Ухвала від 23.06.2025 по справі 911/2308/23

УХВАЛА

23 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2308/23 (369/10287/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.04.2025

на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025

та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025

за клопотанням ОСОБА_1

про скасування заходів забезпечення позову

у справі №911/2308/23(369/10287/23)

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

в межах справи №911/2308/23

за заявою ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.

01.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якому вона просила скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 12.07.2023 у справі № 369/10287/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) розгляд питання щодо прийняття до розгляду клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову призначено на 04.04.2025 об 11:10 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі №369/10287/23, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 у справі №369/10287/23, залишено без розгляду.

Не погоджуючись із винесеними ухвалами суду, 11.04.2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23), в якій просила скасувати оскаржувані ухвали і постановити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання ОСОБА_1 від 31.03.2024 та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 12.07.2023 у справі №369/10287/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) та призначено її до розгляду на 02.06.2025; доручено представнику ОСОБА_1 - адвокату Тарасову Сергію Олексійовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) забезпечити проведення судового засідання у справі №911/2308/23(369/10287/23) в режимі відеоконференції 02.06.2025р. о 10 год. 30 хв.; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн до прийняття Північним апеляційним господарським судом судового рішення у цій справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) залишено без змін.

10.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 01.04.2025, скасувати пункт 1 ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) та постановити нове рішення, яким задовольнити клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі №369/10287/23, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.07.2023 у справі №369/10287/23.

Крім того, скаржницею подано клопотання про відстрочення сплати судового збору та про проведення всіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/2308/23(369/10287/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз'яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справах "Levages Prestations Sevices v. France"; від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomes de la Torre v. Spain").

У рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб".

Розглянувши касаційну скаргу в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 04.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23), Суд дійшов до висновку про повернення касаційної скарги, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно із частиною першою статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1 є постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) і ухвала Господарського суду Київської області від 04.04.2025 про залишення без розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц дійшла висновку про те, що ухвали про залишення без розгляду заяв (клопотань) з процесуальних питань можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, якщо: 1) це прямо передбачено у частині 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), наприклад, залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 2) ухвала суду відсутня в переліку ухвал, викладеному в частині 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист, тобто в силу специфіки певної ухвали заперечення щодо неї не може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

У зазначеному висновку Велика Палата Верховного Суду базується на тому, що, за загальним правилом, поняття, розташоване у дужках поряд з іншим поняттям, має бути однакового з ним порядку з погляду змістовного навантаження (в дужках має бути змістовний еквівалент того, що поза дужками). Оскільки законодавець використав категорію "заява" послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова "позов", то вжите у цій нормі права поняття "заява" потрібно розуміти як заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю "позов".

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.02.2000 у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Київської області від 04.04.2025 про залишення без розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, яка була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) відсутня у переліку визначеному частиною першою статті 255 ГПК України, а тому й не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції (стаття 255 ГПК України).

Також відсутня в переліку передбаченому пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 304 ГПК України встановлено, що скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17.10.2018 у справі № 750/14127/17 вказала про легітимність встановлення у процесуальному законі переліку деяких ухвал, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду стосовно суті спору. Велика Палата також наголосила, що це є розумним обмеженням, яке має на меті запобігти зловживанням процесуальними правами, які призводять до невиправданих зволікань під час розгляду справи, та забезпечити такий розгляд впродовж розумного строку. Таке обмеження є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись зі скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена, учасник справи може спрогнозувати безперспективність такого оскарження.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у цій справі скаржник не позбавляється права доступу до суду, оскільки матиме можливість оскаржити ухвалене у справі судове рішення по суті спору, виклавши у відповідній скарзі на нього свої аргументи, у тому числі стосовно доводів, які зазначені у касаційній скарзі, що розглядатиметься. Відтак вказане жодним чином не нівелює для учасника судового процесу можливості доступу до суду та не ускладнює йому цей доступ настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що, оскільки касаційна скарга в цій частині подана на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 про залишення без розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, яка була залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23), яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від основного рішення суду першої інстанції то, враховуючи положення частини другої статті 304 ГПК України, вона підлягає поверненню заявнику.

Щодо оскарження ОСОБА_1 ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23), то Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження в цій частині необхідно відмовити, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, ухвала Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) не переглядались в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23), а тому не може бути предметом касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.

Щодо оскарження ОСОБА_1 ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) в частині пункту 1 цієї ухвали, то Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на ключове питання під час касаційного оскарження, як предмет оскарження.

Повноваження суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, передбачені статтею 308 ГПК України, а саме:

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

У резолютивній частині касаційної скарги, ОСОБА_1 просить суд скасувати пункт 1 ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025.

Таким чином, вищевказана вимога касаційної скарги не може бути визнана такою, що відповідає пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України, не містить чітких та однозначних вимог щодо оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 308 ГПК України.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати вимоги особи, яка подає скаргу.

Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, суд звертає увагу скаржника на необхідність уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги у справі №911/2308/23(369/10287/23) та викласти їх повно та однозначно.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржниці строку для усунення зазначених вище недоліків.

Крім того, частиною 1, 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 09.05.2025, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної ухвали було 29.05.2025. Проте, касаційна скарга подана скаржницею 10.06.2025, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

Проте, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення та не наводить підстави для поновлення такого строку.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України з наданням заявниці строку для порушення питання про поновлення строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням підстав пропуску такого строку.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 287, 288, 290, 292, 293, 304, 308 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 04.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) повернути скаржнику.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №911/2308/23(369/10287/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025.

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) залишити без руху.

4. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

5. ОСОБА_1 усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

- надати суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2025 у справі №911/2308/23(369/10287/23) з обґрунтуванням підстав пропуску такого строку;

-уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги у справі №911/2308/23(369/10287/23) та викласти їх повно та однозначно;

6. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, до касаційної скарги будуть застосовані наслідки, які передбачені положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік