Справа №: 635 / 6352 /24 Головуючий 1 інстанції: Березовська І.В.
Провадження №: 33/818/1005/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
17 червня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без участі його захисника, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Харківського районного суду Харківської області від 12 травня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, без стягнення судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 червня 2024 року о 22 годині 26 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в смт Пісочин Харківського району Харківської області, Полтавське шосе, буд. 202/1, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest Drager 6820. Результат огляду на стан алкогольного сп'яніння: 2,65 проміле.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 900836 від 17 червня 2024 року, складеним стосовно ОСОБА_1 , яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми. Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав без зауважень чи заперечень;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння водія з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 ARHE-0219 та паперовою роздруківкою показників спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 ARHE-0219 від 17 червня 2024 року, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлена позитивна проба з кількісним показником 2,65 проміле;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано рух та момент зупинки транспортного засобу Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ;
- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого встановлено, що водій ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Alcotest Drager, результати огляду водій ОСОБА_1 не оспорював;
- рапортом інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 1 УПП в Харківській області ДПП Демченка Є.А.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що після проходження огляду на місці за допомогою газоаналізатора Драгер водію не запропонували пройти огляд в медичному закладі, вказує на відсутність відеофіксації моменту проходження драгер-тесту, відсутність в матеріалах справи даних про посвідчення водія. На думку апелянта, огляд мав проводитись не працівниками поліції, а уповноваженими особами ВСП, а факт проходження правопорушником військової служби мав бути врахований, як обставина, що пом'якшує покарання.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ані захисник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили, жодних клопотань до суду не надійшло.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судове засідання у даній справі вже переносилося за клопотанням захисника, останній був попереджений про визначені КУпАП строки розгляду апеляційних скарг у справах про адміністративні правопорушення, однак в судове засідання не з'явився, а також не вийшов на зв'язок в режимі відеоконференції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд завчасно повідомляв учасників справи про дату, час і місце судового засідання. При апеляційному перегляді справ даної категорії явка учасників не є обов'язковою.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи.
Виходячи з цього, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника чи його захисника.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція). Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17 червня 2024 року о 22 годині 26 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в смт Пісочин Харківського району Харківської області, Полтавське шосе, буд. 202/1, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest Drager 6820. Результат огляду на стан алкогольного сп'яніння: 2,65 проміле.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що після проходження огляду на місці за допомогою газоаналізатора Драгер водію не запропонували пройти огляд в медичному закладі.
Так, на відеозаписі з бодікамери поліцейського зафіксовано, що водій став учасником ДТП, у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер або у закладі охорони здоров'я відповідно до вищезазначеної Інструкції. Водій виявив бажання пройти огляд на місці, про бажання пройти огляд у закладі охорони здоров'я правопорушник поліцейським не зазначав.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що виходячи з аналізу положень ч. 3 ст. 266 КУпАП, а також п. 7 розділу І вищезазначеної Інструкції, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться в закладі охорони здоров'я у випадку його відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з результатами огляду.
Оскільки водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, а також погодився з результатами проведеного огляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, то в такій ситуації працівники поліції не були зобов'язані повторно пропонувати правопорушнику пройти огляд ще у закладі охорони здоров'я. Окрім того, право на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я було належним чином роз'яснено водію працівниками поліції (момент відеофіксації - 22:31:00).
Твердження захисника про відсутність відеофіксації моменту проходження огляду за допомогою алкотестеру Драгер не відповідає дійсності, адже з дослідженого судом відеозапису, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що водій пройшов вказаний огляд належним чином, результат - 2,65 проміле (момент відеофіксації - 22:33:20).
Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні дані про наявність посвідчення водія не відповідають дійсності. Так, відповідно до довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, що міститься в матеріалах справи (а.с.2) громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з обліковими даними ІПНП отримував посвідчення водія НОМЕР_3 , видане 14.02.2018.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта про те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то огляд на стан алкогольного сп'яніння мали проводити не працівники поліції, а уповноважені особи ВСП, з огляду на наступне.
Так, ст. 266-1 КУпАП визначає порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в заборонених законом інших місцях. Отже, такий порядок огляду підлягає застосуванню в перелічених випадках.
Однак громадянин ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом як учасник дорожнього руху, що повинен підкорятись ПДР України, підлягав огляду на стан алкогольного сп'яніння за інших обставин, ніж визначені в ст. 266-1 КУпАП. Тому огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що факт проходження правопорушником військової служби мав бути врахований, як обставина, що пом'якшує покарання, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 вчинив серйозне порушення п. 2.9.а ПДР України, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, підтвердженням чому є результат відповідного огляду (2,65 проміле), та при цьому став учасником ДТП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є однією з основних засад судочинства. Тому суд не може підходити до розгляду справ про адміністративні правопорушення упереджено з огляду на особу правопорушника.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є чітко визначеною і передбачає стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Харківського районного суду м. Харкова від 12 травня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило