Справа № 132/825/25
3/132/696/25
Іменем України
09.06.2025 м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., розглянувши матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально непідтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП,
ОСОБА_2 - 09.03.2025 року о 12год.37хв. на трасі 0-020708, 6км., в селі Заливанщина Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-21063», державний номерний знак « НОМЕР_1 », будучи особою, стосовно якої постановою головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковбасюк К.І. від 23.02.2021 року у виконавчому провадженні № 63204934, встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, чим порушив ст.15 Закону України «Про дорожній рух», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 КУпАП.
З матеріалів справи об'єктивно вбачається, що ОСОБА_2 достеменно обізнаний про те, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.126 КУпАП, і розгляд справи відбудеться у Калинівському районному суді Вінницької області, проте до суду не з'явився.
Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв'язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.
Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.
Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).
У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України, та ОСОБА_2 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
За вказаних обставин та відповідно до вимог ст.268 КУпАП, що не передбачає обов'язкової участі особи при розгляді справи за ч.3 ст.126 КУпАП, ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно приписів статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 266769 від 09.03.2025 року слідує, що ОСОБА_2 - 09.03.2025 року о 12год.37хв. на трасі 0-020708, 6км., в селі Заливанщина Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-21063», державний номерний знак « НОМЕР_1 », будучи особою, стосовно якої постановою головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковбасюк К.І. від 23.02.2021 року у виконавчому провадженні № 63204934, встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, чим порушив ст.15 Закону України «Про дорожній рух», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Частиною десятою статті 15 Закону України «Про дорожній рух» установлено, що забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, в повному обсязі доведена матеріалами даної справи, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 266769 від 09.03.2025 року;
рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управляння патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Білилівської Я.О. від 09.03.2024 року;
копією постанови головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковбасюк К.І. про встановлення тимчасового обмеження боржника у справі керування транспортними засобами від 23.02.2021 року у виконавчому провадженні № 63204934;
відеозаписами з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, та іншими матеріалами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 266769 від 09.03.2025 року, ОСОБА_2 - 09.03.2025 року о 12год.37хв. на трасі 0-020708, 6км., в селі Заливанщина Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-21063», державний номерний знак « НОМЕР_1 », будучи особою, стосовно якої постановою головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковбасюк К.І. від 23.02.2021 року у виконавчому провадженні № 63204934, встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, чим порушив ст.15 Закону України «Про дорожній рух», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 КУпАП.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_2 за наявності у нього фактичної можливості заперечувати щодо обставин, наведених у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, та викласти свої заперечення та/або застереження щодо суті правопорушення у відповідній графі 14 протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», жодних дій з приводу цього не вчинив, та дії працівників поліції не оскаржував.
Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:
рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управляння патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Білилівської Я.О. від 09.03.2024 року, згідно якого, працівником органу Національної поліції був отриманий виклик «ДТП без травмованих», виїхавши на який, було встановлено, що ОСОБА_2 - 09.03.2025 року о 12год.37хв. на трасі 0-020708, 6км., в селі Заливанщина Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-21063», державний номерний знак « НОМЕР_1 », будучи особою, стосовно якої постановою головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковбасюк К.І. від 23.02.2021 року у виконавчому провадженні № 63204934, встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;
постановою головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковбасюк К.І. від 23.02.2021 року у виконавчому провадженні № 63204934, згідно якої, за наявності заборгованості боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, які були присуджені судовим наказом Калинівського районного суду Вінницької області від 25.08.2020 року у справі № 132/2267/20 (номер провадження 2-н/132/59/20);
відеозаписами з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, , згідно яких зафіксовано, що при встановленні особи ОСОБА_2 , працівниками органу Національної поліції встановлено, що він на підставі постанови головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковбасюк К.І. від 23.02.2021 року у виконавчому провадженні № 63204934, був тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами;
іншими матеріалами, зокрема копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 266780 від 09.03.2025 року, згідно якого ОСОБА_2 - 09.03.2025 року о 12год.37хв. на трасі 0-020708, 6км., в селі Заливанщина Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-21063», державний номерний знак « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 266747 від 09.03.2025 року, згідно якого керуючи транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-21063», державний номерний знак « НОМЕР_1 », невибравши безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, недотримавшись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з транспортним засобом марки (моделі) «Mitsubishi Mirage», державний номерний знак « НОМЕР_2 », внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.2.3(б), 12.1, 13.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Відповідно до положень частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом будучи особою, щодо якої державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, знайшов своє підтвердження та повністю доведений поза розумним сумнівом в ході даного судового розгляду, а його дії за частиною 3 статті 126 КУпАП правильно кваліфіковано.
Відповідно до положень пункту 1 частини 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони.
З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.
Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом.
За частиною 3 статті 57 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. І відповідно, не можуть застосовуватись. Основною умовою набрання нормативно-правовим актом законної сили, і, отже, обов'язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях. Опублікування нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть цієї презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку.
На момент складення щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 266769 від 09.03.2025 року, діяла (була чинною) постанова головного державного виконавця Калинівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ковбасюк К.І. від 23.02.2021 року у виконавчому провадженні № 63204934.
Відомостей про скасування чи оскарження цієї постанови державного виконавця від 23.02.2021 року у АСВП № 63204934, а також доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_2 не був обізнаний про наявність цієї постанови чи не міг про неї дізнатися, останнім суду не надано та зазначені обставини не доведено належними та допустимими доказами.
З урахуванням наведено, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_2 розповсюджується тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, що утворює собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП.
Слід також зауважити, що відсутність у матеріалах справи інформації про те, чи був ОСОБА_2 належним чином повідомленим про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, жодним чином не спростовує факту керування ним транспортним засобом під час встановленого щодо нього обмеження у такому праві.
Аналогічні правові висновки містяться зокрема в постановах Закарпатського апеляційного суду від 19.12.2024 року у справі № 309/1063/23, Хмельницького апеляційного суду від 17.01.2025 року у справі № 671/1975/24.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Санкцією частини 3 статті 126 КУпАП передбачене покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.
Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_2 слід накласти стягнення в межах санкції, встановленої за вказане правопорушення.
У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 126, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 605грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом відповідно до статті 317-1 КУпАП, здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя