Справа№751/3445/25
Провадження №3/751/1333/25
04 червня 2025 року місто Чернігів
Яременко І.В.
розглянувши матеріали у справі про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в Чернігівській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
працюючої супервайзером по підтримці бізнес клієнтів в АТ КБ «Приват-Банк» ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №285423 від 05.04.2025 року слідує, що 05.04.2025 року о 22 годині 20 хвилин ОСОБА_1 на подвір'ї будинку, що за адресою: АДРЕСА_2 , учинила стосовно свого чоловіка ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: ображала нецензурню лайкою, штовхала, давала ляпаси, чим завдала йому фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 . За даним фактом відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №285423 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, відносно якої складено протокол, ОСОБА_1 у судовому засіданні показала, що 05.04.2025 між нею та її чоловіком ОСОБА_2 сталась звичайна сімейна сварка, надала суду письмові пояснення в яких просить закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю доказів вчинення домашнього насильства відносно її чоловіка ОСОБА_2 , зокрема в матеріалах справи відсутня заява від потерпілого про вчинення відносно нього домашнього насильства, будь-які медичні документи, які б свідчили про завдання шкоди його фізичному здоров'ю, та за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеної у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вище вказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Дослідивши матеріали справи, відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення суд доходить висновку, що викладені в протоколі обставини не містять об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. У матеріалах справи відсутня заява потерпілого ОСОБА_2 про вчинення щодо нього домашнього насильства його дружиною ОСОБА_1 . Тобто факти вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.
За статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець протии України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшарпротии Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).
Суд звертає увагу на те, що сварка під час конфлікту за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, враховуючи вищевикладене в сукупності з правовими нормами, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 відносно її чоловіка ОСОБА_2 саме домашнього насильства, в розумінні ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що в силу ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, 173-2, 245, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова.
Суддя: І. В. Яременко