іменем України
17 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/7406/24
провадження № 22-ц/4809/1072/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Публічне акціонерне товариства «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іващенко Ігор Юрійович, на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 квітня 2025 року у складі судді Кулінки Л.Д.,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі по тексту -ПАТ «КБ» Надра»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі по тексту - ТОВ «Брайт Інвестмент»), Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна.
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 квітня 2025 року закрито провадження у справі. Роз'яснено сторонам наслідки закриття провадження у справі, встановлені частиною другою статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іващенко Ігор Юрійович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просить її скасувати, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Адвокат Іващенко І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , направив заяву про розгляд справи без їх участі (а.с.152-153). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що у Кіровському відділі державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції наявне обтяження №13480595 у вигляді арешту на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 26 лютого 2016 року (а.с.12).
Постановою старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 17 березня 2017 року ВП52597256 повернуто виконавчий документ стягувачу з підстав, передбачених пунктом другим частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий лист №404/1475/14-ц від 13 червня 2014 року, виданий Кіровським районним судом міста Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором №401/20/11/2007/980-6966/КФ від 20 листопада 2007 року в сумі 28507,17 грн, та судових витрат в сумі 285,07 грн (а.с.18-19).
Судом встановлено, позивач внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище. Фортечним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 11 жовтня 2022 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №965. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_4 (а.с.17).
У статті 447 розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, провадження №61-4726св19, викладено висновок про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом першим частини першої статті 255 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20, провадження №61-3588св21, зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження. Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі №234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі №236/789/21 (провадження №61-11689св21) вказано, що в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом першим частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі №904/51/19 (провадження №12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20 (провадження №61-882св21) та у постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 (провадження №61-3588св21), підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено.
У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 13 червня 2014 року № 404/1475/14-ц, виданого Кіровським районним судом міста Кіровограда про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором від 20 листопада 2007 року №401/20/11/2007/980-6966/КФ в сумі 28507,17 грн, та судових витрат в сумі 285,07 грн. В ході примусового виконання державним виконавцем винесена постанова про арешт на все майно боржника.
Встановивши такі обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту - оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.
Такий висновок також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 01/6486/20 (провадження №61-19066св20) та у постанові від 27 березня 2024 року у справі №303/6292/20 (провадження №61-8454св21).
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іващенко Ігор Юрійович, залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 червня 2025 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко