ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2025Справа № 910/14396/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ідентифікаційний код 31899285)
до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (03150, м. Київ, вул. Фізкультури 9, ідентифікаційний код 37641918)
треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ),
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ),
ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_3 )
про визнання недійсним рішення наглядової ради,
за участю представників
від позивача: Фрейдун О.М.
від відповідача: Кожушко Н.В.
від третіх осіб: не з'явились
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) з позовом до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення наглядової ради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2024 наглядовою радою АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі - наглядова рада) проведено засідання, на якому прийнято рішення, оформлене протоколом №23/2022, щодо обрання членів Правління АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (пункти 6.2., 6.3., 6.4., 7.1., 7.2.), однак, за твердженням позивача, наявні підстави для визнання вказаного рішення у відповідній частині недійним, а саме: неправомочність наглядової ради; порушення порядку скликання засідання наглядової ради; прийняття рішення без проведення голосування; не підписання протоколу членами наглядової ради; надсилання витягу з протоколу новообраному складу правління; обрання на посаду членів правління з порушенням структури штатного розпису; уповноваження голови наглядової ради на укладення контракту поза межами повноважень як наглядової ради, так і голови; обрання нових трьох членів правління без збільшення відповідачем кількісного складу правління.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14396/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.12.2024.
12.12.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано заяву, у якій останній просив продовжити строк для подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 відкладено підготовче засідання на 22.01.2025, продовжено Державному агентству відновлення та розвитку інфраструктури України строк для подання відзиву на позовну заяву до 27.12.2024 включно.
27.12.2024 Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано відзив на позовну заяву (зареєстровано 30.12.2024), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що прийняті членами наглядової ради спірні рішення є дійними, оскільки накази про припинення їх повноважень, розірвання з ними контрактів було визнано такими, що втратили чинність, та члени наглядової ради продовжили виконувати свої обов'язки.
06.01.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зокрема щодо продовження виконання членами наглядової ради своїх повноважень, оскільки вказане не спростовує підстав оскарження рішення про обрання членів наглядової ради, а саме: порушення порядку скликання засідання; прийняття рішення без проведення голосування членами наглядової ради; не підписання членами наглядової ради протоколу; надсилання витягу з протоколу новообраному складу правління; обрання на посаду членів правління з порушенням структури штатного розпису; уповноваження голови наглядової ради на укладення контракту поза межами повноважень як наглядової ради, так і голови; обрання нових трьох членів правління без збільшення відповідачем кількісного складу правління.
20.01.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано клопотання про долучення доказів, а саме постанови Верховного Суду від 15.01.2025 у справі 910/15094/23.
Цією ж датою, через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано додаткові пояснені у справі, в яких Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.01.2025 у справі №910/15094/23, зокрема щодо обов'язковості надання оцінки законності дій органів управління юридичної особи - наглядової ради, зокрема відповідності цих дій вимогам цивільного законодавства та статуту, що, за твердженням позивача, є релевантним для надання оцінки фактичним обставинам і матеріалам даної справи.
22.01.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі на підстав пункту 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, яка обґрунтована тим, що із заявлених підстав та предмету позову вбачається, що спір виник між юридичною особою (АТ "ДАК "Автомобільні дороги") та її органом управління (Наглядовою радою АТ "ДАК "Автомобільні дороги") щодо рішення останньої, водночас рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку лише акціонером (учасником) товариства, що є підставою для закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду ані за правилами господарського, ані іншого судочинства.
У підготовчому засіданні 22.01.2025 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів, встановити сторонам строк до 14.02.2025 для подачі заперечень, пояснень та відкласти підготовче засідання на 19.02.2025.
14.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано заперечення на клопотання (заяву) про закриття провадження у справі №910/14396/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у яких позивач зазначає, що право на суд (вирішення спору в судовому порядку) гарантоване Конституцією України; клопотання відповідача не містить обґрунтування, чому спір між двома юридичними особами щодо вказаного предмету спору не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства та не зазначено, який суд уповноважений розглядати подібний спір; право на оскарження мають не лише акціонери, а особи, які вважають і доводять, що оскаржуваним рішенням порушено їх права, майнові інтереси.
18.02.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України подано письмові пояснення в порядку ч. 1 ст. 42 ГПК України, у яких відповідач додатково стверджує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки право оскаржити рішення наглядової ради має виключно акціонер такого товариства, а відтак між сторонами не могло виникнути будь-яких спірних правовідносин; Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України не є належним відповідачем; позивач оскаржує самостійно прийнятий акт, що в свою чергу й свідчить про відсутність порушеного права позивача відповідачем, та позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено наявність його порушених прав.
У підготовчому засіданні 19.02.2025 судом оголошено перерву до 05.03.2025.
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано додаткові пояснення у справі, в яких позивачем викладено заперечення щодо доводів відповідача, а саме зазначено, що Агентство відновлення з 01.06.2022 виконує не тільки повноваження Загальних зборів (вищого органу), але і повноваження Наглядової ради, а отже і вправі і зобов'язане скасовувати рішення наглядової ради та є належним відповідачем; посилання на правові позиції ВС про те, що лише акціонер вправі оскаржувати рішення наглядової чи правління не є релевантними у даній справі.
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У підготовчому засіданні 05.03.2025 суд на місці ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
За приписами частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за пунктом 3 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.
Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.
До корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 28.11.2018 26/16227/16 (К/9901/36738/18) Провадження № 11-1109апп18.
Відтак, з урахуванням суб'єктного складу та спірних правовідносин з приводу яких виник спір, спір про визнання недійсним рішення наглядової ради є таким, що належить вирішенню господарським судом. Відтак, викладені відповідачем підстави про неналежність даного спору до господарського судочинства, не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі на пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 05.03.2025 судом розглянуто клопотання позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та проголошено протокольну ухвалу про його задоволення.
Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Позаяк, предметом спору даної справи є оскарження рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в частині обрання членами Правління АТ "ДАК "Автомобільні дороги України" ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд дійшов висновку, що рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки вказаних осіб, а тому, на підставі ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України є необхідним залучення останніх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У судовому засіданні 05.03.2025 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 26.03.2025.
У судовому засіданні 26.03.2025 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.04.2025.
31.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС подано Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано додаткові пояснення у справі із додатковим обґрунтуванням, що саме відповідач здійснює функції наглядової ради у зв'язку із фактичною відсутністю (не обранням наглядової ради) та вправі приймати із 01.06.2022 року будь-які рішення, що входять до повноважень наглядової ради, у т. ч. скасування, втрату чинності попередньо прийнятих необґрунтованих, безпідставних та неправомірних рішень наглядової ради.
У підготовчому засіданні 16.04.2025 cуд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 07.05.2025.
У судовому засіданні 07.05.2025 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи по суті на 21.05.2025.
У судовому засіданні 21.05.2025 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 04.06.2025.
30.05.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано Заяву ТЕЗИ ПРОМОВИ (ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО) У СУДОВИХ ДЕБАТАХ по справі №910/14396/24 (ст. 218 ГПК України).
03.06.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України подано Заяву Промову (заключне слово) в порядку ст. 218 ГПК України ( справа № 910/14396/24).
У судовому засіданні 04.06.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити, представники третіх осіб у судове засідання не прибули, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином.
У судовому засіданні 04.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" утворено Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (нова назва - Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України").
Пунктом 2 вказаної постанови визначено, що засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг.
Повноваження вищого органу управління покладено на засновника Компанії.
Відповідно до пункту 4.1. статуту Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України (нова назва - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України) від 13.10.2021 № 435 (далі - статут) засновником і єдиним акціонером компанії є держава в особі Державного агентства автомобільних доріг України.
Управління корпоративними правами держави стосовно Компанії здійснює Державне агентство автомобільних доріг України.
31.03.2022 Державним агентством автомобільних доріг України видано наказ № Н-95 "Про деякі питання діяльності наглядової ради акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яким припинено достроково повноваження Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (незалежних членів наглядової ради: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; членів наглядової ради: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ).
Також, з матеріалів справи вбачається, що 06.04.2022 були проведені Загальні збори
Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" оформлені протоколом №1, на яких, зокрема, прийнято рішення про припинення повноважень членів наглядової ради (по питанню 2 порядку денного).
07.04.2022 Державним агентством автомобільних доріг України видано наказ № Н-97 "Про розірвання контрактів з членами Наглядової ради акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", відповідно до якого припинено достроково повноваження членів Наглядової ради товариства (незалежних членів наглядової ради: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ; члена наглядової ради: ОСОБА_7 ), наказано забезпечити розірвання цивільно-правових угод, укладених між Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та незалежними членами Наглядової ради.
28.04.2022 Наглядовою радою Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" проведено засідання, на якому, зокрема, прийнято рішення про обрання до складу Правління ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (пункти 6.2., 7.1. та 7.2. протоколу 23/2022 від 28.04.2022).
На підставі вказаного рішення між позивачем, в особі голови Наглядової ради, та обраними членами Правління були укладені контракти про обрання на посаду члена Правління, зокрема: контракт №6 від 29.04.2022 з ОСОБА_1 та контракт №7 від 29.04.2022 з ОСОБА_2
27.05.2022 Державним агентством автомобільних доріг України видано наказ № H-115/08-02, яким визнано такими, що втратили чинність: наказ Державного агентства автомобільних доріг України від 31.03.2022; №Н-95 "Про деякі питання діяльності наглядової ради акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та наказ Державного агентства автомобільних доріг України 07.04.2022 №Н-97 "Про розірвання контрактів з членами Наглядової ради акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та рішення Загальних зборів акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 06.04.2022 (протокол №1), прийняте по питанню 2 порядку денного в частині припинення повноважень членів Наглядової ради.
08.02.2024 на засіданні Правління Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (протокол №7 від 08.02.2024) вирішено звернутися до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України щодо необхідності належного реагування акціонера на відсутність фактичної реалізації рішення Наглядової ради акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 28.04.2022 (протокол 23/2022) у частині обрання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 членами правління.
22.02.2024 наказом Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України №Н-60/11-01 скасовано рішення наглядової ради від 28.04.2022 (протокол 23/2022) у частині обрання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 членами Правління акціонерного товариства, як таке, що нереалізоване.
При цьому, як зазначає позивач, скасування рішення наглядової ради від 28.04.2022 не виключає його дійсність до моменту скасування, оскільки наслідком такого скасування є припинення дії рішення Наглядової ради з моменту скасування, а не його протиправність та недійсність з моменту прийняття, яка може бути встановлена лише в судовому порядку.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати недійсним рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 28.04.2022, оформлене протоколом №23/2022, в частині пунктів 6.2., 6.3, 6.4, 7.1., 7.2.
Серед підстав недійсності рішення позивач вказує:
1) неправомочність Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" станом на 28.04.2022 та неможливість обрання членів правління після прийняття наказів акціонера про дострокове припинення повноважень наглядової ради;
2) порушення порядку скликання засідання наглядової ради не за місцем знаходження компанії, при цьому ні статутом, ні положенням про Наглядову раду не передбачено можливості проведення засідання в режимі відео конференції;
3) прийняття рішень без проведення голосування членами наглядової ради;
4) не підписання протоколу засідання членами Наглядової ради;
5) надсилання витягу з протоколу новообраному складу правлінню для виконання, а не до канцелярії Компанії (що вбачається із листа секретаря наглядової ради);
6) обрання на посаду членів Правління з грубим порушенням структури, штатного розпису, майнових інтересів Компанії із громадянами України, які не були посадовими особами і працівниками компанії та не могли бути обраними (призначеними) на відсутні посади члена правління. Наглядова рада приймаючи рішення про обрання членів правління не забезпечила погодження і введення в дію нової структури та штатного розпису компанії;
7) уповноваження голови наглядової ради на укладення контракту здійснено поза межами повноважень як наглядової ради, так і голови;
8) обрання нових трьох членів правління без збільшення відповідачем кількісного складу Правління, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення в компанії були зайняті всі 4 посади членів правління - заступників голови правління.
Відтак, за твердженням позивача, вказане рішення не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі не може бути підставою укладення контрактів.
Позивач зазначає, що оскаржуване рішення порушує його майнові права, а також право на підготовку, внесення пропозицій до порядку денного та право на участь у засіданні Наглядової ради, право бути повідомленим про рішення, порядок їх прийняття у належно встановлений спосіб.
В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що прийняті членами Наглядової ради спірні рішення є дійними, оскільки накази про припинення їх повноважень, розірвання з ними контрактів було визнано такими, що втратили чинність, та члени наглядової ради продовжили виконувати свої обов'язки; при цьому право оскаржувати рішення наглядової ради має виключно акціонер такого товариства, а відтак між сторонами не могло виникнути будь-яких спірних правовідносин, отже Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України не є належним відповідачем; позивач оскаржує самостійно прийнятий акт, що в свою чергу й свідчить про відсутність порушеного права позивача відповідачем, і позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено наявність його порушених прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. (Аналогічні правові висновки наведені постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Водночас, відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом наведеної норми сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
(Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
У даній справі позивач, звертаючись з позовною вимогою до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, просить суд визнати недійсним рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 28.04.2022, оформлене протоколом №23/2022, в частині пунктів 6.2., 6.3, 6.4, 7.1., 7.2.
Як зазначалось вище, Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є акціонерним товариством, засновником і єдиним акціонером компанії є держава в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.
При цьому, пунктом 4.2. статуту визначено, що компанія не відповідає за зобов'язанням акціонера. Акціонер не відповідає за зобов'язаннями компанії і несе ризик збитків, пов'язаних з діяльністю Компанії, тільки в межах належних йому акцій.
У відповідності до пункту 9.1. статуту управління та контроль компанією здійснюють: 1) Загальні збори; 2) Наглядова рада; 3) Правління; 4) Ревізійна комісія (ревізор).
Посадовими особами органів управління і контролю компанії є фізичні особи - голова та члени Наглядової ради, голова та члени Правління, Ревізійної комісії (ревізор Компанії).
Посадові особи органів управління та контролю Компанії повинні діяти в інтересах Компанії, дотримуватись вимог законодавства України, положень статуту.
Відповідно до пункту 10.1 статуту Вищим органом компанії є Загальні збори. До прийняття рішення щодо приватизації Компанії, функції з управління корпоративними правами держави виконуються безпосередньо Державним агентством автомобільних доріг України (Агентство відновлення) одноосібно, без скликання зборів акціонерів.
Вищий орган може вирішувати будь-які питання діяльності Компанії, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Наглядової ради законом або цим статутом.
Відповідно до частини 1 ст. 51 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI, чинного на час виникнення спірних правовідносин, наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 11.1 статуту.
До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом (частина 1 ст. 52 Закону України "Про акціонерні товариства").
У відповідності до підпунктів 7 та 8 пункту 11.3. статуту до виключної компетенції Наглядової ради належить, зокрема, обрання та припинення повноважень членів Правління; затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами Правління, встановлення розміру їх винагороди.
У разі фактичної відсутності (не обрання) Наглядової ради в Компанії або неможливості прийняття тих чи інших рішень Наглядовою радою її функції здійснює Вищий орган (пункт 11.4 статуту).
Згідно пункту 11.9 Статуту член Наглядової ради діє в інтересах Компанії, а не особи або органу, що висунув, затвердив чи обрав відповідного члена Наглядової ради.
Відтак, Наглядова рада Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є органом управління товариства позивача.
Однак позов пред'явлено до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, яке є засновником (акціонером) позивача, що також виконує функцію вищого органу управління (Загальних зборів), але на час прийняття спірного рішення - 28.04.2022 не здійснювало функції Наглядової ради.
При цьому, необґрунтованими є посилання позивача на здійснення відповідачем таких функцій з 01.06.2022, тобто вже після прийняття спірного рішення.
Отже, відповідач не приймав оскаржуваного рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 у справі №640/22013/18.
Як вже зазначалося судом, учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.
Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.
При цьому, відповідачем за таким позовом є товариство, тобто - Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Отже, позовна вимога про визнання недійсним рішення наглядової ради товариства, що заявлена самим товариством, тобто до власного ж органу управління, не є ефективним способом захисту прав позивача.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу зокрема щодо правомірності прийняття наглядовою радою позивача рішення про обрання нових членів правління, не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність порушення прав відповідачем у справі у розрізі спірних правовідносин.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин