вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р. Cправа № 902/1089/24(129/398/25)
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код ЄДРПОУ 41084239)
до: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 67 124,64 грн
в межах справи № 902/1089/24
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю представників :
від відповідача: Марусич М.С., за ордером
арбітражний керуючий Белінська Н.О. (в режимі відеоконференцзв'язку)
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1089/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 24.12.2024 року відкрито провадження у справі. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Н.О..
17.04.2025 року до суду від Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла за підсудністю справа № 129/398/25 за позовом ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 67 124,64 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1089/24(129/398/25)) від 17.04.2025 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С.
Ухвалою від 21.04.2025 року прийнято до свого провадження справу №902/1089/24(129/398/25) за позовом ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 67 124,64 грн, в межах справи № 902/1089/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Призначено справу № 902/1089/24(129/398/25), в межах справи № 902/1089/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду на 16.06.2025 року.
Ухвалою від 05.06.2025 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Белінської Н.О. б/н від 04.06.2025 року про участь в судовому засіданні у справі № 902/1089/24(129/398/25) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Белінської Н.О. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке призначено на 16.06.2025 року о 14:30 год. у справі №902/1089/24(129/398/25), в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
13.06.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив б/н від 12.06.2025 року на позовну заяву.
На визначену дату в судове засідання з'явились представник відповідача та арбітражний керуючий Белінська Н.О.
Позивач повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив. Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, ухвалою суду від 21.04.2025 року, копії якої були надіслані до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ТОВ "Бізнес Позика" - office@bizpozyka.com; представнику ТОВ "Бізнес Позика" Мишевській Н.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа вказана ухвала була доставлена до електронних кабінетів позивача та його представника, відповідача 21.04.2025 року - 19:39 год. та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 22.04.2025 року.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у даній справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення позивача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.
Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника позивача.
При цьому, 22.04.2025 року до суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 22.04.2025 року про розгляд справи за його відсутності.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що сторони належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.
В ході розгляду справи, представник відповідача позовні вимоги визнав частково, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступного висновку з огляду на таке.
Так, за змістом позовної заяви та наявних матеріалів справи, вбачається наступне.
18.07.2024 року між ТОВ "Бізнес Позика" (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1. було укладено Договір про надання кредиту (Споживчий кредит.Електронна форма) № 503834-КС-001 (далі - Кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ "Про електронну комерцію.
ТОВ "Бізнес Позика" 18.07.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 503834-КС-001 про надання кредиту.
18.07.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 503834-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони, ТОВ "Бізнес Позика" направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UА-8652, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 18.07.2024 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено Договір № 503834-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ "Бізнес Позика" надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 19000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).
Згідно п. 2.2. договору, тип Кредиту, кредит.
Строк, на який надається Кредит: 24 тижнів (п. 2.3.).
Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 0,80853990, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.4.).
Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 2 850,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода) (п. 2.5.).
Загальний розмір наданого Кредиту: 19 000,00 грн. (п. 2.6).
Строк дії Договору: до 02.01.2025 року (п. 2.7.).
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 53 225,06 грн. (п. 2.8.).
Загальні витрати за Кредитом: 34 225,06 грн. (п. 2.9.).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 14 330,99 процентів (п. 2.10).
Денна процентна ставка: 1,07 процентів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка розрахована відповідно до методики розрахунку, що затверджена Постановою Національного банку України від 11.02.2021 № 16 "Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит".
Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка, загальні витрати за Кредитом та орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту обчислені на основі припущення, що Позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та буде застосовуватись Знижена процентна ставка, а інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору.
Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС:1,07 процентів = (ЗВСК:34225,06 грн./ЗРК:19000,00 грн.)t:169 днів х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.
Застереження: наведені обчислення загальних витрат за Кредитом, денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості наданого Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних Позичальником умовах кредитування, викладених видр, і на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 2.11).
Дата видачі Кредиту 18.07.2024 (п. 2.12.).
Дата повернення Кредиту 02.01.2025 (п. 2.13.).
Мета (цілі) отримання Кредиту для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом (п. 2.14.).
Згідно п. 3.1. договору, Кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок Позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору.
Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності віл дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче (п. 3.2).
У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору (п. 3.2.1.).
Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору (п. 3.2.2).
Згідно п. 3.2.3. договору, сторони на момент укладення Договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка:
№ платежу ДатаЗалишок по основній сумі КредитуПроценти за користування Кредитом (1)Частковий платіж основної суми (2) Комісія за надання Кредиту (3) Загальний платіж (1+2+3)
1101.08.202419000,002 304,30 1 055,703 360,00
2215.08.202419000,002 150,68 1 209,323 360,00
3329.08.202419000,002150,68 624,34584,983 360,00
4412.09.202418375,662 079,98 1 280,02 3 360,00
5526.09.202417095,641 935,22 1 424,78 3 360,00
6610.10.202415670,861 773,94 1 586,06 3 360,00
7724.10.202414084,801 594,32 1 765,68 3 360,00
8807.11.202412319,121 394,54 1 965,46 3 360,00
9921.11.202410353,661 171,94 2 188,06 3 360,00
11005.12.20248 165,60924,28 2 435,72 3 360,00
11119.12.20245 729,88648,62 2 711,38 3 360,00
1202.01.2025 3 018,50341,50 3 018,50 3 360,00
Усього18 470,00 19 000,00 2 850,00 40 320,00
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного в наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець за аналогією з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника (п. 3.2.4.).
Кредит, Проценти за користування Кредитом та будь-які інші платежі за Договором підлягають сплаті Позичальникам у безготівковій формі, шляхом переказу кишів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 8 Договору, у строк (термін) відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) Кредиту, так само як і датою сплати Процентів за користування Кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору, вважається дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця, що вказаний в розділі 8 Договору (п. 3.3.).
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до дати, вказаної в п. 2.7. Договору.
ТОВ "Бізнес Позика" на виконання умов договору надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 19000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується інформаційною довідкою про видачу коштів № 33402/01 від 21.01.2025 року та наданою на запит суду випискою руху коштів по рахунку відповідача в АТ "Універсал Банк" за період 18.07.2024 року - 02.01.2025 року.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 14.01.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 503834-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 67 124,64 грн, що складається з:
суми прострочених платежів по тілу кредиту - 19 000,00 грн;
суми прострочених платежів по процентах - 45 274,64 грн. (нараховано за період з 18.07.2024 року по 15.01.2025 року; з 02.01.2025 року сума процентів не змінна - 45 274,64 грн.);
суми прострочених платежів за комісією - 2 850,00 грн.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 503834-КС-001 про надання кредиту від 18.07.2024 року, що становить 67 124,64 грн, з яких: 19 000,00 грн. прострочених платежів по тілу кредиту; 45 274,64 грн. прострочених платежів по процентах; 2 850,00 грн. прострочених платежів за комісією.
Представник відповідача у відзиві зазначає, що відповідач визнає лише заборгованість по тілу кредиту у розмірі 19 000,00 грн. Стосовно заборгованості по процентам не визнає в повному обсязі, з посиланням на наступне.
Стосовно процентів, згідно ст.ст. 11, 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61- 25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: "Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
Згідно з умовами кредитного договору №503834-КС-001 від 18.07.2024 року, реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 14 330,99% річних, що є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Кредитор просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Крім того, у кредитному договорі №503834-КС-001 від 18.07.2024 року, зазначено декілька процентних ставок: (п. 2.4. Договору) стандартна процентна ставка за Кредитом в день 1,50000000, фіксована та знижена процентна ставка за Кредитом в день 0,80853990, фіксована. А потім ще (п. 2.11. Договору) Денна процентна ставка 1,07 процентів.
При цьому, Сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, вказаний в п. 3.2.3. Договору, де чітко встановлено розмір процентів - 18 470,00 грн, це розмір процентів за користування кредитом протягом усього строку кредиту.
Звертаємо увагу Господарського суду Вінницької області, що умови кредитного договору повинні бути чіткими та зрозумілими, а нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами фінансових послуг тлумачаться на користь споживача.
За таких обставин, вважаємо, що з відповідача на користь кредитної установи підлягає стягненню сума процентів, нарахована за визначеною умовами договору зниженою процентною ставкою кредитування, та становить 18 470,00 грн.
Відповідно до п. 2.8. Договору та паспорту споживчого кредиту до Договору, орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту становить 53225,06 грн., це за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі).
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).
Тому, заявлені позовні вимоги стосовно кредитного договору №503834-КС-001 від 18.07.2024 року, а саме нарахування процентів не підтверджені належними та допустимими доказами, значно завищені, нараховані з порушенням законодавства України, тому не підлягають визнанню в повному обсязі, відповідач визнає вимоги лише в частині тіла кредиту у розмірі 19 000,00 грн. та просить Господарський суд Вінницької області при вирішенні питання щодо стягнення процентів, встановивши співрозмірність нарахованих процентів по невиконаному зобов'язанню боржника та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, зменшити розмір відсотків до розміру 18 470,00 грн.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.10.2023 року у справі № 910/7514/21, оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
Приймаючи або відхиляючи будь-які доводи сторін суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи взято або не взято до уваги судом.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у п. 7.44. постанови від 16.02.2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.пня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного, Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п. 1-1 ст. 1 ЗУ "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, як встановлено судом, 18.07.2024 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту (Споживчий кредит.Електронна форма) № 503834-КС-001, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку боржника.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором.
Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача:
заборгованість по тілу кредиту в розмірі 19 000,00 грн;
заборгованість по процентах в розмірі 45 274,64 грн. (нараховано за період з 18.07.2024 року по 15.01.2025 року; при цьому, з 02.01.2025 року сума процентів не змінна - 45 274,64 грн.);
заборгованість за комісією в розмірі 2 850,00 грн.
Як зазначено раніше, у пункті 2.5 договору від 18.07.2024 року № 503834-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит.Електронна форма), сторони узгодили розмір комісії за надання кредиту, який становить 2 850,00 грн.
Оскільки укладеним сторонами договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, встановлення позивачем комісії за надання кредиту є правомірним.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування", до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначено, що ЗУ "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відтак, включення позивачем комісії за надання кредиту в розмірі 2 850,00 грн є законним та правомірним.
Зважаючи на викладене, суд надавши оцінку розрахунку заборгованості за договором від 18.07.2024 року № 503834-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит.Електронна форма), дійшов висновку, що пред'явлені до стягнення вимоги в розмірі: 19 000,00 грн. основного боргу та 2 850,00 грн. комісії відповідають умовам даного кредитного договору та вимогам чинного законодавства, а тому є правомірними.
При цьому, суд зауважує, що станом на момент розгляду справи, відповідачем не надано доказів щодо погашення зазначеної заборгованості перед позивачем.
З огляду на наведені обставини та положення закону, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентах в розмірі 45 274,64 грн., суд зауважує таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року, доповнено ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування" пунктом 5, яким передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Згідно з ч. 4 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування", денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування", тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Перехідні положення законів застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Відповідно до розділу IІ Прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно із карткою документа ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/3498-20) визначено, що дата публікації є 23.12.2023, дата набрання законної сили - 24.12.2023.
У частині другій розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про споживче кредитування") поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір № 503834-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит.Електронна форма), укладений між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 - 18.07.2024 року, тобто після внесення змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому строк дії п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" не поширюється на вказаний кредитний договір, та відповідно застосування у договорі денної процентної ставки в розмірі 1,5 % суперечить ч. 5 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування" (у редакції Закону № 3498-ІХ).
Отже, в даному випадку, застосуванню підлягає денна процентна ставка відсотків, визначена в п. 2.4. договору, у розмірі 0,80853990 та розрахунки виходячи з якої відображені у таблиці графіку платежів у п. 3.2.3 договору, що відповідно не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки - 1%, як то передбачено положенням ч. 5 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування".
З огляду на наведені обставини та положення закону, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам, з урахуванням наведених вище положень та розміру денної процентної ставки, а саме в розмірі 18 470,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі 26 804,64 грн., слід відмовити, як таких, що нараховані неправомірно, з огляду на наведені вище положення закону.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача 40 320,00 грн. з яких: 19 000,00 грн. основного боргу, 2 850,00 грн. комісії, 18 470,00 грн. відсотків. В решті вимог позов задоволенню не підлягає, за наведених вище мотивів.
При цьому, судом не приймаються заперечення відповідача щодо позову, з огляду на таке.
Так, посилання відповідача на положення ст.ст. 11, 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" та п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" щодо несправедливих умов договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором та судову практику щодо можливості зменшення розміру відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання - не є релевантними для даної справи, оскільки предметом розгляду вказаної справи, зокрема, є вимоги щодо нарахування відсотків саме за користування кредитом, а не за невиконання зобов'язань за кредитним договором.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки чи відсотків за порушення зобов'язання - є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин за яких можливе таке зменшення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки чи відсотків за порушення зобов'язання, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Чинним законодавством взагалі не передбачено право суду зменшувати відсотки за кредитом, які сторони погодили самостійно та з власної волі.
Так, уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом).
Крім того, боржник, укладаючи кредитний договір добровільно стала стороною такого договору, беззастережно схвалила та прийняла умови кредитного договору, а відтак на відповідних умовах зобов'язана нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 455,07 грн., підлягають покладенню на відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України, в зв'язку з частковим задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 2, 7 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 42, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 67 124,64 грн у справі № 902/1089/24(129/398/25), в межах справи № 902/1089/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бульвар Л.Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239) 40 320,00 грн., з яких: 19 000,00 грн. основного боргу, 2 850,00 грн. комісії, 18 470,00 грн. відсотків; а також 1 455,07 грн. витрат на сплату судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по відсоткам в розмірі 26 804,64 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: позивачу - office@bizpozyka.com; представнику позивача Мишевській Н.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідачу - anastasiya200442@gmail.com; представнику відповідача, адвокату Марусичу М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 23 червня 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи