят) грн. 67 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимогст.284 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ вул. Симона Петлюри, буд.30.
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя І.Я. Чорний