20 червня 2025 року № 320/39320/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
у серпні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ГУ ПФУ, Управління).
Просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.05.2024 О/р №сбу про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням вислуги 29 років 10 місяців 04 дні, з 02.08.2023.
Ухвалою суду від 30.08.2024 провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував протиправність оскаржуваного рішення. Зазначив, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги), а наявність необхідної вислуги забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Вказав, що передбачені статтею 17-1 цього Закону пільгові умови призначення пенсій відповідно Порядку №393 полягають у пільговому зарахуванні вислуги років, і таке зарахування не є самостійним і не конкурує з календарним обчисленням. Звертав увагу, що проходячи службу в органах Служби безпеки України з 2001 року мав законне сподівання на призначення пенсії за вислугу років після звільнення.
Відповідач надіслав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Наголошував на тому, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки він не має встановленої пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років, через що позовні вимоги є безпідставними.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач з 2001 року по 01.08.2023 проходив службу в органах Служби безпеки України, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.9).
Наказом Голови Служби безпеки України від 22.07.2023 № 915-ОС/дск позивач звільнений з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» у запас Служби безпеки України, з 01.08.2023 (а.с.13).
Цим наказом визначено вислугу років військової служби позивача станом на 01.08.2023: календарна - 21 рік 09 місяців 12 днів, пільгова - 08 років 22 дні, загальна - 29 років 10 місяців 04 дні.
18.04.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії (а.с.12).
Разом із листом від 14.05.2025 № 21/3-1966 Фінансово-економічне управління Служби безпеки України направило матеріали для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням ГУ ПФУ від 22.05.2024 № О/р №сбу, за результатами розгляду таких документів, відмовлено ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» через те, що календарна вислуга позивача становить 21 рік 09 місяців 12 днів служби, а відповідно до пункту «а» статті 12 цього Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше (а.с.11зв.).
Таку відмову направлено у додатку до листа від 27.05.2024 № 2600-0203-8/107078 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а.с.11).
Таким чином, на дату звільнення позивача з військової служби його вислуга становить: в календарному обчисленні - 21 рік 9 місяців 12 днів; у пільговому обчисленні - 08 років 22 дні; загальна - 29 років 10 місяців 04 дні.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах Служби безпеки України, визначає Закон України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За змістом статті 1 Закону № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
За нормами статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
У відповідності до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
За положеннями частини другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно частини четвертої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Як закріплено у статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону № 2262-XII затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (постанова №393).
Так, у редакції постанови №393 до 19.02.2022 у пункті 1 було установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
У пункті 3 цієї постанови (у редакції до 19.02.2022) визначалися періоди, які зараховувалися на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій відповідним особам.
Разом із тим редакцію постанови №393 було змінено постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, яка набрала чинності 19.02.2022. Вказаною постановою також змінено і назву Порядку №393.
Порівнюючи попередню назву цієї постанови «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» та назву в редакції після 19.02.2022 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», суд доходить висновку, що змінами уточнено предмет регулювання Порядку, а саме - застосування його для обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, тобто мають 25 років календарної вислуги.
Відповідно до абзаців 1 і 2 пункту 1 Порядку №393 в редакції, чинній на час звільнення позивача (серпень 2023 року), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
На підставі пункту 2-1 постанови №393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
У підпункті «а» пункту 3 постанови №393 вже відповідний перелік періодів роботи слугує підставою для визначення розміру пенсії особам, а не призначення пенсії.
Фактично це означає, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до постанови №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №119 від 16.02.2022.
У той же час, моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугу років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення його зі служби.
Враховуючи те, що станом на дату звільнення позивача (серпень 2023 року), як і на дату звернення із заявою про призначення пенсії (квітень 2024 року) для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ діяла нова редакція постанови № 393, суд констатує відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.
Суд зауважує і те, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», і стаття 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 постанови №393 визначає, що певні періоди, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Подібна правова позиція щодо застосування постанови №393 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119) і Закону № 2262-XII у контексті призначення пенсії за всилугу років викладена і у постановах Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №200/4951/2231, від 31.01.2024 у справі №120/7300/22, від 11.09.2023 у справі №480/4827/22.
За наведеного, суд доходить висновку про відсутність у позивача календарної вислуги для призначення пенсії за статтею 12 Закону № 2262-ХІІ.
Крім того, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі №480/4141/18, на які посилався позивач у позовній заяві, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні і не можуть бути враховані при розгляді цієї справи, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
Також суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі №120/7300/22 зазначає, що не вбачає дискримінації права позивача внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 до Порядку №393, зважаючи на те, що відповідні зміни привели у відповідність положення Порядку №393 до змісту статті 12 Закону №2262-XII, який має вищу юридичну силу.
За наведеного, суд констатує відсутність підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення ГУ ПФУ та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку із відмовою у позові, а також враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору - підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.