20 червня 2025 рокусправа № 380/12155/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув в місті Львові у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідачі), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ у Миколаївській області) від 01.03.2024 №135050015125 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) зарахувати до загального страхового стажу та врахувати при призначенні пенсії наступні періоди роботи у російській федерації: з 01.01.1992 по 20.01.1993 (період роботи у AT «Корсаківська база океанічного рибальства»), з 21.01.1993 по 12.05.1996 (період роботи у ІКК «Корінвест ЛТД»), з 13.05.1996 по 09.12.1996 (період роботи у ЗАТ «Корпорація «Час»), з 09.01.1997 по 01.08.1997 (період роботи в ТзОВ «Супутник»), з 29.08.1997 по 07.11.1998 (період роботи в ТзОВ «Садко»);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати як учаснику бойових дій до загального страхового стажу та врахувати при призначенні пенсії період проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України та участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 26 лютого 2022 року до 16 травня 2023 року у пільговому обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.02.2024 звернувся до територіального органу ГУ ПФУ в Львівській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком на підставі статті 115 Закону № 1058. У відповідь отримав рішення №135050015125 від 01.03.2024 ГУ ПФУ у Миколаївській області про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Страховий стаж заявника обчислений в розмірі 17 років 06 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У свою чергу не було зараховано періоди робити позивача починаючи з 01.01.1992 по 20.01.1993, з 21.01.1993 по 12.05.1996, з 13.05.1996 по 09.12.1996, з 09.01.1997 по 01.08.1997, з 29.08.1997 по 07.11.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1987, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Крім того, позивач звертає увагу, що пенсійний орган протиправно обчислив йому період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, в ординарному розмірі, а не в пільговому обчисленні один місяць служби за три місяці служби. Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення та вказує, що відповідно до записів трудової книжки його страховий стаж є більшим (26 років 08 місяців 20 днів) визначеного стажу, тому він має право на призначення дострокової пенсії за віком.
ГУ ПФУ у Миколаївській області проти позову заперечило з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначило, що згідно поданих документів загальний (страховий) стаж позивача становить 17 років 06 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 при законодавчо необхідному не менше 25 років страхового стажу. До стажу позивача не зараховані періоди робити позивача починаючи з 01.01.1992 по 20.01.1993, з 21.01.1993 по 12.05.1996, з 13.05.1996 по 09.12.1996, з 09.01.1997 по 01.08.1997, з 29.08.1997 по 07.11.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1987, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечило. На обґрунтування своєї позиції зазначило, що територіальне управління пенсійного органу правомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме не менше 25 років. Зазначило, що підстави для зарахування періодів роботи позивача на території Російської Федерації після 31.12.1991 року відсутні, оскільки угода про гарантії прав-громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не діє на території України. Щодо покликань позивача на Постанову №393, то нею було передбачено зарахування до вислуги років у трикратному розмірі періоду проходження служби в певних умовах для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також звертає увагу суду на зміни, внесені до цієї Постанови №393 (в редакції, що діє після 16.02.2022), відповідно до якої зарахування на пільгових умовах до вислуги років певного періоду застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для обчислення вислуги років для її призначення.
Позивач подав відповідь на відзив (вх. № 61121 від 12.08.2024) та додаткові пояснення (вх. №65056 від 28.08.2024), де навів додаткові аргументи на спростування позиції відповідача та підтвердження обґрунтованості своїх вимог, що зводяться до такого:
- припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не може бути підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періодів здійснення трудової діяльності на території російської федерації після 31.12.1991, що в загальному становить 6 років 8 місяців 8 днів, оскільки ці обставини виникли не з його вини, позивач не міг вплинути на них, та за періоди роботи позивача в російській федерації положення цієї Угоди передбачали право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав;
- відповідач протиправно та безпідставно зарахував період військової служби за призовом по мобілізації з 26.02.2022 по 16.05.2023 (1 рік 2 місяці 19 днів) у страховий стаж в одинарному розмірі, а не виходячи із розрахунку один місяць служби за три місяці стажу, тобто 3 роки 7 місяців 27 днів. Стверджує, що покликається на норми ст.ст. 19, 46 Конституції України, положення Законів України №1058 і 1788, ст. 48 КЗпП, Порядків №22-1 і №637. Водночас цитує норми абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ, ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також повідомляє, що при визначенні розміру його страхового стажу за період проходження військової служби не може визначати Порядок №393 (який згадує у відзиві відповідач), оскільки цей порядок стосується обчислення вислуги років для призначення та обчислення пенсії на підставі Закону №2262, а не пенсії на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058, як того просив заявник. Покликається на п.2.3-2.5 розділу 2 наказу Міністерства оборони України «Про положення про організацію роботи з обчислення вислуги років» №530 від 14.08.2014, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.10.2014 №1294/2607. Також звертає увагу на положення ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 щодо пільгового обчислення вислуги років та посилається на практику Верховного Суду в категорії справ, які вважає подібними до цієї.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до підрозділу ПФУ із заявою від 22.02.2024 про призначення дострокової пенсії за віком, до якої додав: - військовий квиток серії НОМЕР_2 ; - трудову книжку серії НОМЕР_1 ; - паспорт громадянина України № НОМЕР_3 ; - картку платника податків НОМЕР_4 ; - диплом серії НОМЕР_5 ; - атестат № НОМЕР_6 ; - посвідчення УБД серії НОМЕР_7 ; - витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_8 від 22.09.2022 № 265; - довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України від 22.02.2024 № 1424/54/290; - довідку про підтвердження періоду проходження військової служби від 19.03.2022 № 12/276; - документи про місце проживання (реєстрації) особи; - довідка про зміну назви організації від 14.09.2021 № СО-1161/1 та ін.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 щодо спірних періодів (а.с. 79-81):
- з 01.01.1992 по 20.01.1993 працював матросом 2 класу у АТ «Корсакіська база океанічного рибальства» (наказ № 1244-к від 05.11.1991 та наказ № 17-к від 22.01.1993);
- з 21.01.1993 по 12.05.1996 працював у ІКК «Корінвест ЛТД» (наказ № 1а від 20.01.1993 та наказ № 46к від 12.05.1996);
- з 13.05.1996 по 09.12.1996 працював матросом у ЗАТ «Корпорація «Час» (наказ № 53 від 16.05.1996 та наказ № 122 від 09.12.1996);
- з 09.01.1997 по 01.08.1997 працював матросом у ТОВ «Супутник» (наказ № 1-к від 10.01.1997 та наказ № 28-к від 01.08.1997);
- 29.08.1997 по 07.11.1998 працював матросом у ТОВ «Садко» (наказ № 39-к від 30.08.1997 та наказ № 51-к від 07.11.1998).
Згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 проходив військову службу у зв'язку із мобілізацією з 26.02.2022 по 16.05.2023 (а.с. 61-63).
Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області за результатами розгляду заяви прийняло рішення від 01.03.2024 року № 135050015125 (а.с.59) про відмову у призначенні дострокової пенсії ОСОБА_1 за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (не менше 25 років страхового стаду після досягнення 55 років).
Страховий стаж ОСОБА_1 обчислено в розмірі 17 років 06 місяців 15 днів, до нього орган ПФУ:
- зарахував в ординарному розмірі період проходження позивачем військової служби у зв'язку із мобілізацією з 01.03.2022 по 30.04.2023, тобто як 1 рік 2 місяці служби, що підтверджується довідкою про розрахунок стажу для визначення права на призначення пенсії форми РС-право (а.с. 78);
- не зарахував періоди з 01.01.1992 по 20.01.1993, з 21.01.1993 по 12.05.1996, з 13.05.1996 по 09.12.1996, з 09.01.1997 по 01.08.1997, з 29.08.1997 по 07.11.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1987, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. До страхового стажу зараховано періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 рік.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці […], які брали участь у бойових діях […] безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, […], - після досягнення чоловіками 55 років […] та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків […].
Вирішуючи спір щодо правомірності відмови органу ПФУ призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі пункту 4 статті 115 Закону №1058 (обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу «не менше 25 років»), суду слід оцінити аргументи сторін щодо таких дій відповідача, що лягли в основу оскарженого рішення:
І. орган ПФУ зарахував період проходження позивачем військової служби з 26.02.2022 по 16.05.2023 до страхового стажу в ординарному розмірі (зарахував 1 рік 4 місяці), а позивач на підставі абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону №201, статті 57 Закону №1788 та п. 2.3. розділу 2 Наказу МОУ №530 стверджує, що проходження ним військової служби в особливий період (з 26.02.2022 по 16.05.2023) тривалістю 1 рік 2 місяці 19 днів підлягає зарахуванню до його страхового стажу із розрахунку один місяць служби за три місяці, тому страховий стаж повинен становити 3 роки 7 місяців 27 днів;
ІІ. орган ПФУ не зарахував до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 по 20.01.1993, з 21.01.1993 по 12.05.1996, з 13.05.1996 по 09.12.1996, з 09.01.1997 по 01.08.1997, з 29.08.1997 по 07.11.1998, а позивач стверджує, що цей період підлягає зарахуванню до його страхового стажу та становить 6 років 8 місяців 8 днів.
Отже, суд при вирішенні цього спору повинен навести мотиви прийняття/відхилення аргументів сторін щодо правильності обчислення страхового стажу ОСОБА_1 для цілей застосування статті 115 Закону № 1058 (призначення дострокової пенсії за віком, що виплачується з солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування). Оцінюючи аргументи сторін, суд керується такими мотивами:
І. Щодо обчислення страхового стажу ОСОБА_1 за період проходження військової служби у зв'язку із мобілізацією з 26.02.2022 по 16.05.2023 в період дії правового режиму воєнного стану (в ординарному чи потрійному розмірі):
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011):
- час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх:
(1) страхового стажу, (2) стажу роботи, (3) стажу роботи за спеціальністю, а також до (4) стажу державної служби […]. Відповідач зарахував період проходження позивачем військової служби з 26.02.2022 по 16.05.2023 до його страхового стажу в розмірі 16 місяців (а.с.78);
- час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх:
(1) вислуги років, (2) стажу роботи, (3) стажу роботи за спеціальністю, а також до (4) стажу державної служби на пільгових умовах - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» від 6.12.1991 року № 1932-XII (в чинній редакції) особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. На підставі Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, №69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні введено воєнний стан та запроваджено загальну мобілізацію, ці правові режими неодноразово продовжувалися та діють донині. Отже, на підставі норми третього речення абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону №2011 проходження позивачем військової служби у зв'язку із мобілізацією за період із 26.02.2022 по 16.05.2023 зараховується до його вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби - на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас ОСОБА_1 ставить питання про зарахування цього періоду тривалістю 1 рік 2 місяці 19 днів до його страхового стажу з розрахунку один місяць служби за три місяці страхового стажу, при цьому покликається на норми статті 57 Закону №1788 та п.2.3. наказу МОУ №530. Оцінюючи аргументи позивача, суд враховує таке:
істотна відмінність між двома цитованими нормами абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону №2011 полягає в тому, що якщо проходження особою військової служби зараховується до її страхового стажу, то проходження військової служби в особливий період зараховується до вислуги років цієї особи в пільговому обчисленні (у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України).
Отже, для вирішення цього спору слід:
1) розмежувати такі поняття, як (1) страховий стаж, (2) стаж роботи, стаж роботи за спеціальністю, (3) вислуга років;
2) з'ясувати випадки, за яких страховий стаж може обчислюватися не в ординарному, а кратному розмірі, та перевірити обґрунтованість тверджень позивача про те, що його ситуація належить до таких випадків.
Суд враховує, що до 01.01.2004 право громадян України на державне пенсійне забезпечення врегульовував Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788), відповідно до якого громадяни України мали право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до Закону №1788 призначалися: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії. Закон №1788 визначав умови призначення передбачених ним трудових пенсій, що зазвичай зводилися до досягнення особою певного віку - за умови наявності стажу роботи (трудового стажу) певної тривалості.
Відповідно до статті 4 Закону №1788 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей встановлюються Законом України про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.
Згаданий вище Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9.04.1992 № 2262-XII діє донині, в чинній редакції має назву Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262). Відповідно до Закону №2262 виплачуються пенсії (1) за вислугу років, (2) по інвалідності та (3) в разі втрати годувальника.
Закон №1788 містить главу «Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій» (статті з 56 по 64), що визначала види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, а також пільги щодо обчислення трудового стажу, що надавалися реабілітованим, деяким категоріям медичних працівників, військовослужбовцям тощо. Так, відповідно до статті 57 Закону №1788 військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Єдиною постановою Кабінету Міністрів України, що регламентує зарахування періоду проходження військової служби в кратному розмірі, є Постанова від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб». Водночас слід зауважити, що ця постанова не поширюється на спірні правовідносини, оскільки встановлює правила обчислення вислуги років, а не страхового стажу, при цьому для інших правовідносин, а саме - для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не на підставі Закону №1058, як у спірному випадку.
Починаючи з 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Преамбулою Закону №1058 визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до частини першої та другої статті 4 Закону №1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Отже, Законом №1058, що діє з 01.01.2004, на відміну від Закону №1788, умовою отримання особою пенсійних виплат визначено наявність в необхідному розмірі «страхового стажу», а не «стажу роботи», «трудового стажу». Щодо поняття «вислуги років», то таке застосовується для цілей призначення спеціальних пенсії, напр. на підставі Закону №2262, але не пенсії за віком на підставі Закону №1058.
Відповідно до п. 16 Розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону №1058:
- до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (абзац перший);
- положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» (тобто Закону №1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії (абзац другий).
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.
Отже, після набрання чинності Законом №1058 Закон №1788 застосовується лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років (оскільки такий вид пенсії не передбачений Законом №1058) для обмеженого кола осіб - для тих, хто станом на 11.10.2017 мав вислугу років та стаж, необхідні для призначення такого виду пенсії [за вислугу років].
Статтею 24 Закону №1058 визначено, що:
- страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої);
- страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац перший частини другої);
- страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд опрацював положення Закону №1058 та встановив такі випадки врахування страхового стажу в розмірі, що відрізняється від одинарного:
- за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (абзаци дев'ятий-десятий частини третьої);
- періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
- депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні (період якого визначається з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень включно), період роботи на спецпоселенні зараховується до страхового стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі. Різниця між розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону з урахуванням пільгового обчислення стажу, передбаченого цим абзацом, та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону без урахування такого пільгового обчислення стажу, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Закон №1058 (частина четверта статті 24) також визначає, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (стаття 114).
Підстави для призначення та коло осіб, які можуть претендувати на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, визначає стаття 114 Закону №1058.
Підстави для призначення та коло осіб, які можуть претендувати на призначення дострокової пенсії за віком визначає стаття 115 Закону №1058 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Аналіз наведених норм в їх сукупності і взаємозв'язку дозволяє зробити висновок, що за період служби починаючи з 1 січня 2004 року відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058 норми статті 57 Закону №1788 можуть застосовуватися виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (ст. 114 Закону №1058) та не застосовується для визначення права на дострокову пенсію за віком (ст.115 Закону №1058).
Позивач також посилається на практику касаційного суду у справах №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17 та від 2 квітня 2020 року у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16 червня 2020 року у справі № 185/7049/16-а, де касаційний суд, з огляду на пункт 2.3 розділу 2 Положення № 530, дійшов висновку, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. В цьому ж контексті позивач покликається на норми статті 17-1 Закону №2262. Щодо цих аргументів, то суд їх відхиляє як помилкові, оскільки:
- наведена позиція касаційного суду є нерелевантною, оскільки стосується висновків щодо зарахування періоду, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, у кратному розмірі до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, яка передбачена статтею 114 Закону 1058. Водночас в цій справі позивач просить зарахувати період військової служби у кратному розмірі до страхового стажу при призначенні йому дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 статті 115 Закону № 1058. Отже, аргументи позивача в цій частині зводяться до підміни понять та маніпулювання правовими позиціями, які не стосуються спірних правовідносин;
- статті 17-1 Закону №2262 визначає, що порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також встановлює, що на пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану. Отже, ця норма не регулює спірних правовідносин, оскільки позивач просить призначити йому пенсію на підставі Закону №1058, а не на підставі Закону №2262;
- п.2.3 наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, прямо передбачає, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу). В преамбулі цього Положення передбачено, що таке прийняте на реалізацію Закону №2262, а в п. 2.3 Положення №530 прямо та недвозначно визначено, що норми цього НПА застосовуються при обчисленні вислуги років, - крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу. Отже, ці норми також не регулюють спірних правовідносин.
Щодо обчислення страхового стажу військовослужбовців та прирівняних до них осіб Закон №1058 визначає лише такі особливості:
- у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, то страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (абзац другий частини другої статті 24 Закону №1058);
- зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Протягом п'яти років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються, у разі їх відсутності, персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058);
- до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно (пп. 2 п.3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058).
Отже, страховий стаж для цілей застосування Закону №1058 за загальним правилом обчислюється в одинарному розмірі - крім випадків, передбачених самим Законом №1058 (напр., депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні, особам, що працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 тощо). Попри певні особливості обчислення страхового стажу військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу МВС передбачені Законом за період до 31.12.2016, починаючи з 01.01.2017 страховий стаж цих категорій осіб за період проходження ними служби обчислюється в загальному порядку - тобто в ординарному розмірі.
Відповідно до пункту 4 статті 115 Закону № 1058 військовослужбовці, які брали безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків. Отже, суть пільги військовослужбовцю, який брав безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, полягає у можливості вийти на пенсію за віком на підставі Закону №1058: 1) достроково, тобто на п'ять років швидше (зменшується пенсійний вік на 5 років, з 60 до 55 років); 2) за наявності суттєво зменшеного страхового стажу - 25 років замість 31 року, як було передбачено статтею 26 Закону №1058 (для призначення пенсії за віком в загальному порядку в році звернення позивача про призначення пенсії).
Водночас період проходження особою військової служби в 2022-2023рр. на підставі Закону №1058 зараховується до страхового стажу цієї особи в ординарному розмірі. Адже ані Закон №1058, ані будь-які інші законодавчі акти, детально проаналізовані в цьому рішенні суду вище, не передбачають кратного зарахування періоду проходження військової служби до страхового стажу для цілей застосування ст. 115 Закону №1058, як помилково стверджує позивач.
Отже, в цій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
ІІ. Оцінюючи дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи ОСОБА_1 в 1992-1997 рр. на території Російської Федерації (6 років 8 місяців 8 днів) суд керується такими мотивами:
статтею 62 Закону №1788-XII, що діяв в згаданий період, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637). Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Статтею 1 Закону №1788 передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають. За змістом статті 5 Угоди визначено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Відповідно до частини 2-3 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється відповідно до законодавства сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться згідно законодавства держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві; Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови. Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.
Отже, попри вихід України з Угоди, пенсійні права громадян, що виникли до 30.05.2023, не втрачають своєї сили на підставі статті 13 цієї Угоди. Аналогічно суд оцінює припинення Російською Федерацією з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Таким чином, припинення участі України та Російської Федерації в Угоді не є підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи позивача, оскільки такий стаж набутий ним до 01.01.2023. Отже, відмова ГУ ПФУ в Миколаївській області у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи із 01.01.1992 по 20.01.1993, з 21.01.1993 по 12.05.1996, з 13.05.1996 по 09.12.1996, з 09.01.1997 по 01.08.1997, з 29.08.1997 по 07.11.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.10.1987 є протиправною. Тому позовні вимоги в частині спонукання відповідача зарахувати ці періоди до страхового стажу позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що позивач на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком не відповідав умовам, визначеним у пункті 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV, оскільки:
- досяг 55 років;
- є особою, що брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
- враховуючи висновок суду про необхідність зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів (із 01.01.1992 по 20.01.1993, з 21.01.1993 по 12.05.1996, з 13.05.1996 по 09.12.1996, з 09.01.1997 по 01.08.1997, з 29.08.1997 по 07.11.1998 - всього 06 років 08 місяців 13 днів), його страховий стаж в сумі із визначеним пенсійним органом (17 років 06 місяців 15 днів) становитиме 24 роки 02 місяці 28 днів, тобто менше мінімально необхідного «не менше 25 років».
Отже, станом на дату звернення позивача про призначення дострокової пенсії за віком його страховий стаж дійсно був недостатнім для призначення пенсії на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняло правильне по суті рішення від 01.03.2024 № 135050015125 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, хоча і безпідставно відмовило позивачу в зарахуванні до страхового стажу періодів його роботи в 1992-1997 рр. на території Російської Федерації (6 років 8 місяців 8 днів).
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, - в частині, що стосується зарахування до страхового стажу періодів роботи в РФ в 1992-1997рр. Вирішуючи питання про належного відповідача за цими вимогами суд керується такими мотивами: відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії внаслідок відмови зарахувати стаж. Тому дії щодо зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв оскаржуване рішення, у цій справі - ГУ ПФУ в Миколаївській області. Водночас ГУ ПФУ у Львівській області є неналежним відповідачем за цими вимогами, оскільки не розглядало заяву позивача про призначення пенсії та не приймало оскаржене рішення, тому в задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити з мотивів їх безпідставності. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до ст.ст. 9, 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. З метою ефективного захисту порушених прав позивача ГУ ПФУ в Миколаївській області слід зобов'язати вчинити дії, а саме - зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу позивача.
З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.19-26,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи на території Російській Федерації з 01.01.1992 по 20.01.1993, з 21.01.1993 по 12.05.1996, з 13.05.1996 по 09.12.1996, з 09.01.1997 по 01.08.1997, з 29.08.1997 по 07.11.1998 (згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.10.1987).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович