Справа №: 641 / 8739 / 24 Головуючий 1 інстанції: Чайка І.В.
Провадження №: 33/818/ 1076 /25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
18 червня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Клострейх О.В., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 січня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 25.11.2024 року о 14 годині 19 хв., за адресою: м. Харків, пров. Щедрика,10, керував транспортним засобом ВАЗ 21102 номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються матеріалами справи, зокрема відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписом з бодікамер інспекторів УПП, направленням на огляд з метою виявлення стану сп'яніння, згідно з яким такий огляд не проводився, рапортом інспектора УПП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, подала апеляційну скаргу, яка містить прохання поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав йому повний текст постанови, про призначення розгляду справи не знав, тому що не отримував виклики до суду. Вказує, що справу було розглянуто судом першої інстанції поверхово, суд визнав його винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, не з'ясувавши належним чином обставини справи.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з'явився, свої інтереси доручив представляти захиснику Клострейх О.В.
В судове засідання прибула захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Вона підтримувала доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлювала незгоду з рішенням суду першої інстанції та просила його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення. Надала до суду доповнені доводи апеляційної скарги, в яких звертала увагу на наступне.
На її думку, зупинка водія працівниками поліції була безпідставна, а доказів факту руху транспортного засобу правопорушника матеріали справи взагалі не містять. Окрім того, працівники поліції не повідомили водію про ознаки наркотичного сп'яніння, а вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння була незаконною.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримувала заявлені нею клопотання, а саме:
- клопотання про її вступ у справу як захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
- клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;
- клопотання про фіксацію судового розгляду технічними засобами;
- клопотання про повне дослідження доказів в матеріалах справи;
- клопотання про виклик поліцейських;
- клопотання про залучення прокурора до участі в справі про адміністративне правопорушення;
- про визнання доданих до справи відеозаписів неналежними та недопустимими доказами.
ОСОБА_2 також зазначала, що працівниками поліції не було названо конкретної причини зупинки, перелік яких зокрема міститься в ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння було складено у такому вигляді, що правопорушник фактично був доставлений до медичного закладу, однак насправді ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я не доставлявся.
В судових дебатах, підсумовуючи свою позицію, захисник наголошувала, що оскільки факту руху транспортного засобу зафіксовано не було, то відсутня сама підстава для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а тому складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 не вбачається.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), суд апеляційної інстанції поновив строк на подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по даній справі.
Розглянувши заявлені захисником Клострейх О.В. клопотання, суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання про вступ у справу захисника, клопотання про участь захисника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання про фіксацію судового розгляду технічними засобами, а також клопотання про повне дослідження доказів в матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про виклик поліцейських, посилаючись на усталену правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі 161/5372/17 від 29 квітня 2020 року, де Верховний Суд зазначив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. Згідно з даною правовою позицією працівник поліції не може бути свідком у справі, в якій сам складав матеріал про адміністративне правопорушення, оскільки він вважається зацікавленою особою, а його пояснення не можуть бути допустимими.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про залучення прокурора до участі в даній справі, з огляду на те, що чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено участі прокурора в справах про адміністративні правопорушення, в тому числі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за винятком випадків, зазначених у ст.ст. 7, 250 КУпАП. Тому проведення розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст. 130 КУпАП, без прокурора не є порушенням чинного законодавства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Фігурка проти України» (№ 28232/22) також підтримав вказану позицію, зокрема зазначаючи, що відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду судом постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за умови дотримання об'єктивного та суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, не порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Клопотання про визнання доданих до справи відеозаписів неналежними та недопустимими доказами судом залишено на розгляд після їх дослідження в ході повного дослідження доказів в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 25.11.2024 року о 14 годині 19 хв., за адресою : м. Харків, пров. Щедрика, 10, керував транспортним засобом ВАЗ 21102 номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18а, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, суд надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином обставини справи, а у діях правопорушника відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, доводи про безпідставність зупинки транспортного засобу правопорушника є необґрунтованими, зокрема твердження захисника про те, що працівниками поліції не було названо конкретної причини зупинки, перелік яких зокрема міститься в ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», не відповідає дійсності.
На відеозаписах з бодікамер поліцейських вбачається, що працівники поліції повідомили водію причину зупинки, а саме ознаки на транспортному засобі, що можуть свідчити про причетність до ДТП (момент відеофіксації - 14:31:50). Отже, правопорушника зупинили на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Доводи захисника про те, що направлення на огляд водія на стан наркотичного сп'яніння було складено у такому вигляді, що правопорушник фактично був доставлений до медичного закладу, однак насправді ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я не доставлявся, суд вважає безпідставними, оскільки зазначене не відповідає фактичним даним вказаного документу. Так, у даному направленні від 25.11.2024 (а.с.4) зазначено про виявленні ознаки сп'яніння, зокрема поведінку, що не відповідає обстановці, неприродну блідість обличчя, а також вказано, що огляд не проводився.
Твердження захисника про те, що працівники поліції не повідомили водію про ознаки наркотичного сп'яніння, а вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння була незаконною, є необґрунтованими у зв'язку з тим, що працівники поліції діяли відповідно до вимог п.п. 2, 4, 6 розд. 1 вищезазначеної Інструкції, а водію транспортного засобу кореспондував обов'язок діяти згідно з приписами п. 2.5 ПДР України. Підтвердженням того, що водію були повідомлені ознаки наркотичного сп'яніння є досліджений судом відеозапис (момент відеофіксації - 14:24:40).
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта та його захисника про те, що доказів факту руху транспортного засобу правопорушника матеріали справи не містять, а оскільки факту руху зафіксовано не було, то відсутня сама підстава для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 не вбачається, у зв'язку з тим, що фактичні обставини справи свідчать про інше.
Так, на відеозаписах з бодікамер зафіксовано, що працівники поліції повідомили водію, що супроводжували його з того моменту, коли він, вийшовши із магазину, сів до даного автомобіля і почав рух до моменту його паркування. Підстави не довіряти таким твердженням працівників поліції відсутні з огляду на те, що на дослідженому апеляційним судом відеозаписі з державного реєстратора зі службової машини працівників поліції вбачається, що о 14:18:39 водій ОСОБА_1 гальмує біля краю дорожньої смуги, про що свідчать увімкнені сигнали гальмування задніх фар автомобіля, а далі виходить з машини з боку водійського сидіння.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, як вбачається з досліджених відеозаписів, правопорушник жодного разу у розмові з працівниками поліції не вказував про те, що він не вживав наркотичних речовин, не виражав обурення щодо таких підозр поліцейських, а після ознайомлення з його правами та наслідками відмови від проходження вказаного огляду, просто відмовляється від огляду, не погоджуючись проїхати до закладу охорони здоров'я для проходження відповідної процедури.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов'язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані наркотичного сп'яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.
Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан наркотичного сп'яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк.
Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 січня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило