ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/3063/25
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Асоціації "Страховий бізнес", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування"", м. Київ
про стягнення 108 410,52 грн, -
13.03.2025 року Асоціація "Страховий бізнес" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Експо Страхування"" (відповідач) суми внесків в розмірі 84 000,00 грн, суми 3% річних в розмірі 5 652,42 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 18 758,10 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору №07/07-2015 про участь в Асоціації "Страховий бізнес" ід 07.07.2015 року в частині оплати членських внесків.
Ухвалою від 02.04.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
07.04.2025 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 22.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 22.04.2025 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 22.04.2025 року міститься в матеріалах справи).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 07.05.2025 року (включно).
Відповідач правом на подачу до суду відзиву на позовну на заяву не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
07.07.2015 між Асоціацією «Страховий бізнес» (далі Асоціація, позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Експо Страхування» (далі Учасник, відповідач) було укладено Договір №07/07-2015 про участь в Асоціації «Страховий бізнес», відповідно розділу 1 якого ТДВ «СК «Експо Страхування» будучи повноважним Учасником Асоціації, приймає повністю і без будь-яких обмежень всі права та обов'язки, які визначені щодо учасників Асоціації Статутом Асоціації та рішеннями органів Асоціації. Учасник вступив до Асоціації з метою участі в діяльності Асоціації, спрямованої на сприяння розвитку страхової діяльності в Україні, представництво інтересів учасників Асоціації в органах державної влади та управління, громадських та комерційних організаціях, захист прав та інтересів учасників Асоціації, забезпечення зв'язків з громадськістю.
Відповідно до пп.пп 2.2.2.1., 2.2.2.3 Договору Учасник зобов'язаний дотримуватися вимог положень Статуту Асоціації та виконувати рішення керівних органів Асоціації, Прийнятих згідно їх повноважень, а також у встановлені терміни сплачувати членські внески.
Аналогічні положення закріплені у Статуті, у відповідності до п.п. 3.7.1. п. 3.7. якого Учасник Асоціації зобов'язаний дотримуватись вимог положень цього Статуту та виконувати рішення органів управління Асоціації, прийнятих згідно їх повноважень.
Згідно п. 3.7.3 Статуту Учасник Асоціації зобов'язаний у встановлені строки та в повному обсязі сплачувати вступні та членські внески.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що сплата членських внесків здійснюється щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок Асоціації.
За приписами п. 3.2. Договору розмір членських внесків, які учасник зобов'язаний сплачувати до Асоціації, встановлюється Загальними зборами учасників Асоціації (далі - Збори).
Сплата членських внесків здійснюється на підставі цього Договору та рахунків (п. 3.4 Договору).
Відповідно до п. 3.5 Договору членські внески сплачуються Учасником не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця.
За умовами п.7.1. строк дії даного Договору розпочинається датою його підписання та діє до припинення участі ТДВ «Страхова компанія «Експо Страхування» в Асоціації і виконання ним всіх зобов'язань згідно з документами Асоціації.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень.
Рішенням Асоціації «Страховий бізнес» від 07.07.2015 прийнято до складу учасників Асоціації ТДВ «Страхова компанія «Експо Страхування».
Зборами учасників Асоціації «Страховий Бізнес» щорічно приймалися рішення про встановлення розміру членських внесків
Так, рішенням Чергових зборів учасників Асоціації «Страховий Бізнес» від 16.06.2021 встановлено розмір членських внесків з третього кварталу 2021 року в розмірі 5 500,00 гривень; рішенням Чергових зборів учасників Асоціації «Страховий Бізнес» від 21.12.2022 встановлено розмір членських внесків з першого кварталу 2023 року в розмірі 8 000,00 гривень.
Рішенням Чергових зборів учасників Асоціації «Страховий бізнес» №2 від 31 березня 2023 року, ТДВ «Страхова компанія «Експо Страхування» було виключено зі складу учасників Асоціації «Страховий Бізнес» з 31.03.2023 року.
Також вказаним рішенням повідомлення, що у випадку несплати заборгованості до 30.04.2023 року асоціація буде вирішувати питання погашення заборгованості у встановленому законом порядку.
Однак, ТДВ «Страхова компанія «Експо Страхування» заборгованість не погасило.
Позивачем на адресу відповідача направлялась Претензія №1 за вих№521 від 30.09.2024, яка залишена останнім без відповіді.
Наведені обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам між сторонами суд виходить з такого.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 118 Господарського кодексу України передбачено, що господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань, є об'єднанням підприємств. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання і є юридичною особою.
Згідно зі статтею 119 Господарського кодексу України об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність, є об'єднанням підприємств. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками
Асоціація є однією із організаційно-правових форм об'єднання підприємств, і договірним об'єднанням, створеним з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями (стаття 120 Господарського кодексу України).
Підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання. Одним із прав підприємства - учасника господарського об'єднання є право добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання (стаття 121 Господарського кодексу України).
За приписами статті 123 Господарського кодексу України, учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).
Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Асоціація «Страховий Бізнес», заснована 2 грудня 2004 року, є неприбутковим об'єднанням учасників ринку страхових послуг, , яке створене з метою захисту інтересів цих учасників та розвитку ринку у сфері страхування, фінансових та страхових послуг. Асоціація працює на задоволення потреб суспільства. Асоціація не проводить комерційної діяльності. Метою діяльності Асоціації е сприяння розвитку страхової діяльності в Україні, представництво інтересів учасників Асоціації в органах державної влади та управління, громадських та комерційних організаціях, захист прав та інтересів учасників (членів) Асоціації, розвитку ринку у сфері страхування, фінансових та страхових послуг, забезпечення зв'язків із громадськістю (Статут Асоціації).
Одним із обов'язків учасника Асоціації є обов'язок своєчасно вносити вступні та членські внески (п. 3.7.3 статут Асоціації).
Відповідно до розділу 5 Статуту Статутний фонд в Асоціації не створюється.
Джерелами формування майна та коштів Асоціації є:
членські внески, які сплачені учасниками Асоціації;
вступні внески;
благодійні внески;
пасивні доходи.
Доходи (прибутки) Асоціації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Асоціації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами.
Рішення щодо залучення або відчуження майна в межах кошторису приймається Генеральним директором. В разі, якщо придбання або відчуження майна не передбачено кошторисом, то рішення приймаються Зборами Асоціації.
Кошторис включає в себе наступні статті:
заробітна плата, матеріальні заохочення, оплата по договорах цивільно- господарського характеру та нарахування:
оренда та/або утримання приміщень, устаткування та обладнання;
придбання та оренда меблів, техніки, засобів комунікації та зв'язку тощо;
витрати, пов'язані із виконанням рішень Зборів та Конференцій (реклама, підготовка матеріалів, проведення навчання, проведення зустрічей, нарад тощо, інші заходи) із окремими кошторисами по кожному заходу;
у тримання та/або оренду транспорту;
поштові та поліграфічні витрати;
утримання, підтримка та інформаційне, аналітичне та технічне супроводження сайту, інших електронних та інтернет-ресурсів Асоціації;
витрати на відрядження;
інші витрати із обов'язковим визначенням статей та сум витрат.
Отже, членський внесок є грошовим неповоротним внеском, який періодично сплачується членом Асоціації для забезпечення поточної діяльності Асоціації. Членський внесок не є платою за надані послуги, виконані роботи чи поставлений товар, а тому виконання Асоціацією своєї діяльності не впливає на розмір членського внеску та настання обов'язку у підприємства - учасника Асоціації щодо його оплати.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Як вказувалось вище, пунктом 3.5 Договору передбачено, що членські внески сплачуються Учасником не пізніше 10 числа кожного місяця.
Отже, ТДВ «Страхова компанія «Експо Страхування» мало здійснювати оплату членських внесків не пізніше 10 числа кожного місяця.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем членських внесків за період з січня 2022 року по березень 2023 року в розмірі 84 000,00 грн.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню на суму в розмірі 84 000,00 грн.
Крім того, за несвоєчасне внесення відповідачем членських внесків позивачем заявлено до стягнення 3% в сумі 5 652,42 гривень за період з 01.01.2022 по 31.10.2024, а також 18 758,10 гривень інфляційних втрат за той самий період.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відтак, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок 3% річних та інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат та визнано його арифметично та методологічно правильним, оскільки заявником враховано положення п. 3.5. Договору щодо визначення строку внесення членських внесків, а тому, до стягнення з відповідача підлягає стягненню саму 3% річних в розмірі 5 652,42 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 18 758,10 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката на суму в розмірі 5 000,00 грн, Суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2024 року між адвокатом Доценко Вікторією Вікторівною та позивачем (клієнт) було укладено Угодою про надання правової (адвокатської) допомоги №31/12/2024, відповідно до якого адвокат зобов'язався надати клієнту правничу допомогу з представлення інтересів клієнта.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано до суду:
- Протокол узгодження ціни за угодою від 31.12.2024 року, в якій визначено, що вартість адвокатських послуг становитиме 5 000,00 грн;
- Платіжну інструкцію №1145 від 24.02.2025 року на суму в розмірі 5 000,00 грн.
Проаналізувавши зазначені вище докази, враховуючи час на підготовку матеріалів, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Експо Страхування» (код ЄДРПОУ 35392462, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Шептицького, буд. 14, офіс 81) на користь Асоціації «Страховий бізнес» (код ЄДРПОУ 33304264, місцезнаходження: 04213, м. Київ, просп. Володимира Івасюка, буд. 47А) суму боргу в розмірі 84 000,00 грн (вісімдесят чотири тисячі гривень 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 5 652,42 грн (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні 42 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 18 758,10 грн (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень 10 копійок), суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ