Справа № 336/8125/24
Пр. 2/336/403/2025
20.06.25
20 червня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Маркіної А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/8125/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за відсутності сторін та їх представників, -
Представник позивача Киричук Г.М. 18.08.2024 в інтересах позивача за допомогою системи «Електронний суд» звернулась до суду із зазначеним позовом, за змістом якого просить стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за кредитним договором №1002046685801 від 16.12.2021, яка утворена станом на 04.06.2024, у сумі 64 228,88 гривень, а саме: за тілом кредиту у сумі 41 805,72 гривень, за процентами у сумі 9,21 гривень, за комісією у сумі 22 413,95 гривень.
За змістом позову 16.12.2021 між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі - Позивач) та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір N1002046685801, предметом якого є надання кредиту у сумі 43 000,00 гривень. Так, за твердженням сторони позивача, кредитні кошти відповідачу надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі. Отже, позивач, свої обов?язки за кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідач припинив виконувати умови кредитного договору в належний спосіб, а саме сплачувати заборгованість по тілу кредиту, процентах, комісії. Заходи позасудового врегулювання виявились безрезультатними.
Як наслідок, відповідно до змісту позовної заяви, станом на 04.06.2024, заборгованість за кредитним договором N1002046685801 про надання кредиту від 16.12.2021 становить 64 228,88 гривень, яка складається з ??заборгованості по тілу кредиту - 41 805,72 гривень; ??заборгованості по процентам - 9,21 гривень, за комісією у сумі 22 413,95 гривень.
На час звернення до суду відповідач не сплатив заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
З вказаних підстав, враховуючи подальшу неможливість позасудового врегулювання спору, із посиланням на ст.16, 525-527, 530, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання умов договору, укладеного між сторонами, який не розірваний, представник позивача просить задовольнити позов у визначений спосіб.
Ухвалою судді від 10.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Згідно з ухвалою відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз'яснено, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, за змістом позову відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України просить розглядати справу без участі сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток за адресою реєстрації, що підтверджено матеріалами справи, а також у спосіб надіслання судової повістки за допомогою смс-повідомлення.
Адвокатка Шелудько О.О. 18.02.2025 ознайомилась із матеріалами справи.
Сторона відповідача скористалась своїм правом на подання відзиву у встановлений судом в ухвалі суду строк (відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України), з урахуванням дати ознайомлення, за допомогою системи «Електронний суд» надала додаткові пояснення, які за своїми формою та змістом фактично є відзивом на позовну заяву, тому суд вважає за можливе прийняти їх до розгляду.
Так, відповідно до тверджень сторони відповідача, зі змісту договору неможливо встановити, за які послуги банку встановлена комісія у сумі 22 413,95 гривень, оскільки факт їх надання, перелік та періодичність не доведені стороною позивача, вважає умови договору в частині нарахованої комісії несправедливими із посиланням на норму ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». На підставі наведеного представник відповідача, діючи в інтересах ОСОБА_1 , просить відмовити у задоволенні позову у вказаній частині.
У відповідь сторона відповідача 14.03.2025, заявляючи клопотання про поновлення строку на подання заяви по суті справи, яке задовольняється судом, надала додаткові пояснення (відповідь на відзив), згідно з якими банк не погоджується з викладеними у відзиві доводами. Тако, представник стверджує, що відповідач погодився із запропонованими умовами кредитування, підписав Заяву та фактично отримав грошові кошти у розмірі 43 000,00 гривень на споживчі цілі. У Заяві, яка підписана відповідачем, передбачено, що клієнт (Відповідач) підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (Д К Б О ), яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО так і послуг, що можуть бути надані в процес обслуговування; відповідач ознайомлений із ДКБО та цілком згодний з ним; всі умови ДКБО відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Окремо стороною позивача наголошено, що Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО) відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (в редакції Закону України від 20.09.2019) є публічною частиною договору, до якої приєднався відповідач, підписавши Заяву, яка є індивідуальною частиною договору. Заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина) невід'ємно пов'язана із Договором комплексного банківського обслуговування (публічна частина), і відповідач своїм підписом підтвердив згоду та розуміння з умовами ДКБО, про що зазначено у Заяві.
У відповіді на відзив також зауважено, що п.4 ч.1 ст.1 «Визначення термінів» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом відносяться: витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця. Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Відповідно, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість отримання кредитодавцем комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Таким чином, спростовуючи доводи сторони відповідача, зокрема, із посиланням на п. 5.7.3. ДКБО (щодо комісійної винагороди), оскільки вимоги Банка підтверджені документально та детально доведені із зазначенням кожної складової, заявленої у позові суми, сторона позивача підтримує заявлені позов в повному обсязі.
03.06.2025 до суду надішла заява адвокатки Шелудько О.О., за змістом якої представниця відповідача просить розглядати справу без участі сторони відповідача за наявнимим в матеріала справи документами
Інших заяв та клопотань до матеріалів справи сторонами не надано.
03.06.2025 в судовому засіданні після дослідження змісту позовної заяви та інших заяв по суті спору судом оголошено перерву перед дослідженням письмових доказів.
Підстав для відкладення судового засідання відповідно до приписів ст.223,240 ЦПК України судом не встановлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
За приписами ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Судом встановлено, що 16.12.2021 між позивачем АТ «Перший Український міжнародний банк», та відповідачем ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №1002046685801, шляхом приєднання відповідача до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (заява від 16.12.2021). Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит на загальні цілі (споживчий кредит) у сумі 43 000,00 гривень шляхом здійснення банківського переказу за визначеними у заяві реквізитами в АТ «ПУМБ» строком на 36 місяців, з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99% та розміром процентної ставки - 0,010 % річних.
Відповідно до умов договору клієнт підписанням цієї заяви беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію банку на укладення Договору комплексного обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ».
Так, за змістом заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 16.12.2021, з умовами якої погодився відповідач, про що свідчить наявність його власноручного підпису в ній, визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, розмір комісії. У розділі «підтвердження та запевнення» споживач банківських послуг підтвердив, що отримав примірник цієї заяви, ознайомлений із договором (ДКБО), тарифами банку та цілком згодний, а також отримав всю необхідну інформацію.
Порядок погашення заборгованості встановлений у вказаній вище заяві та паспорті споживчого кредиту, - за підписом позичальника, із зазначенням прізвища та ініціалів, що також дублює умови надання кредитних коштів, викладені у заяві та визначений у формі ануїтетних платежів: платіжний період з 16.12.2021 по 16.12.2024, сума платежу по кредиту - по 2 480,33 гривень щомісяця, останній платіж - 2 480,06 гривень, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1 285,70 гривень щомісяця.
Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (роздруківка долучена до справи у редакції, що діє з 12.06.2019) передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.
Відповідно до п.5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.
Згідно з п.5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Згідно з п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 Пропозицій, договір вважається укладеним, а умови Публічної пропозиції акцептованими клієнтом з моменту оформлення заяви на приєднання до договору за умови подання клієнтом необхідних документів і відомостей, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами договору. Дата набрання чинності договору визначається заявою на приєднання до договору, якщо інше не передбачено умовами договору та/ або заявою на приєднання до договору. Укладаючи цей договір, клієнт та банк приймають на себе всі обов'язки та набувають всіх прав, передбачених договором. Підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору ознайомився з повним текстом договору, в тому числі тарифами, повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.
Відповідно до п. 5.7.3 розділу ІІ «Послуги Банку» Пропозиції комісія за обслуговування кредитної заборгованості за Споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в Заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми Споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу ІІ цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.
Судом також встановлено, що Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме видало відповідачу кредит у обумовленій сумі 43 000,00 гривень шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок, відкритий в АТ «ПУМБ» (платіжна інструкція від 16.12.2021, додана до позовної заяви). Крім того, судом досліджено виписку по особових рахунках за період з 16.12.2021 по 04.06.2024.
За даними наявного розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 04.06.2024: заборгованість за кредитним договором №1002046685801 від 16.12.2021, становить 64 228,88 гривень, в т.ч.: ??заборгованість по тілу кредиту - 41 805,72 гривень; ??заборгованість по процентам - 9,21 гривень (ставка - 0,01% річних); ??заборгованість по комісії - 22 413,95 гривень (зазначена однією сумою).
На час звернення до суду відповідачем не сплачено заборгованість за договором, доказів протилежного стороною відповідача до суду не подано, як і доказів того, що позичальник висловлював свої заперечення під час користування послугами банку (строку дії кредитного договору) або ініціював розірвання правочину. Разом з цим, факт укладення договору з боку відповідача під час провадження справи в суді не спростовано.
Вимога про дострокове повернення кредиту від 05.06.2024 (копія повідомлення-вимоги досліджена судом), надіслана за адресою реєстрації ОСОБА_1 відповідачем не виконана, що підтверджено реєстром поштових відправлень, але доказів її отримання суду стороною позивача не подано. Втім, досудове врегулювання спору в справах даної категорії не є обов'язковим.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи зміст наведених норм, можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються позивачем, як надавачем банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.
У вказаній справі цієї умови в достатньому обсязі дотримано позивачем, відповідно, положення ст.634 ЦК України розповсюджуються на правовідносини, що склались між сторонами.
За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Крім того, згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У цій справі позивачем заявлено вимоги про погашення кредиту, а саме, прострочених тіла кредиту, процентів, нарахованих на вказане тіло, й комісії за обслуговування кредиту.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, під час розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг, а саме, здійснив надання кредитних коштів відповідачу у обумовлений сторонами договору безготівковий спосіб.
Крім того, суд зауважує, що підтверджень розірвання договору за ініціативою відповідача чи його заперечень проти розрахунку суми заборгованості у вигляді простроченої суми кредиту та процентів, які заявлені до стягнення за вирахуванням сплачених сум, у матеріалах справи немає. Виписка по рахунку свідчить про наявність лише однієї сплати відповідачем грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Так, з урахуванням наведених норм та наданого позивачем розрахунку суд встановив, що станом на 04.06.2024 відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань до звернення до суду належним чином не виконав, сума тіла кредиту та процентів (прострочених щодо обох складових), що підтверджена розрахунком, є обґрунтованою та підлягає стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі, тобто по тілу кредиту у сумі 41 805,72 гривень та по процентам у сумі 9,21 гривень, що дорівнює 41 814,93 гривень.
Із врахуванням норми ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення заборгованості відповідно до заявлених позовних вимог (щодо тіла кредиту та процентів) в повному обсязі.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказані положення набрали чинності 17.03.2022.
Проте, суд встановив, що відповідно до наявного розрахунку заборгованості банком платежі згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України не нараховувались.
Разом з цим, відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Таким чином дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Суд з цього приводу враховує також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.02.2023 у справі №199/7014/20, пр. №61-17825св21. Так, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон № 1734-VIII.
Так, умовами кредитного договору позичальнику встановлено плату за обслуговування кредиту (пункт 5.7.3 Пропозиції), а саме за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту, без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Розмір плати за обслуговування кредиту сторонами правочину визначений у сумі 1 285,70 гривень щомісяця, тобто ануїтетними платежами. До стягнення позивачем заявлено заборгованість зі сплати комісії у загальній сумі 22 413,95 гривень, що нарахована одноразово, як це встановлено судом.
Проте, перелік послуг за обслуговування кредиту, зокрема, з інформування про стан кредитної заборгованості, підтвердження їх надання позичальнику за період користування кредитними коштами ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи не доведено.
Відповідно, надані стороною позивача письмові докази, досліджені судом у їх сукупності та взаємозв'язку, не дозволяють зробити висновків про те, які саме послуги банку маються на увазі під вказаним обслуговуванням кредиту або кредитної заборгованості.
Тому, суд приходить до висновку про те, що застосованими є нормативні приписи, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
З урахуванням наведеного особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, пр.№ 61-18730св20.
Крім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, пр.№61-4202сво22 дійшов висновку про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, пр.№ 61-11сво17.
З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як обслуговування кредитної заборгованості (або кредиту), має надаватися клієнту банку безоплатно. Враховуючи наведене, у стягненні з позичальника на користь позикодавця заборгованості за договором від 16.12.2021 у виді простроченої комісії у сумі 22 413,95 гривень необхідно відмовити.
Дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у визначеній вище частині та відповідно до наведених вище доводів, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» кредитної заборгованості за договором №1002046685801 від 16.12.2021, яка утворилась станом на 04.06.2024, у сумі 41 814,93 гривень, а саме: за простроченим тілом кредиту у сумі 41 805,72 гривень, за простроченими процентами у сумі 9,21 гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог (щодо стягнення комісії за договором) суд встановив підстави для відмови.
За приписами ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються частково, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у сумі 1 577,06 гривень, тобто, пропорційно до розміру заборгованості, що підлягає стягненню.
Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити таке. Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Судом встановлено, що професійна правова допомога відповідачеві надавалася адвокаткою Шелудько О.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 06.01.2025, порядок оплати послуг адвоката та термін дії договору обумовлені сторонами відповідно у розділах 4 та 6 правочину.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано акт здачі-прийняття наданих послуг від 06.02.2025, за змістом якого ОСОБА_1 надано послуги відповідно до наведеного вище договору, з яких: вартість ознайомлення із матеріалами справи (1 година) становить 2 000,00 гривень, складання додаткових пояснень по справі (3 години) - 6 000,00 гривень.
Суд приймає вказані документи в якості доказів на підтвердження виконання адвокатом Шелудько О.О. робіт на підставі договору від 06.01.2025, а також на підтвердження вартості наданих адвокатом послуг на загальну суму 8 000,00 гривень згідно з наявним описом послуг, викладеним в акті.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
За приписами ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, суд враховує загальні засади цивільного процесуального законодавства та критерії відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, відсутність належним чином висловлених заперечень з боку позивача. Суд наголошує, що при розгляді справи учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Так, стороною позивача не подано заперечень проти розміру витрат на професійну (правничу) допомогу відповідно до приписів ч.1 ст.182 ЦПК України.
Враховуючи наведене обґрунтування, ціну позову, наявні докази на підтвердження надання правової допомоги адвокатом, із врахуванням наведеного стороною відповідача розрахунка, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість судових витрат, понесених стороною відповідачв.
З огляду на вказані норми права, часткове задоволення позову, зміст додаткових пояснень, обсяг матеріалів справи, критерії відповідно до ч.4-6 ст.137 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 гривень.
В цьому контексті суд зауважує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»заборгованість за кредитним договором №1002046685801 від 16.12.2021, яка утворилась станом на 04.06.2024, у сумі 41 814,93 гривень (сорок одна тисяча вісімсот чотирнадцять гривень 93 копійки).
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №1002046685801 від 16.12.2021 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 577,06 гривень (одна тисяча п?ятсот сімдесят сім гривень 06 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на корить ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Реквізити сторін: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.4, адреса електронної пошти: info@fuib.com
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 20.06.2025.
Суддя Л. А. Вайнраух