Дата документу 20.06.2025
Справа № 334/3808/25
Провадження № 3/334/1473/25
20 червня 2025 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю., розглянувши протокол ДОП СДО Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП від 06.05.2025 року та матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2
До Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшов для розгляду протокол серії ВАД № 427018 від 06.05.2025 року відповідно до якого, 06.05.2025 року, о 08 годині 50 хвилин, гр. ОСОБА_1 у дворі будинку №39 по вул. Товариській у м.Запоріжжя, вигулював собаку потенційно небезпечної породи - Бульмастиф, без намордника, внаслідок чого, його собака спричинила загибель малої собаки, яка належала ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
У судові засідання призначені на 30.05.2025, 20.06.2025 року, ОСОБА_1 не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на номери мобільних телефонів, які зазначені у даній справі, судових повісток в електронному вигляді за допомогою додатку «Viber» та SMS-повідомлень, що підтверджується довідками про їх доставку. Крім того, відомості про час та місце розгляду справи оприлюднені на офіційному сайті Дніпровського районного суду міста Запоріжжя, який є загальнодоступним.
Будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи ні від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ні від захисника до суду не надходило.
З огляду на положення ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про можливість розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі доказів, долучених до матеріалів справи, оскільки судом використанні всі процесуальні можливості щодо повідомлення ОСОБА_1 , проте останній з невідомих суду причин в судове засідання не з'явився.
В силу положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, правозастосовної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен забезпечити реалізацію конституційного права не тільки особи, яка притягається до відповідальності а й потерпілої від адміністративного правопорушення особи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів адміністративного провадження, 06.05.2025 року, о 08 годині 50 хвилин, гр. ОСОБА_1 у дворі будинку №39 по вул. Товариській у м.Запоріжжя, вигулював собаку потенційно небезпечної породи - Бульмастиф, без намордника, внаслідок чого, його собака спричинила загибель малої собаки, яка належала ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Відповідно до вимог статтей 245, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КУпАП порушенням правил утримання собак і котів є утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Таким чином диспозицією статті 154 КУпАП передбачена відповідальність за 1) утримання собак у місцях, де це заборонено відповідними правилами, 2) утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, 3) вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, при цьому ч. 3 вказаної статті КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну.
Відповідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV від 21.02.2006, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Відповідно до статті 22 вказаного закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.
Статтею 12 Закону України № 3447-IV передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, крім визнання своєї вини, підтверджується сукупністю інших досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться в протоколі про адмінправопорушення, рапорті працівника поліції від 06.05.2025, заява та письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , письмовими поясненнями ОСОБА_3 , протоколом огляду міста події від 06.05.2025 року, фотоматеріалами, які долучені до матеріалів адміністративного провадження.
Таким чином, матеріали справи підтверджують винуватість ОСОБА_1 .
Статтею 265-5 КУпАП визначені, особливості тимчасового вилучення тварини, зокрема зазначено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.
До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
Відповідно до статті 313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», під час пред'явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.
Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення санкцією частини статті передбачено стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особа, яка його склала, зобов'язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини).
В порушення вищевказаних вимог працівником поліції не долучено до матеріалів справи протокол про тимчасове вилучення тварини із зазначенням про те, яку саме тварину вилучено, її індивідуальних ознаки, та місця куди її поміщено до розгляду справи, відповідний запис про вилучення тварини також відсутній і у протоколі серії ВАД № 427018 від 06.05.2025 року.
Виходячи з вищевикладеного, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями вимог ст. 256 КУпАП.
Допущені недоліки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення унеможливлюють застосування санкції конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП.
При цьому, суд констатує, що кваліфікуючою ознакою частини 3 статті 154 КУпАП є заподіяння шкоди здоров'ю людини чи її майну.
Статтею 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачені особливості утримання домашніх тварин, а саме: особа, яка утримує домашню тварину, при з'явленні з останньою поза місцем її утримання, зокрема зобов'язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров'я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України; наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
При цьому суд зазначає, що системний аналіз положень ст. 218 та ст. 221 КУпАП дає можливість зробити висновок, що до компетенції адміністративної комісії відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП. У свою чергу до компетенції суду відноситься розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП. При цьому розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, як вбачається зі змісту положень ст. ст. 218-244-24 КУпАП, не відноситься до компетенції жодних, з числа зазначених у ст. 213 КУпАП органів влади (посадових осіб). Вказані обставини у поєднанні з принципом визначення повноважень адміністративних комісій, що закріплений у ст. 214 КУпАП, могли б давати можливість зробити висновок, що в такому разі справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 154 КУпАП, мають розглядатися саме адміністративними комісіями як такі, що не віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб), але, оцінюючи відповідність такого висновку положенням чинного законодавства, необхідно звернути увагу на наступне.
Так, ст. 154 КУпАП (у редакції станом на 01.07.2021 рік) структурно складалася з двох частин. У ч. 1 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021 року) було передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачав адміністративну відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.
Натомість, ч. 2 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021 року), передбачала адміністративну відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.
Системний аналіз положень ст. 154 КУпАП у зв'язку з положеннями ст. 218, 221 КУпАП у редакції станом на 01.07.2021 рік дає можливість зробити висновок, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП, станом на 01.07.2021 рік відносився до компетенції адміністративних комісій, а справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП до компетенції судів.
15.07.2021 року ВРУ було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» за №1684-IX, яким ст. 154 КУпАП було викладено у новій редакції, що повністю відповідає редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент здійснення судового розгляду.
Таким чином, шляхом прийняття ЗУ від 15.07.2021 року за №1684-IX - ст. 154 КУпАП структурно була поділена на три окремі частини. При цьому, як видно зі змісту положень вказаного закону, виділення ч. 3 ст. 154 КУпАП відбулося шляхом відокремлення кваліфікуючої ознаки у виді заподіяння шкоди здоров'ю та майну людини з ч. 2 ст. 154 КУпАП. Тобто, кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, у виді повторності та заподіяння шкоди здоров'ю та майну особи, які в попередній редакції статті містилися у ч. 2, шляхом прийняття нового закону були розділені на окремі частини таким чином, що заподіяння шкоди здоров'ю та майну особи внаслідок порушення правил утримання собак і котів перетворилося на особливо кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення, що кваліфікується за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Однак при цьому, як вбачається з положень ЗУ від 15.07.2021 року за №1684-IX, супутніх змін до ст. 218, 221 КУпАП, у зв'язку з появою ч. 3 ст. 154 КУпАП, не було прийнято, а відтак виникла законодавча прогалина, яка полягає у тому, що формально ч. 3 ст. 154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ - кримінальне обвинувачення не тлумачиться буквально та не зводиться виключно до кримінального переслідування особи за вчинення кримінально-караних діянь, у зв'язку з чим обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення в залежності від певних обставин (характер правопорушення, тяжкість покарання, кваліфікація за національним законодавством) також може підпадати під ознаки кримінального обвинувачення та потребувати юрисдикції суду щодо визначення обґрунтованості останнього. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України - як складова вимога принципу верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Проектуючи вказані положення на обставини даної справи суд робить висновок, що наявність прогалини у законодавстві. Разом з цим недоліки законодавства не можуть ігнорувати вимоги суспільства щодо забезпечення правопорядку шляхом притягнення особи до відповідальності за вчинене протиправне діяння.
На підставі вищевикладеного, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, ступінь його тяжкості, те, що склад вказаного правопорушення, у новій редакції законодавства, утворює кваліфікуюча ознака, яка в попередній редакції законодавства містилися у ч. 2 цієї ж статті та відносилася до компетенції суду, беручі до уваги, що за вчинення даного правопорушення передбачено обов'язкове додаткове адміністративне стягнення у виді конфіскації, що відповідно до ст. 29 КУпАП може бути застосовано лише судом, то, не зважаючи на те, що розгляд судом справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, прямо не закріплено у ст. 221 КУпАП, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, має здійснюватися саме судом, а не іншим органом влади (посадовою особою).
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а тому з нього на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 24, 27, 40-1, 154, 251, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. без конфіскації собаки породи бульмастиф.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот пять грн., 60 коп.)
Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя: Козлова Н. Ю.