Справа № 199/8444/25
(1-кп/199/1012/25)
іменем України
23 червня 2025 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі (далі скорочено Суд):
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження №12025047220000229, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Дніпропетровськ, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, офіційно працевлаштована у ФОП « ОСОБА_4 » на посаді продавця продовольчих товарів, заміжня, на утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима.
обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
1. Суд уважає доведеним, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 з метою можливості працювати на посаді продавця продовольчих товарів у ФОП « ОСОБА_4 » в магазині «Цукерка», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 7, зобов'язана в установленому порядку пройти профілактичний медичний огляд і мати при собі свою особисту медичну книжку, яка підтверджує проходження нею профілактичного медичного огляду.
Згідно Порядку проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559, Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 1-ОМК «Особиста медична книжка», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 150 від 21 лютого 2013 року, та Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року, встановлено обов'язковий медичний огляд в закладі охорони здоров'я для працівників, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення.
Оскільки ОСОБА_3 не мала наміру офіційно проходити такий медичний огляд, у неї виник кримінально-протиправний умисел, направлений на підроблення офіційного документу, а саме, особистої медичної книжки, яка видається установою, що має право видавати такий документ, а саме закладом охорони здоров'я, де проводився медичний огляд і який надає право допуску до роботи працівникам окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб.
Так, ОСОБА_3 , в грудні місяці 2024 року, точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалося можливим, перебуваючи на своєму робочому місці у ФОП « ОСОБА_4 » в магазині «Цукерка», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 7, у інформаційно-пошуковій системі «Google», на невстановленому в ході досудового розслідування сайті, замовила бланк особистої медичної книжки форми первинної облікової документації, яка повинна мати підпис та дані лікаря, а також відбиток круглої печатки медичного закладу. Через декілька днів ОСОБА_3 отримала у невстановленому в ході досудового розслідування поштовому відділенні бланк особистої медичної книжки серії 1 ДАВ № 705879 з підписом керівника закладу охорони здоров'я, круглою гербовою печаткою з реквізитами Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровської міської ради та прямокутним штампом з реквізитами цього ж медичного закладу.
В подальшому, ОСОБА_3 , реалізуючи свій раніше виниклий кримінально-протиправний умисел, направлений на підроблення особистої медичної книжки, перебуваючи за місцем своєї роботи, а саме у ФОН «Лисогорська М.О.» в магазині «Цукерка», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 7, на отриманий бланк медичної книжки серії 1ААВ № 705879 за допомогою кулькової ручки синього кольору у відповідні графи документу власноручно здійснила рукописні написи, а саме: найменування закладу охорони здоров'я, власне прізвище, ім'я, по батькові, найменування суб'єкта господарювання, назву професії огляду та вклеїла фотокартку зі своїм зображенням. Таким чином, ОСОБА_3 підробила офіційний документ, а саме, особисту медичну книжку серії 1ААВ № 705879, з метою її подальшого використання.
Згідно з довідкою, наданою генеральним директором Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Дніпровської міської ради, громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не проходила медичне обстеження в госпрозрахунковому відділенні КНП «ДЦПМСД №4» ДМР та не отримувала особисту медичну книжку серії 1ААВ № 705879 від 13.12.2024, оскільки особиста медична книжка серії 1ААВ № 705879 не перебуває на бухгалтерському обліку.
Встановлено, що відбиток круглої гербової печаті з реквізитами Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровської міської ради, розташований у графі: «М.П. Керівник закладу охорони здоров'я» на 2-й сторінці особистої медичної книжки серії 1ААВ № 705879 форми первинної облікової документації № І-ОМК, заповненої на ім'я « ОСОБА_3 », нанесено не круглою гербовою печаткою з реквізитами Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровської міської ради, експериментальні зразки відбитків якої надані на дослідження, а іншим кліше круглої гербової печатки.
2. 05 червня 2025 року, близько 11 години 07 хвилин, ОСОБА_3 перебувала на своєму робочому місці у ФОП « ОСОБА_4 » в магазині «Цукерка», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 7, де працює продавцем продовольчих товарів.
У цей час, з метою перевірки дотримання правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених Наказом № 185 від 11.07.2003 Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, працівниками поліції витребувано у ОСОБА_3 особисту медичну книжку для перевірки проходження медичної комісії, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.07.2002 № 280 (у редакції наказу Міністерства здоров'я України від 21.02.2013 № 150).
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, а саме придбаної раніше підробленої особистої медичної книжки, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, на вимогу співробітників поліції, надала для перевірки підроблену особисту медичну книжку серії 1ААВ № 705879.
Під час перевірки вищевказаної медичної книжки у старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_8 виник сумнів щодо дійсності вказаного документу, через що останнім було викликано слідчо-оперативну групу відділу поліції №1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області.
Так, 08 травня 2025 року в період часу з 12 години 20 хвилин по 12 годину 40 хвилин, в ході проведення огляду документа, проведеного у ФОП « ОСОБА_4 » в магазині «Цукерка», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Рудницького, 7, дізнавачу СД відділу поліції № І Дніпровського РУП № 2 ГУ НП в Дніпропетровській області лейтенанту поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_3 у присутності двох понятих добровільно надала підроблену медичну книжку серії 1 ААВ № 705879.
Згідно з довідкою наданою генеральним директором Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Дніпровської міської ради, громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не проходила медичне обстеження в госпрозрахунковому відділенні КНП «ДЦПМСД №4» ДМР та не отримувала особисту медичну книжку серії 1ААВ № 705879 від 13.12.2024, оскільки особиста медична книжка серії 1ААВ № 705879 не перебуває на бухгалтерському обліку.
Встановлено, що відбиток круглої гербової печаті з реквізитами Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровської міської ради, розташований у графі: «М.П. Керівник закладу охорони здоров'я» на 2-й сторінці особистої медичної книжки серії 1ААВ № 705879 форми первинної облікової документації № 1-ОМК, заповненої на ім'я « ОСОБА_3 », нанесено не круглою гербовою печаткою з реквізитами Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровської міської ради, експериментальні зразки відбитків якої надані на дослідження, а іншим кліше круглої гербової печатки.
Відповідно, суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2ст. 382 КПК України, установивши таке.
Із долучених до обвинувального акту матеріалів слідує, що обвинувачена представлена захисником, беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності, їй відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України, у зв'язку з чим, прокурором був скерований до суду обвинувальний акт, в якому зазначено клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 302 КПК України.
Як наслідок обставини щодо учинення кримінального проступку, установлені органом досудового розслідування, сприймаються Судом як дійсні.
До обвинувального акту, який надісланий до Суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності її захисника ОСОБА_10 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
- розписки підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_10 , про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні,
- розписки підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_10 про отримання копій матеріалів дізнання;
- протокол роз'яснення права ОСОБА_3 , який складений в присутності її захисника ОСОБА_10 про можливість розгляду обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні (в порядку ч. 2 ст. 302 КПК України);
За результатами дослідження змісту вказаних відповідних клопотань, заяв, протоколів, розписок та матеріалів дізнання, у Суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені клопотання та заяви обвинуваченої ОСОБА_3 є не усвідомленими нею, не відповідають її внутрішній волі, а її процесуальна позиція сформувалася під дією будь-якого стороннього неправомірного впливу на неї або тиску.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок Суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку Суду. У вироку Суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених Судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими Суду матеріалами дізнання.
Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Відповідно, при кваліфікації дій обвинуваченого, Суд враховує позицію Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду викладену у постанові від 05.04.2018 року (справа № 658/1658/16-к) в якій зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:
1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;
2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.
Обов'язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об'єкт кримінального правопорушення; 2) об'єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб'єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб'єкт кримінального правопорушення.
Об'єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.
Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту кримінального правопорушення.
Суб'єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).
Відомості вказані у цьому вироку в частині складу кримінальних правопорушень є установленими та доведеними у порядку визначеному КПК.
Вищенаведені фактичні обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченої:
- за ч.1 ст. 358 КК України, у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання їх підроблювачем;
- за ч.4 ст. 358 КК України, у використанні завідомо підробленого документа.
При цьому, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, уважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого дійсною та вірною.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 , Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання Суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […]має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує Суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому Суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , Суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим, кримінальним проступком, обставини вчинення ним кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання Суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , яка раніше не засуджувалась; свою провину визнала повністю; тяжких наслідків для суспільства, фізичних або юридичних осіб, державних інтересів, не настало; відсутні цивільні позови про відшкодування шкоди; не перешкоджала слідству; щиро каялась та дала критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує її суб'єктивне ставлення як винної особи до вчиненого, та означає, що обвинувачена визнала свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дав правдиві свідчення, висловила жаль з приводу вчиненого, негативно оцінювала свої злочинні дії, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Також Суд, при призначенні покарання, враховує данні, які характеризують особу ОСОБА_7 , яка є громадянкою України, на утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , офіційно працевлаштована, має реєстрацію та постійне місце проживання, не судима, є платником податків, характеризується задовільно, відсутні відомості про її притягнення до адміністративної відповідальності та відсутні інші відомості, які її компрометують, відсутні у відношенні неї інші кримінальні провадження.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_6 . Судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді мінімально можливого штрафу у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, із застосуванням вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, тобто, призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення.
На переконання Суду, покарання у вигляді штрафу у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
З огляду на викладене, за даним кримінальним провадженням підлягає скасуванню арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09.06.2025 року на особисту медичну книжку 1ААВ №705879, заповнену на ім'я « ОСОБА_3 ».
На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124КПК України з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати у розмірі 2674 гривень 20 копійок на залучення експерта Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України для складання відповідного висновку.
Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов відсутній.
Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувався.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, Суд,
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого за ч. 1 ст. 358 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 (тисячу сімсот) гривень.
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч. 1ст. 70КК України,за сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 (тисячу сімсот) гривень.
Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09.06.2025 року на особисту медичну книжку 1ААВ №705879, виданої на ім'я « ОСОБА_3 ».
У відповідності з п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України: особисту медичну книжку 1ААВ №705879, виданої на ім'я « ОСОБА_3 »; зразки відбитків круглої печатки,- знищити після набрання вироку законної сили.
На підставі ч.2 ст. 122, ч. 2 ст.124КПК України стягнути з ОСОБА_3 витрати на залучення експерта у розмірі 2 674 гривень 20 копійок.
Роз'яснити засудженій ОСОБА_3 , що у відповідності до ч. 5 ст. 53 КК України, у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня наступного за днем його ухвалення надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
23.06.2025