Справа № 336/1509/25
Пр.2/336/1697/2025
17.06.25
(заочне)
17 червня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Маркіної А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/1509/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
за відсутності сторін та їх представників , -
Позивачка 13.02.2025 звернулась до суду із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, починаючи стягнення з дня подання позову і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
За змістом позову сторони перебували у шлюбі, мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає разом із позивачкою. У зв?язку із досягненням донькою повноліття припинено сплату аліментів на її утримання, що стягнуті відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23.09.2008. ОСОБА_3 навчається у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті на денній формі навчання, одночасно дитина навчається у Запорізькому національному університеті на заочній формі навчання, термін навчання по 30.06.2027. Матір дитини - позивачка тимчасово не працевлаштована, постійного доходу не має, відповідно, ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги батька, яку, відповідно до тверджень сторони позивача, може надавати відповідач. Він є працездатною людиною, як зазначено у позовній заяві, інших дітей (неповнолітніх) на утриманні не має, має стан здоров?я задовільний.
Враховуючи наведене, із посиланням на ст. 182, 184, 199-200 СК України, оскільки відповідач має здатність сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка потребує матеріальної допомоги, в позасудовому порядку її не надає, позивачка просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Дмитрюк О.В. від 24.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, визначено дату, час і місце проведення судового розгляду по суті із повідомленням (викликом) сторін (учасників справи). Визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред'явити зустрічний позов.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 15.04.2025 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, замінено головуючого суддю Дмитрюк О.В. та 16.04.2025 матеріали цивільної справи передано визначеному головуючому судді Вайнраух Л.А. на підставі протокола повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025.
Ухвалою судді Вайнраух Л.А. від 21.04.2024 справу прийнято до свого провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, визначено дату, час і місце проведення судового засідання, повторно встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Представник позивачки адвокат Біліченко О.О. згідно з заявою, вх.№ від 17.06.2025, просить розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Третя особа заяв та клопотань не скеровувала, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду повідомлявся належним чином засобами поштового листування за адресою реєстрації, а також засобами мобільного зв?язку, вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Суд враховує, що під час розгляду справи в первісному складі відповідач просив відкласти перше судове засідання, відповідно, обізнаний із здійсненням провадження у даній справі.
Крім того, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст.191, ч.1 ст.278 ЦПК України, до матеріалів справи відзиву на позовну заяву не подав.
Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку сторони позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Заяв по суті справи та зустрічної позовної заяви подано не було, інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань.
Як передбачено ч.1 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, та і у сукупності та взаємозв'язку, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі у зв'язку із таким.
Під час розгляду справи судом встановлено, що за даними свідоцтва про народження (у засвідченій копії) серії НОМЕР_1 , виданого повторно Шевченківським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 30.03.2006, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у даній справі.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за однією адресою із батьками, а саме, по АДРЕСА_1 (копія паспорта позивачки та довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1137397-2022 від 18.08.2022). Згідно з актом про фактичне місце проживання мешканців для вирішення соціально-побутових питань від 13.02.2025, за підписом голови квартального комітету №94 ОСОБА_4 , за свідченнями сусідів, ОСОБА_1 проживає за вказаною вище адресою вдвох разом із донькою ОСОБА_3 . Крім того, відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23.09.2008 у цивільній справі №2-2712/08, яке набрало законної сили 04.10.2008, саме з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , до досягнення повноліття дитини, у визначеному судом розмірі, з 24.06.2008.
Відповідно до даних довідки Запорізького державного медико-фармацевтичного університету №85 від 29.01.2025 за підписом декана факультету О.А. Кремзер, старшого інспектора В.Д. Синєпольської, ОСОБА_3 є студенткою 3 курсу фармацевтичного факультету, навчається на денній формі навчання за держзамовленням за спеціальністю «фармація - магістр», термін навчання з 01.09.2022 по 30.06.2027. Крім того, відповідно до даних довідки Запорізького національного університету №103 від 11.02.2025 за підписом в.о. декана факультету О.В. Пономаренка, ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу факультету соціальної педагогіки та психології, освітній рівень - бакалавр, навчається на заочній формі навчання за спеціальністю «психологія», термін навчання з 01.09.2024 по 30.06.2027. Довідка дійсна до 30.06.2025.
Згідно з наданими стороною позивача доказами, позивачка та третя особа не працевлаштовані (відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, станом на 11.02.2025 та 28.01.2025 відповідно, дані до 3 кварталу 2024 року включно).
Інші докази у справі відсутні, зокрема, не доведено й розміру щомісячних обов'язкових витрат на утримання позивачки, відповідача та повнолітньої дитини.
Задовольняючи позов, суд виходить з таких нормативних положень чинного законодавства.
За загальним правилом ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом ч.10 ст.7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Способи захисту сімейних прав та інтересів визначені у ч.2 ст.18 СК України.
Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Згідно з положеннями ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як врегульовано ч.1 ст.213, ч.2 ст.229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Правила оцінки доказів чітко передбачені у ст.89 ЦПК України.
Відповідно до приписів ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
При цьому, згідно з нормою ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч.1,2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Із врахуванням наведених норм та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 , яка досягла повноліття, перебуває на утриманні матері (позивачки), потребує матеріальної допомоги, оскільки навчається на денній та одночасно заочній формі навчання у вищих навчальних закладах, не працевлаштована, має право отримувати аліменти на своє утримання на час навчання для задоволення потреб та достатнього життєвого рівня, але не пізніше граничного віку, визначеного положеннями сімейного законодавства.
Доказів непрацездатності відповідача, а також наявності інших осіб на утриманні суду не надано.
При визначенні розміру аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, судом, перш за все, враховується його законодавчо передбачений обов'язок по утриманню дитини та прожитковий мінімум для працездатних осіб, закріплений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», який становить 3 028,00 гривень.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, судом враховані відповідні правові висновки, висловлені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17, провадження № 61-350св17, від 13.04.2021 у справі №308/4214/18, провадження № 61-16005св20.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Так, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох сторін з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
З урахуванням наявних доказів, встановлених фактичних обставин справи, рівного обов'язку батьків з утримання дитини, суд, визначаючи частку аліментів, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання повнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини від доходу (заробітку) відповідача до завершення навчання, щомісячно, але не пізніше досягнення дитиною 23-річного віку.
За змістом ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми, зокрема, ст. 191 цього Кодексу. Так, відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому вони підлягають стягненню саме з 13.02.2025 (дата подання позовної заяви до суду). За відсутності доказів неможливості батька (відповідача) надавати матеріальну допомогу, судом встановлено підстави для задоволення позову в повному обсязі.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
За змістом ст.141 ЦПК України суд стягує із відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, від сплати яких позивачка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ст. Закону України «Про судовий збір» була звільнена при пред'явленні позову до суду.
Керуючись ст. 2, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 95, 128, 141, 178, 223, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 275, 279, 278-283, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час навчання, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, з 13.02.2025 до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не більше, ніж до досягнення нею 23-річного віку, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Реквізити учасників справи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду складено та підписано 17.06.2025.
Суддя: Л.А.Вайнраух