номер провадження справи 19/34/25
20.06.2025 Справа № 904/948/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Електротепломаш» (вул. Академіка Белелюбського, буд. 23А, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 34589431)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
про розірвання угоди у формі публічного договору, стягнення 101 735,55 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Електротепломаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» про розірвання угоди у формі публічного договору, стягнення 101 735,55 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 матеріали позовної заяви №904/948/25 за позовом ТОВ «НПП “Електротепломаш» до ТОВ «Інкам Фінанс» передано на розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 07.04.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями та визначено справу №904/948/25 до розгляду судді Давиденко І.В.
Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Електротепломаш», м.Дніпро до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» м. Запоріжжя, про розірвання угоди у формі публічного договору, стягнення 101 735,55 грн залишено без руху; надано позивачу строк для усунення недоліків в термін до 22.04.2025 включно, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (4844,80 грн).
15.04.2025 від ТОВ «НПП Електротепломаш» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із доказами сплати судового збору.
Оскільки, предметом спору у даній справі є зокрема стягнення з відповідача суми в розмірі 101 735,55 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою господарського суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/948/25, присвоєно справі номер провадження 19/34/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №904/948/25 від 21.04.2025, до електронного кабінету відповідача 22.04.2025.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №904/948/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.06.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Позивач зазначає про укладення із відповідачем Усного публічного договору поставки №СК від 07.08.2024.
З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «НПП Електротепломаш» (позивач) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (відповідач) з використанням електронного документообігу та цифрового підпису у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу (поставки) палива (газ нафтовий скраплений у кількості - 1000,00 л, вартістю - 23 74,67 грн; бензин А-95 у кількості - 1000,00 л, вартість - 44 583,33 грн; дизпаливо у кількості - 1000,00 л, вартістю - 42 075,00 грн), що підтверджено копіями платіжних інструкцій №17944 від 07.08.2024 на суму 81 990,00 грн та №18020 від 26.08.2024 на суму 50 490,00 грн щодо оплати позивачем виставлених відповідачем рахунків №0001/0003183 від 07.08.2024 та №0001/0003493 від 26.08.2024, а також видатковими накладними №0001/0002663 від 08.08.2024, №0001/0003099 від 04.09.2024 та специфікаціями №0001/0002663 відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної від 08.08.2024 та специфікацією №0001/0003099-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної від 04.09.2024.
Обставини укладення вказаного договору поставки нафтопродуктів за скретч-картками між позивачем та відповідачем та передоплати позивачем товару сторонами у справі не заперечуються, ані з боку позивача, ані з боку відповідача.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов поставки нафтопродуктів за скретч-картками, позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив відповідачу претензію вих№028 від 04.03.2025 щодо недопоставки продукції з вимогою повернення грошових коштів за невикористані скретч-картки, а саме: скретч-картки у кількості 9 шт. бензин А-94 номіналом 10 л; скретч-картки газ нафтовий скраплений у кількості 53 шт. номіналом 15 л; скретч-картки газ нафтовий скраплений у кількості10 шт. номіналом 40 л; скретч-картки дизпаливо у кількості 16 шт. номіналом 40 л; скретч-картки дизпаливо у кількості 4 шт. номіналом 20 л.
Проте, вказану претензію, залишено відповідачем без належного реагування, зобов'язання щодо повернення коштів не виконано.
Отже відповідач висунуті у претензії вимоги позивача не задовольнив - гроші не повернув, що стало підставою звернення позивача до суду з даними вимогами про стягнення 101 735,55 грн та розірвання угоди.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України0, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Судом встановлено, що між ТОВ «НПП Електротепломаш» (позивач) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (відповідач) з використанням цифрового підпису у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу (поставки) палива.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до виставлених відповідачем рахунків на оплату здійснено оплату за паливно-мастильні матеріали в загальному розмірі 132 480,00 грн за платіжними інструкціями №17944 від 07.08.2024 на суму 81 990,00 грн та №18020 від 26.08.2024 на суму 50 490,00 грн.
08.08.2024 сторони оформили поставку газу у кількості 1000,00 л на суму 23 741,67 грн та бензину А-95 у кількості 1000,00 л на суму 44 583,33 грн (всього в розмірі 81 990,00 грн), згідно із видатковою накладною №0001/0002663 від 08.08.2024.
04.09.2024 сторони оформили поставку дизпалива у кількості 1000,00 л на суму 50 490,00 грн, згідно із видатковою накладеною №0001/0003099 від 04.09.2024.
Відповідно до специфікації №0001/0002663 відпущено скретч-картки на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної від 08.08.2024 та відповідно до специфікації №0001/0003099-С відпущено скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної від 04.09.2024.
За поясненнями позивача з грудня 2024 року на заправних станціях відповідача товар (пальне) відсутнє.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов поставки нафтопродуктів за скретч-картками, позивач, з метою досудового врегулювання спору, направив відповідачу претензію вих№028 від 04.03.2025 щодо недопоставки продукції з вимогою повернення грошових коштів за невикористані скретч-картки, а саме: скретч-картки у кількості 9 шт. бензин А-94 номіналом 10 л; скретч-картки газ нафтовий скраплений у кількості 53 шт. номінало 15 л; скретч-картки газ нафтовий скраплений у кількості10 шт. номіналом 40 л; скретч-картки дизпаливо у кількості 16 шт. номіналом 40 л; скретч-картки дизпаливо у кількості 4 шт. номіналом 20 л.
Проте, вказану претензію, залишено відповідачем без належного реагування, зобов'язання щодо повернення коштів не виконано.
Таким чином, з викладених обставин вбачається невиконання відповідачем умов поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із повернення позивачу передоплати за непоставлений товар.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано доводи позивача щодо недопоставки ПММ, не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови поставки товару в повному обсязі, оскільки позивачем не отримано товару на 101 735,55 грн, а відтак у відповідача виник обов'язок з повернення позивачу 101 735,55 грн за пальне, вартість якого сплачена, але не поставлена.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем попередньо оплачено товар, однак відповідач товар покупцю в повному обсязі не передав, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення вартості недопоставленого відповідачем палива на суму 101 735,55 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач заявив вимогу про розірвання угоди з користувачем.
Посилається на порушення відповідачем істотних умов договору, що полягають у нездійсненні відповідачем відпуску паливно-мастильних матеріалів.
Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожним праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №920/418/19).
Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). (Постанова Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 914/2178/19).
В Угоді з користувачем, яка укладена у спрощений спосіб, не визначено права позивача (покупець, користувач за Угодою) на одностороннє розірвання цього договору.
Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб'єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб'єктивних прав, наданих йому договором.
Контрагент може порушити як основне зобов'язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов'язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов'язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.
Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.
Предметом договору поставки є постачання товару. Тобто, укладаючи оспорюваний договір позивач сподівався на отримання дизельного пального від відповідача, зокрема вчасно та за необхідності.
Востаннє позивач перерахував грошові кошти відповідачу 07.08.2024 та 26.08.2024, сподіваючись на отримання товару, однак відповідач товар не поставив, будь-яких доказів того, що товар може бути поставлений у найближчий час відсутні.
Звернення до відповідача для позасудового врегулювання спору не дали позитивного результату.
Оскільки судом встановлені істотні порушення відповідачем договору, позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, позовна вимога про розірвання угоди визнається судом обґрунтованою та судом задовольняється.
Таким чином, позов задовольняється судом повністю.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП Електротепломаш» з використанням електронного документообігу та цифрового підпису, щодо поставки нафтопродуктів за скретч-картками від 07.08.2024.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Електротепломаш» (вул. Академіка Белелюбського, буд. 23А, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 34589431) заборгованість 101 735,55 грн (сто одну тисячу сімсот тридцять п'ять гривень 55 коп.).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Електротепломаш» (вул. Академіка Белелюбського, буд. 23А, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 34589431) витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.).
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 23.06.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.