Справа № 183/4214/25
(2-н/199/911/25)
20 червня 2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Кошля А.О., розглянувши матеріали цивільної справи № 183/4214/25 за заявою про видачу судового наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з розподілу природного газу в розмірі 2016, 51 грн. ,-
До Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра на підставі ухвали Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 року надійшла цивільна справа № 183/4214/25 за заявою про видачу судового наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з розподілу природного газу в розмірі 2016, 51 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника заборгованості з розподілу природного газу в розмірі 2016, 51 грн. за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження надано договір купівлі-продажу садового будинку та розрахунок заборгованості за даною адресою.
Відповідно до відомостей ЄДДР від 06.05.2025 року встановлено, що зареєстрованим місцем проживання боржника - ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
На підставі вказаної інформації ухвалою суду від 12.05.2025 справу направлено до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що справу слід повернути до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області як таку, що направлена помилково до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра, оскільки з урахуванням вимог ст.. 30 ЦПК України вона підсудна вказаному суду, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Загальні правила підсудності визначені, зокрема, й у параграфі 3 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 ст. 30 ЦПК України визначено правило виключної підсудності, за яким позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Така правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 у справі за позовом КП «Харківводоканал» про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Крім того, у своїй постанові від 16.02.2021 (справа № 911/2390/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.
За наведених обставин, враховуючи, що предметом заяви є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (розподіл природного газу) у будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , дана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходження нерухомого майна - Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Таким чином, за правилами виключної підсудності, передбаченими ст. 30 ЦПК України, розгляд даної заяви територіально не підсудний Амур-Нижньодніпровському районному суду міста Дніпра. Дотримання правил підсудності розгляду справи є однією з складових законності судового рішення. Розгляд справ з порушенням правил підсудності є грубим порушенням процесуального закону.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що видаючи наказ, суд, до якого направлено справу, з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, зважаючи на те, що заявник звернувся із заявою про видачу судового наказу за визначеною нормами ЦПК України підсудністю, вважаю за необхідне повернути матеріали вказаної справи для розгляду до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Про помилковість направлення даної справи за підсудністю свідчить п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, який чітко встановлює, що подання заяви про видачу судового наказу з порушенням правил підсудності є підставою для відмови у його видачі. Повноважень суду на передачу справи за підсудністю у такому випадку вказана норма не встановлює.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 31, 162, 258-261 ЦПК України, -
Цивільну справу № 183/4214/25 за заявою про видачу судового наказу товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з розподілу природного газу в розмірі 2016, 51 грн. - повернути до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, як помилково надіслану до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О. Кошля 20.06.2025