19 червня 2025 року
м. Київ
справа № 459/1299/23
провадження № 51-2246 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 травня 2025 року,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд зазначеного судового рішення у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 зазначеної статті.
Так, у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Проте наведених положень процесуального закону засудженим не дотримано.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для їх скасування або зміни і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи обґрунтувавши їх.
Обґрунтування доводів касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Водночас засуджений у касаційній скарзі не зазначає та не обґрунтовує, яких порушень вимог закону, з огляду на положення ст. 412-414 КПК, припустилися суди першої та апеляційної інстанцій.
Посилаючись на необхідні пом'якшення призначеного покарання, засуджений всупереч законодавчим положенням, не наводить правового обґрунтування як це передбачено ст. 414 КПК, з огляду також на статті 50, 65 Кримінального кодексу України, а також санкцію статті за якою йому призначено мінімальне покарання.
Крім того, засуджений вказуючи на незаконність ухвали апеляційного суду не зазначає, яких саме порушень припустився суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду щодо нього, з огляду на положення статей 94, 370, 404, 405, 412-414, 419 КПК, у їх взаємозв'язку, не вказує, які доводи його апеляційної скарги залишились поза увагою цього суду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції. Такі вимоги мають узгоджуватися з положеннями ч. 1 ст. 436 КПК, за змістом якої, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак касаційна скарга засудженого у частині вимоги до суду касаційної інстанції не відповідає положенням цієї норми права. Так, за змістом касаційної скарги засуджений, оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий вирок, яким провадження щодо нього закрити, зарахувати йому строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день ув'язнення / два дні позбавлення волі, а також пом'якшити призначене покарання.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.
На усунення недоліків, засудженому слід подати нову касаційну скаргу.
Суд також роз'яснює засудженому, що для складання та подання касаційної скарги він може скористатись правовою допомогою.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 травня 2025 року залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ним ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3