23 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/3514/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства магазин "Новгородський"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (головуючий суддя - Істоміна О.А., судді: Медуниця О.Є., Радіонова О.О.) та рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 (суддя Калантай М.В.)
у справі №922/3514/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Приватного підприємства магазин "Новгородський",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства "Парус-Максі",
про стягнення 398 225,28 грн,
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - ПрАТ "Харківенергозбут") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства магазин "Новгородський" (далі також - ПП "Новгородський") про стягнення 398 225,28 грн, з яких: 380 056,51 грн заборгованості за електричну енергію, 4 817,08 грн 3% річних, 13 351,69 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині основної суми).
Господарський суд Харківської області рішенням від 21.02.2025 у справі №922/3514/24, яке Східний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 12.05.2025, позов ПрАТ "Харківенергозбут" задовольнив повністю. Стягнув з ПП "Новгородський" на користь ПрАТ "Харківенергозбут" 380 056,51 грн заборгованості за електричну енергію, 4 817,08 грн 3% річних, 13 351,69 грн інфляційних втрат, 4 778,70 грн судового збору.
ПП "Новгородський" звернулось 09.06.2025 через підсистему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 року у справі №922/3514/24 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог ПрАТ "Харківенергозбут" відмовити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 для розгляду справи №922/3514/24 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 398 225,28 грн, що становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.
Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень скаржник вказує те, що судом першої інстанції було помилково віднесено справу до категорії малозначних, ПП "Новгородський" позбавлено можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункти "б" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК); справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).
Також скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК).
Твердження скаржника що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, останній не зазначає у якій саме справі такі обставини потребують спростування.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі за оцінкою Суду не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес.
Щодо виняткового значення справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним. Незгода із судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Що ж стосується обґрунтування випадку, передбаченого підпунктом "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, то скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії малозначних оскільки, цей спір враховуючи наявні обставини, які доказуються сторонами під час судового розгляду, треба розглядати за правилами загального позовного провадження. Натомість ціна позову у цій справі становить 398 225,28 грн, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 08.10.2024 з огляду на характер спірних правовідносин та обсяг доказування, відніс цю справу до незначної складності, а оскільки ціна позову не перевищувала п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вирішив її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, задовольнивши клопотання ПП "Новгородський" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ухвала від 05.11.2024) Господарський суд Харківської області в подальшому розгляд справи здійснював за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
Отже, за оцінкою Суду скаржником не доведено, що судові рішення у цій справі можуть буть бути предметом касаційного оскарження згідно підпункту "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є саме підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, втім не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Новгородський" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі №922/3514/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства магазин "Новгородський" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 та рішення Господарського суду Харківської області від 21.02.2025 у справі №922/3514/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець