Дата документу 20.06.2025
Справа № 334/1143/25
Провадження № 3/334/686/25
20 червня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровський районного суду м. Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України,
установив:
відповідно до протоколу про порушення митних правил №0011/UA112000/2025 від 23.01.2025 року під час здійснення перевірочних заходів щодо дотримання вимог законодавства України при ввезенні на митну територію України в якості гуманітарної допомоги транспортних засобів, Запорізькою митницею було направлено запит від 24.06.2024 №7.20-4/20-01/7/2199 на адресу Волинської митниці та відповідно до відповіді наданої Волинською митницею від 03.07.2024 №7.3-2/23-01/7/7347 встановлено, що 17.07.2022 громадянкою України ОСОБА_1 ввезено на митну територію України автомобіль «FORD MONDEO», кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (країна реестрації - PL) через пропуску "Устилуг - Зосин" митного поста "Устилуг" Волинської митниці в якості гуманітарної допомоги для військової частини НОМЕР_3 .
Запорізькою митницею отримано лист В/Ч НОМЕР_3 від 10.08.2024 №15б3/2787 (вх. №4972/8.2-23 від 20.08.2024), яким митницю повідомлено, що автомобіль «FORD MONDEO», кузов № НОМЕР_4 військовою частиною не отримувався і на балансі військової частини не перебуває.
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.09.2024 №101/8334 зазначений автомобіль в Збройних Силах України не зареєстрований.
Додатковим листом Волинської митниці від 20.09.2024 №7.3-2/28- 07/7/10361 встановлено, як підставу для ввезення на митну територію України автомобіля «FORD MONDEO», кузов № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 серед інших документів, надано декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 17.07.2022, де в розділі 6 «Отримувач» вказано ЗСУ В/Ч НОМЕР_3 , в розділі 9 «Вид допомоги» зазначено транспортний засіб: «FORD MONDEO», кузов № НОМЕР_1 .
Відповідно до ст.1 Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» від 22.10.1999 №1192-XIV гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують ії у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та їі захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога е різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) - надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації донорам.
За результатами перевірки встановлено, що транспортний засіб «FORD MONDEO», кузов № НОМЕР_6 в порушення вимог Закону Украіну «Про іуианітарну допомогу» від 22.10.1999 № 1192-XIV громадянкою ОСОБА_1 використано не за цільовим призначенням та не сплачені митн платежі, які б підлягали сплаті транспортного засобу у вільний обіг. у р~1 митного оформлення даного транспортного засобу у вільний обіг.
З метою визначення суми несплачених митних платежів, управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил направлено службову записку від 13.01.2025 №20/20-01/313 на адресу управління контролю та адміністрування митних платежів.
Згідно службової записки управління контролю та адміністрування митних платежів Запорізької митниці від 15.01.2025 № 15/15-01/352 розрахунок митних платежів на дату ввезення на митну територію України 17.07.2022 транспортного засобу «FORD MONDEO» , кузов № НОМЕР_1 , становить 92565,59 грн. (з яких ввізне мито - 4250,33 грн.; акциз - 65803,78 грн.; ПДВ - 22511,48 грн.).
Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 вчинила протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів при ввезенні товару - т/з «FORD MONDEO» кузов № НОМЕР_1 на загальну суму 92565,59 грн.
Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) статтею 485 Митного кодексу України.
ОСОБА_1 заперечила свою провину в інкримінованому правопорушенні. Її захисник адвокат Ковальська Я.М. вказала, що суди вже неодноразово розглядали справи про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та ч.1 ст. 483 МК України. Митні органи за аналогічних обставин/подій (не постановка на військовий облік транспортного засобу, що перетинав державний кордон в якості гуманітарної допомоги) по різному кваліфікують дії осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності: за ст. 485 МК України та за ч.1 ст. 483 МК України. Даний факт також свідчить на користь позиції про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки не посгановка транспортного засобу (гуманітарної допомоги) на військовий облік не охоплюються ані складом правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, ані складом правопорушення, визначеного ч.1 ст. 483 МК України. Зокрема, постанова Чернігівського апеляційного суду від 25. 02.2025 року у справі №751/9364/24, постанова Житомирського апеляційного суду від 04.12.2024 року у справ №295/5711/24):
«Варто зазначити, що з 24.02.2022 Указом Президента України в Україні введено воєнний стан. Збройні Сили України потребували і потребують в засобах пересування, а тому обставини які мали місце в 2022 році, тобто в запеклих умовах воєнного стану, зумовленого військовою агресією російської федерації проти України. Військові оперативно потребували транспортних засобів підвищеної прохідності, що пояснює недотримання формальностей правильної передачі транспортного засобу, підписання відповідного акту та постановки автомобіля на облік у військовій частині.
Постанова Житомирського апеляційного суду від 05.02.2025 року у справі №295/10637/24, постанова Житомирського апеляційного суду від 04.12.2024 року у справі №295/5711/24): «Ввезений транспортний засіб не відносяться до преміум-класу, а е бюджетними, що свідчить про те, що вказаний автомобіль дійсно використовувався військовими під час бойових дій.»
Постанова Житомирського апеляційного суду від 05.02.2025 року у справі №295/17481/24 та постанова Житомирського апеляційного суду від 05.02.2025 №295/10637/24): «При цьому аргументи апелянта на те, що матеріали справи не містять документів від представників військової частини про отримання вказаних авто, апеляційний суд до уваги не бере, зважаючи на умови, в яких було ввезено автомобілі, нагальність потреб їх використання військовослужбовцями.»
Постанова Житомирського апеляційного суду від 05.02.2025 року у справі №295/17481/24, постанова Житомирського апеляційного суду від 02.10.2024 року у справі №295/4529/24: «Матеріали справи не місять відомостей, що вказаний транспортний засіб був використаний для власного збагачення шляхом його реалізації, не за призначенням або отримання будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації.»
Постанова Житомирського апеляційного суду від 02.10.2024 року у справі №295/4529/24: «Подальша бездіяльність отримувача гуманітарної допомоги не може пов'язуватися із діями ОСОБА 1 щодо дотримання митних формальностей, оскільки бездіяльність посадових осіб військової частини е наступним етапом після проходження митних процедур і не залежить від волі ОСОБА_1.»
Постанова Сумського апеляційного суду від 23.01.2025 року у справі №592/12712/24 та постанова Сумського апеляційного суду від 20.10.2023 у справі №592/.3133/23: «Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, в та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі.»
Так, у відповідності ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Оскільки у цій статті не міститься визначення та перелік малозначних правопорушень, це питання має вирішуватися у кожному конкретному випадку індивідуально, виходячи з тлго, що малозначні правопорушення - це такі дії, які не спричинили, або не могли спричинити шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» №8 від 03.06.2005 суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст.22 КУпАП. При цьому необхідно врахувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.
Дослідивши матеріали справи та пояснення учасників, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно із вимогами статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно зі статтею 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Викладене також узгоджується зі ст. 251 КУпАП, відповідно до якої докази встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, через митний кордон України.
Стаття 485 МК України передбачає відповідальність заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Судом допитано у якості свідка ОСОБА_2 , який пояснив суду, що є членом громадської організації «Вогник Запоріжжя», на початку 2022 року до цієї організації звернувся ОСОБА_3 , який на той час перебував на військовій службі, а до цього займався адвокатською та громадською діяльністю. Він повідомив, що його підрозділ потребує автомобілю для перевезення вантажів необхідних військовослужбовцям та інших цілей військової служби. На підставі його звернення ГО «Вогник Запоріжжя» скерував лист до органів митниці із проханням посприяти у завезені на територію України автомобілю «Ford Mondeo». В подальшому, свідок неодноразово бачив ОСОБА_4 , який забирав допомогу військовослужбовцям на цьому автомобілі, а також інших військовослужбовців, які саме на цьому автомобілі перевозили свої вантажі.
Також судом допитаний ОСОБА_5 , який пояснив, що на запит ОСОБА_4 , який був його давнім знайомим, він у 2022 році підшукав людей, які зголосились перевезти автомобіль «Ford Mondeo» через польсько-український кордон. Для цього він звернувся до свого знайомого ОСОБА_6 , який вказав, що його донька ОСОБА_1 живе у місті, яке розташоване у безпосередній близькості до кордону із Польщею і як жінка може безперешкодно пересікати державний кордон. За словами свідка ОСОБА_1 лише забрала автівку на польській стороні кордону, перегнала її до України та одразу передала її ОСОБА_7 - військовослужбовцю, який проходив службу разом із ОСОБА_8 , і вже він перегнав автомобіль до Запоріжжя. Сам автомобіль «Ford Mondeo» використовувався виключно військовими для їх потреб. Де зараз автомобіль свідок пояснити не може, адже після загибелі ОСОБА_9 він втратив зв'язок із його військовим підрозділом. Свідок припустив, що автомобіль втрачений в ході боїв.
ОСОБА_10 не з'явився у судове засідання, проте надав письмові пояснення у яких підтвердив той факт, що дійсно у 2022 році він забрав у ОСОБА_1 автомобіль «Ford Mondeo» у Волинській області та перегнав його до міста Запоріжжя, де він використовувся фактично, як службова автівка бойового підрозділу у якому він проходив службу.
Оцінивши надані суду докази, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення відповідальність за яке передбачена статтею 485 МК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 459 МК України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств. Посадові особи підприємств - керівники га інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку (п. 43 ч. 1 ст. 4 МК України).
Статтею 486 МК України передбачено, що завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог Закону.
Згідно з частиною першою статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу вказаних правових норм, підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб'єктивної та об'єктивної сторони складу правопорушення.
Статтею 485 МК України встановлена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Отже, об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст.485 МК України, полягає, зокрема, у заявлені в митній декларації неправдивих відомостей. Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення посягання на охоронювані законом суспільні відносини (встановлений законом порядок сплати податків та зборів), тобто декларант або уповноважена ним особа на момент подачі декларації повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
Наведене підтверджується також позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.01.2022 у справі №725/3788/16-а, згідно якої склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). При цьому зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого ст.485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).
Судом на підставі зібраних у справі доказів встановлено, що транспортний засіб «FORD MONDEO», кузов № НОМЕР_4 фактично був переданий військовослужбовцям, які його запитували. ОСОБА_1 не використовувала і не використовує його для власних потреб, будь-яких відомостей (наприклад, повідомлень від органів Національної поліції тощо) про те, що автомобіль експлуатується іншими, ніж військовими, особами у суду відсутні.
Суд не може не зважати на обставини ввезення автомобілю на митну територію, а саме широкомасштабна агресія РФ проти України та наявність нагальної потреби військових у транспорті, яку іншим чином неможливо було забезпечити.
Сама особа, яка звернулась із проханням посприяти у ввезені цього транспортного засобу - ОСОБА_3 загинув, захищаючи Батьківщину, а тому пояснень щодо причин, які зумовили не постановлення автомобілю на облік у військовій частині надати не зможе.
Суд враховує позицію, викладену у постанові Житомирського апеляційного суду від 02.10.2024 року у справі №295/4529/24 відповідно до якої подальша бездіяльність отримувача гуманітарної допомоги не може пов'язуватися із діями особи, яка завезла транспортний засіб щодо дотримання митних формальностей, оскільки бездіяльність посадових осіб військової частини е наступним етапом після проходження митних процедур і не залежить від волі такої особи.
Запорізькою митницею не доведено факту наявності умислу в діях правопорушника, направленого на використання транспортного засобу в інших цілях, ніж ним зазначалось у митній декларації.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. ст.251 КУпАП).
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.
Керуючись ст. 485, 527 МК України, ст. 247, 283, 289, 290 КУпАП, суд
постановив:
Адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України закрити у зв'язку із відсутністю події та складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін