Справа № 522/13915/25
Провадження № 1-кс/522/3934/25
21 червня 2025 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12025163510000426 від 20.06.2025 року, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , 20 червня 2025 року, в період дії воєнного стану на території України, проходив поруч з закладом «Видихай» за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 101-Б, де на одному з столиків літньої тераси побачив мобільний телефон iPhone 12 PRO MAX, в корпусі чорного кольору, (IMEI: НОМЕР_1 ), що належить на підставі приватної власності ОСОБА_7 та який був по необачності залишений останньою на вищевказаному столику. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник протиправний намір, спрямований на незаконне заволодіння вищевказаним мобільним телефоном, який останній обрав предметом свого злочинного посягання.
Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний намір, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, діючи умисно і таємно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, впевнившись, що його дії залишаються непомітними для потерпілої та оточуючих, ОСОБА_4 взяв мобільний телефон iPhone 12 PRO MAX, в корпусі чорного кольору, (IMEI: НОМЕР_1 ) та разом з ним покинув місце вчинення правопорушення, після чого розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
Підозрюваний та його захисник під час розгляду клопотання не заперечували проти його задоволення.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, допитавши підозрюваного, а також заслухавши прокурора та захисника, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
20.06.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та 21.06.2025 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12025163510000426.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання виникнення ризиків, передбачених у цій статті.
Також метою застосування запобіжних заходів є запобігання спробам вчинити дії, до яких зокрема, у відповідності з п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України належать спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Під час досудового розслідування встановлено достатньо підстав вважати, що ризики, які передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, є обґрунтованими.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, при цьому остання офіційно не працевлаштований, раніше судимий за вчинення корисливого кримінального правопорушення.
Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (позиція Європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Крім того, враховуючи дані, які характеризують підозрюваного та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, вказане дозволяє обґрунтовано припускати, що в разі визнання його винним у вчиненні злочину буде призначено покарання у виді реального позбавлення волі на тривалий строк, без можливості застосування норм Закону про кримінальну відповідальність, які дозволять звільнити особу від його відбування, усвідомлення чого може спонукати підозрюваного ухилятися від органу досудового розслідування та у подальшому суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Водночас, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину;
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні справи «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський Суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні майнового злочину, не працевлаштований, та тому може вчинити інші кримінальні правопорушення з метою одержання прибутку.
Враховуючи зазначене, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є необхідним і достатнім для запобігання ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Одночасно з цим, застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам враховуючи наступне: особисте зобов'язання - в зв'язку із підозрою ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання на максимальний строк до 8 років позбавлення волі; особистої поруки - в зв'язку з відсутністю у слідства будь-яких даних про осіб, які заслуговуючи на довіру у слідства, можуть надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу; застава - в зв'язку з відсутнстю даних про те, що у підозрюваного ОСОБА_4 наявні достатні кошти для внесення застави.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 має постійне місце мешкання, єдиним запобіжним заходом, достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки у кримінальному провадженні, є домашній арешт.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , ніж домашній арешт, не зможе забезпечити дієвості досудового розслідування кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги неможливість запобіганню вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж домашній арешт, та враховуючи характер інкримінованого діяння та особу підозрюваного, є обґрунтована необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Керуючись ст.ст. 84-89, 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 195, 196, 197, 205 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на підозрюванго ОСОБА_4 обов'язки:
- не залишати місце свого постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у проміжок часу з 22:00 год. по 06:00 год. наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги, без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
-прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, суду;
-не відлучатися за межі міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту фактичного затримання, а саме 20 червня 2025 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 19 серпня 2025 року.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків покласти на відділ поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, на території обслуговування якого проживає підозрюваний ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
21.06.2025