Справа №443/466/25
Провадження №1-кп/443/83/25
іменем України
23 червня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів справу на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141130000166 від 21.02.2025, який надійшов зі Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 27.03.2025 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачево Закарпатської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, з базовою середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначеного на посаду стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 7 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдата, раніше судимого, востаннє вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області 15.03.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 81-1 КК України відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2024 звільненого умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , невідбутий термін 3 роки 5 місяців 14 днів, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
ОСОБА_3 , являючись військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом, який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , та проходячи військову службу на посаді стрільця 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 7 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 21.02.2025 близько 09 год 00 хв, перебував в АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 , та в нього виник умисел на вчинення крадіжки майна, з проникненням в даний житловий будинок.
Надалі, цього ж дня, близько 09 год 35 хв, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом розбиття металопластикового вікна, проник до будинку потерпілого ОСОБА_6 , звідки з однієї із кімнат, таємно, в умовах воєнного стану, викрав грошові кошти в сумі 85 000 гривень та покинув приміщення будинку, а викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними діями, ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 85 000 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та дав покази, що дійсно 21 лютого 2025 року близько 09 год 00 хв, перебував в АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 , та шляхом розбиття металопластикового вікна, проник до будинку потерпілого ОСОБА_6 , звідки з однієї із кімнат викрав грошові кошти в сумі 85 000 гривень та покинув приміщення будинку, а викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. Цивільний позов визнає частково, а саме, в частині завдання матеріальної шкоди.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив клопотання, в якому просить суд не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Просить обрати покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 71 КК України на строк 5 років і 6 місяці.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала думку прокурора щодо порядку дослідження доказів щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Просить обрати покарання із застосуванням ст. 69 КК України , у виді позбавлення волі на строк 1 рік та 1 місяць позбавлення волі, оскільки обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин, а саме хвороби матері, а тому зважаючи на помякшуючу обставину у виді щирого каяття наявні дві помякшуючі обставини, що дозволяють суду застосувати ст. 69 КК України.
Потерпілий ОСОБА_6 подав заяву у якій просить слухати справу у його відсутності.
Отримавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Аналізуючи представлені суду докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні ним кримінального правопорушення доведеною в судовому засіданні повністю.
Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_3 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаної з проникненням в житло, вчиненої в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі обвинуваченого у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не перебуває на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, позитивно характеризується за місцем реєстрації, неодружений.
Обставини, що пом'якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття, обставини, які обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення повторно та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Суд критично оцінює покликання сторони захисту, що дане кримінальне правопорушення було вчинено внаслідок збігу тяжких обставин, а саме хвороби матері, оскільки в судовому засіданні не було здобуто жодних доказів, які б вказувала що викрадені ОСОБА_3 кошти були скеровані на лікування матері, а відтак відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченої ч.4 ст. 185 КК України.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше судимий вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15.03.2023 у справі № 532/77/23, провадження № 1-кп/532/42/2023, та має невідбутий термін 3 роки 5 місяців 14 днів, а відтак на підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вищенаведеним вироком.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 , подав цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь завдану неправомірними діями матеріальну шкоду у розмірі - 85 000,00 гривень та моральну шкоду у розмірі - 200 000,00 гривень.
В обґрунтування поданого цивільного позову зазначає, що 21.02.2025 близько 09 год 00 хв., ОСОБА_3 перебував в АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 , та в нього виник умисел на вчинення крадіжки майна, з проникненням в даний житловий будинок. Надалі, цього ж дня, близько 09 год 35 хв, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом розбиття металопластикового вікна, проник до будинку ОСОБА_6 , звідки з однієї із кімнат, таємно, в умовах воєнного стану, викрав грошові кошти в сумі 85 000 гривень та покинув приміщення будинку, а викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. Своїми умисними діями, ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 85 000 гривень. Також своїми діями ОСОБА_3 внаслідок вчиненого ним кримінального правопорушення заподіяв потерпілому ОСОБА_6 моральну шкоду, оскільки останній являється особою пенсійного віку, проживає сам та внаслідок злочинних дій обвинуваченого отримав душевні і психологічні страждання, оскільки боїться, що хтось може проникнути в його житло та знову викрасти в щось та заподіяти тілесні ушкодження, якщо він буде в цей момент вдома. Сума викрадених коштів в розмірі 85 000,00 грн є усіма його заощадженнями, оскільки він є особою пенсійного віку та такі кошти практично неможливо заробити чи зібрати. Невизначеність через пасивність із сторони обвинуваченого, оскільки він не відшкодував йому заподіяну шкоду. Приниження честі та гідності, оскільки потерпілий, після вчинення зазначених протиправних дій став об'єктом непотрібної уваги серед знайомих, односельчан, що складає йому відповідні незручності в спілкуванні з оточуючими. Вважає, що моральна шкода в розмірі в 200 000,00 грн є обґрунтованою компенсацією (справедливою сатисфакцією) за душевні страждання, яких він зазнав у зв'язку із злочинними діями ОСОБА_3 ..
23.05.2025 захисником ОСОБА_3 , адвокатом ОСОБА_5 , подано відзив на цивільний позов, у якому остання просить відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 завданої моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень.
В обґрунтування поданого відзиву захисник зазначає, що обвинувачений/цивільний відповідач не заперечує проти можливого стягнення матеріальної шкоди 85 000 гривень у зв'язку з викраденням цих коштів, оскільки вони відповідають реальному збитку. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень, вважає, що цивільний позивач не представив експертиз або свідчень, які б підтвердили інтенсивність або тривалість його душевних страждань. Зазначені 200 000 гривень значно перевищують вартість заподіяного збитку (85 000 гривень). Завищення суми морального відшкодування у понад два рази свідчить про її явно несправедливий характер. Стверджуваний страх чи приниження потерпілого не доведені і не витікають безпосередньо зі вчинення злочину. Відтак немає чітких підстав пов'язувати стан потерпілого з діями обвинуваченого, як того вимагають загальні підстави цивільної відповідальності
Обвинувачений ОСОБА_3 позовні вимоги визнав частково, а саме 85 000,00 гривень. матеріальної шкоди та підтримав поданий відзив.
Захисник підтримала позицію свого підзахисного.
Прокурор при задоволенні цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди просив задовольнити, а в частині стягнення матеріальної шкоди покладається на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченого встановлено протиправну поведінку ОСОБА_3 , що стверджується матеріалами кримінального провадження. Встановлено наявність шкоди, внаслідок таємного викрадення у потерпілого ОСОБА_6 грошових коштів сумі 85 000 гривень, поєднаної з проникненням в житло, в умовах воєнного стану, що підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
За результатами розгляду кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого доведена, його дії слід кваліфікувати за ч.4 ст. 185 КК України, оскільки в судовому засіданні доведено факт таємного викрадення ОСОБА_3 чужого майна (крадіжки), поєднаної з проникненням в житло, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зважаючи на те, що обвинувачений визнає розмір матеріальної шкоди, зазначений в обвинувальному акті, який підтверджено відповідними дослідженими в судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає до повного задоволенню, та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 слід стягнути 85 000, 00 гривень матеріальної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 передбачає, що моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий ОСОБА_6 , їх тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, а також враховуючи позицію сторони захисту, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення частково, а з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 слід стягнути 10 000, 00 гривень моральної шкоди, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Підстав для застосування вимог ст.69 КК України судом не встановлено.
Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні вирішити у порядку, передбаченому ст. 124 КПК України, зокрема стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Запобіжний захід до ОСОБА_3 залишити в силі до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 370,371,374, 615 КПК України суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 15.03.2023 у справі № 532/77/23, провадження № 1-кп/532/42/2023, остаточно призначивши ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років та 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 27.02.2025, тобто з часу його фактичного затримання та поміщення під варту.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_6 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ) 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень матеріальної шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Скасувати застосовані судом заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна згідно ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.03.2025 у справі №456/1126/25, а саме: спортивні штани чорного кольору із маркуванням «Raval 48/M», спортивну балонову куртку синього та червоного кольорів із нашивкою на рукаві «Marwin Sports», матерчату шапку чорного кольору з нашивками у вигляді лева з написом «Львів» білого кольору та «Pari Match» салатового кольору, матерчаті кросівки чорного кольору з маркуванням фірми «Nike» білого кольору з підошвою білого кольору та рюкзак комбінованого червоного та чорного кольорів із маркуванням «Adidas», які добровільно видав ОСОБА_3 25.02.2025, що полягає у позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування ними.
Речові докази:
компакт - диск «ALERUS DVD-R 16X» із відеороликами на яких зафіксовано переміщення особи правопорушника 21.02.2025 та який відповідно до постанови про визнання речових доказів та долучення до матеріалів провадження від 25.02.2025 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025141130000166 від 21.02.2025 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
компакт - диск «ALERUS DVD-R 16X» із відеороликами на яких зафіксовано переміщення особи правопорушника вулицею за 21.02.2025 та який відповідно до постанови про визнання речових доказів та долучення до матеріалів провадження від 25.02.2025 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025141130000166 від 21.02.2025 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
компакт - диск «ALERUS DVD-R 16X» із п'ятьма відеороликами та одною фотокарткою за 21.02.2025, на яких зафіксовано рух автомобіля чорного кольору марки «KIA Cerato», д.н.з. НОМЕР_4 , та марштрутного таксі жовтого кольору та який відповідно до постанови про визнання речових доказів та долучення до матеріалів провадження від 28.02.2025 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025141130000166 від 21.02.2025 - залишити при матеріалах кримінального провадження;
спортивні штани чорного кольору із маркуванням «Raval 48/M», спортивну балонову двосторонню куртку синього та червоного кольорів із нашивкою на рукаві «Marwin Sports», матерчату шапку чорного кольору із нашивками у вигляді лева із написом «Львів» білого кольору та «Pari Match» салатового кольору, рюкзак комбінованого червоного та чорного кольорів із маркуванням «Adidas», поміщено у сейф-пакет № QYH 0084554 та опечатано, які добровільно видав 25.02.2025 ОСОБА_3 які відповідно до постанови про визнання речових доказів та долучення до матеріалів провадження від 25.02.2025 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025141130000166 від 21.02.2025 та відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №12025141130000166, упакування ID №3025059387016669 зберігаються в камері зберігання речових доказів Стрийського РУП - повернути ОСОБА_3 за належністю;
матерчаті кросівки чорного кольору із маркуванням фірми «Nike» білого кольору із підошвою білого кольору, поміщено у сейф-пакет № PSP 3350710, які добровільно видав 25.02.2025 ОСОБА_3 який відповідно до постанови про визнання речових доказів та долучення до матеріалів провадження від 25.02.2025 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12025141130000166 від 21.02.2025 та відповідно до розписки від 20.03.2025 передано ОСОБА_3 - залишити в останнього за належністю.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави (одержувач: ГУК Львів/Львівська тг/24060300; код отримувача: 38008294, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) р/р UA728999980313090115000013933) судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи від 05.03.2025 № СЕ-19/114-25/5105-Д у сумі 2 785 (дві тисячі сімсот вісімдесят пять) грн 65 коп, за проведення трасологічної експертизи від 10.03.2025 № СЕ-19/114-25/5106-ТР у сумі 6 367 (шість тисяч триста шістдесят сім) грн 20 коп, за проведення трасологічної експертизи від 14.03.2025 № СЕ-19/114-25/5688-ТР у сумі 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 70 коп, а всього разом стягнути 11 540 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок) гривень 55 копійок.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку за винятком з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1