Справа № 201/2863/25
Провадження № 2/201/2363/2025
(заочне)
20 червня 2025 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.ЕН.Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позиції позивача.
До суду 10 березня 2025 року надійшла позовна заява ТОВ «ЕЛ.ЕН.Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики № 749494 від 21 травня 2024 року у розмірі 11494,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 21 травня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 749494 від 21 травня 2024 року. Згідно п.2.1 договору відповідач отримав позику у розмірі 3500,00 грн. на строк 30 днів (п.2.2 договору). Дата повернення позики (останній день) 20 червня 2024 року. Денна процентна ставка/день складає 1,38%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день складає 3,00%. Пеня/день - 3,00%. Орієнтована реальна річна процентна ставка 6668,12%. Орієнтовна загальна вартість позики - 4949,00 грн. Згідно договору позики №749494 від 21 травня 2024 року грошові кошти були перераховані на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 . У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань заборгованість за договором №749494 від 21 травня 2024 року станом на 29 жовтня 2024 року становить 11 949,00 грн., яка складається з: 3 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 449,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 7 000,00 грн. - заборгованість за пенею. Враховуючи наведене позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 10 березня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою судді від 10 березня 2025 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі.
Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачки.
До суду 21 квітня 2025 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачки.
Представник позивача надав до суду клопотання, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу без його участі.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановленні судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що 21 травня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 749494 від 21 травня 2024 року.
Згідно п.2.1 договору відповідач отримав позику у розмірі 3500,00 грн. на строк 30 днів (п.2.2 договору). Дата повернення позики (останній день) 20 червня 2024 року. Денна процентна ставка/день складає 1,38%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день складає 3,00%. Пеня/день - 3,00%. Орієнтована реальна річна процентна ставка 6668,12%. Орієнтовна загальна вартість позики - 4949,00 грн.
Згідно договору позики №749494 від 21 травня 2024 року грошові кошти були перераховані на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 .
Цей договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства.
Із копії платіжної інструкції №649875b0-4837-4501-b102-5a9d56259d44 від 21 травня 2024 року встановлено, що ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало на користь ОСОБА_2 на картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3 500,00 грн.
Із довідки про укладення договору (ідентифікацію) судом встановлено, що договір позики №749494 був підписаний ОСОБА_1 21 травня 2024 року о 12:46 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора МО7127.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань заборгованість за договором №749494 від 21 травня 2024 року станом на 29 жовтня 2024 року становить 11 949,00 грн., яка складається з: 3 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 449,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 7 000,00 грн. - заборгованість за пенею.
Із копії вимоги судом встановлено, що 29 листопада 2024 року за вих.№29/11-50 на адресу ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» направлено вимогу про сплату заборгованості у розмірі 11 949,00 грн.
29 жовтня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №291024, відповідно до умов якого право вимоги, зокрема за договором №749494 від 21 травня 2024 року, перейшло ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп».
Із копії витягу з акту приймання-передачі прав №1 від 29 жовтня 2024 року до договору факторингу №291024 від 29 жовтня 2024 року, встановлено, що сума боргу ОСОБА_1 на момент відступлення прав вимоги за кредитним договором №749494 від 21 травня 2024 року становить 11 949,00 грн., яка складається з: 3 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 449,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 7 000,00 грн. - заборгованість за пенею.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).
Матеріали справи містять платіжну інструкцію від 21 травня 2024 року згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» 21 травня 2024 року здійснило переказ коштів ОСОБА_1 у сумі 3 500,00 грн. на картку № НОМЕР_1 .
Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачу 21 травня 2024 року кредитних коштів у розмірі 3 500,00 грн.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного:
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 141ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правової допомоги № 4 від 02 грудня 2024, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» та адвокатом Боденко А.А, ордер серії АХ №1243362 від 02 березня 2025 року, детальний опис робіт виконаних адвокатом від 10 грудня 2024 року та акт прийому-передачі послуг до договору про надання правової допомоги №4 від 10 грудня 2024 року.
Оскільки позивачем в передбаченому ЦПК України порядку надано належні та допустимі докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у сумі 7 000,00 грн., суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛ.ЕН.Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» (код ЄДРПОУ 41240530) заборгованість за договором позики № 749494 від 21 травня 2024 року у розмірі 11 949,00 грн., яка складається з: 3 500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 449,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 7 000,00 грн. - заборгованість за пенею.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» (код ЄДРПОУ 41240530) судовий збір у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп», код ЄДРПОУ 41240530, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя С.С. Федоріщев