Дата документу 20.06.2025
Справа № 334/3921/25
Провадження № 3/334/1514/25
20 червня 2025 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю., розглянувши протокол інспектора СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-1 КУпАП від 06.05.2025 року та матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є мобілізований НГУ, військова частина НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
за ч.2 ст.172-2 КУпАП
До Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов для розгляду протокол серії ВАД № 681665 від 06.05.2025 року відповідно до якого, ОСОБА_1 , 06.05.2025 року о 10 годині 30 хвилин, знаходячись за місцем свого мешкання, вчинив відносно своєї співмешканки домашнє насильство психологічного характеру, а саме: кричав, словесно ображав та принижував.
Дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не визнав. Пояснив, що 06.05.2025 року за місцем його проживання зі своєю співмешканкою мала місце побутова суперечка, яка в подальшому, шляхом проведення розмови, була врегульована між ними. Просив закрити провадження у справі відносно нього за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, потерпілої, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 681665 від 06.05.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, йому у вину ставиться вчинення домашнього насильства за тих обставин, що він 06.05.2025 року близько 10 год. 30 хв. за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 психологічне насильство, а саме вчинив сварку, в ході якої принижував словесно, кричав та виражався образливими словами.
Суть правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, зводиться до вчинення таких дій, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчиненого вдруге.
Отже, об'єктивна сторона складу ч. 2 ст. 173-2 КУпАП має обов'язкову ознаку - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Проте, з матеріалів провадження, а також пояснень потерпілої не вбачається, що дії ОСОБА_1 могли завдати ОСОБА_2 чи завдали їй психологічної шкоди, встановлення настання якої є обов'язковим.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні в справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey no. 33401/02 від 09.06.2009 року) Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
З огляду на наведене, встановлені при розгляді справи дійсні обставини події свідчать про те, що 06.05.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав місце конфлікт, сварка на побутовому ґрунті, з відсутністю наведених ознак домашнього насильства.
Окрім цього, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівником поліції було порушено вимоги ст.255 КУпАП та не зібрано достатніх доказів, які б підтверджували вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, до матеріалів справи не додано достатніх доказів його вчинення, зокрема, фотофіксацію та відео фіксацію, тощо.
У силу приписів ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Тож, на думку суду, матеріали адміністративної справи не містять доказів, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, а отже і доводили винуватість поза розумним сумнівом.
Таким чином, у ході судового розгляду даної справи не встановлено в діях вчинених ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 усіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та доказів щодо наявності саме домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до його співмешканки, що свідчить про відсутність у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу цього правопорушення.
Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд вважає, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7-9, 174, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є мобілізований НГУ, військова частина НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Козлова Н. Ю.