Справа № 522/21031/24
Провадження № 2/522/3304/25
11 червня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Морозової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
26 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували у шлюбі, від якого народився син. Проте, батько дитини ОСОБА_2 ніяк не піклується про свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проявляє заінтересованості в подальшій долі дитини, не цікавиться його станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не цікавиться успіхами в навчанні, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини як складову виховання; не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини; не створює умов для отримання освіти у зв'язку з чим виникли умови, які шкодять інтересам дитини. Вихованням та матеріальним забезпеченням дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 займається позивач.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Крім того, витребувано у Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (за місцем фактичного проживання дитини) висновок щодо доцільності (або недоцільності) позбавлення ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно сина - малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20 лютого 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов лист, з якого вбачається, що взятому під варту військовослужбовцю ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття провадження та судової повістки були вручені.
27 травня 2025 року до суду від Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на виконання ухвали надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав.
11 червня 2025 року до суду від позивача та представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі. Позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Представником третьої особи: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради подано до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника органу опіки та піклування. Висновок підтримав, проти ухвалення рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, будь-яких пояснень та заперечень до суду не направив.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, встановивши обставини справи, перевіривши надані позивачем докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для відповідних висновків, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19 серпня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Малиновському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 1472). Свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 . Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину - сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
З кінця 2018 року однією сім'єю сторони не проживають, спільне домогосподарство не ведеться, фактичні шлюбні відносини були припинені.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати з позивачем.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2019 року у справі № 522/440/19 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 серпня 2016 року у Малиновському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (актовий запис № 1472). Свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 . Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини усіх видів доходу до досягнення дитиною повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказаним рішенням також було встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із своєю матір'ю.
Як слідує з позову, батько ОСОБА_2 на зв'язок із сином не виходив, коштів на утримання сина так і не надавав, не відвідував дитину та не цікавився ним.
Відповідно до Довідки №179877 від 05.11.2024 року, за виконавчим провадженням №59017057 від 06.05.2019 року, станом на 05.11.2024 року у ОСОБА_2 , наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 64 місяці, з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 180 111,27 грн.
Між тим, 29 вересня 2021 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_4 . Після реєстрації даного шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
07 жовтня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 .
Син позивача - ОСОБА_3 проживає з позивачем та з 01.09.2024 року навчається в 1А класі Одеського ліцею №101 Одеської міської ради, що підтверджується довідкою №277 від 09.09.2024 року.
Згідно до характеристики дитини ОСОБА_9 , виданої директором Одеського ліцею №101 Одеської міської ради, ОСОБА_3 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований і працелюбний учень. Має навчальні досягнення достатнього рівня. Має хорошу пам'ять, добре запам'ятовує учбовий матеріал. Виявляє логічне, творче мислення. Має здібності до вивчення предметів гуманітарного циклу навчання грамоти, я досліджую світ. На уроках уважний, організований. Співпрацює в парах. Має добрий загальний розвиток. Скромний, веселий, товариський, дисциплінований. Домінуючі риси характеру: акуратність, ввічливість, доброзичливість, працелюбність, чемність, чуйність. Користується повагою серед однокласників, підтримує дружні стосунки з дітьми. До вчителів та дорослих ставиться з повагою. Сім'я приділяє належну увагу вихованню хлопчика.
Разом з тим, 03.10.2018 року ОСОБА_1 , заключила декларацію №0001-10НЗ-9100 з педіатром Щуровою Оксаною Миколаївною .
Відповідно до медичного висновку ЛКК №223/1 від 07.11.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на диспансерному огляді у спеціалістів: невролога, імунолога.
З кінця 2018 року ОСОБА_3 , 10.01.2018 року перебуває на повному забезпеченні у своєї матері ОСОБА_1 . Позивач повністю опікується інтересами і потребами сина, піклується про нього, займається його вихованням, слідкує за його розвитком та станом здоров'ям. Позивач є відповідальною матір'ю, яка готова взяти повну відповідальність за сина та створила для нього всі умови для комфортного проживання.
Позивач звернувшись до суду з позовом, вказує, що відповідач, будучи батьком їх спільної дитиини, взагалі не бере участі у житті свого сина, не спілкується з ними, не турбується про його фізичний і духовний розвиток, не цікавиться його здоров'ям та навчанням, підготовкою до самостійного життя, не навідує його за місцем проживання. Таке відношення негативно позначається на дитині та спричиняє йому душевні переживання.
Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 22.05.2025 року № 0-34, встановлено доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, судом зясовано, що відповідач ОСОБА_2 наразі перебуває під вартою в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, зокрема, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
Абзацом 1 і 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» встановлено, зокрема, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.
Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Пункт 2 частини 1 статті 164 СК України визначає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Згідно з ч. ч. 3, 6 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно з релевантною судовою практикою, а саме правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 263/401/20, встановлено, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка міститься у постанові від 30.06.2021 у справі №333/1262/20, у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.»
Згідно з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 390/1418/17, суд встановив, що у разі вирішення питання про позбавлення батьківських прав одного з батьків у зв'язку з ухиленням від виконання ним своїх обов'язків щодо виховання дитини, суд має брати до уваги найкращі інтереси дитини, враховувати фактичні обставини справи такі, як інтеграцію дитини у нову сім'ю (у разі наявності таких обставин), прив'язаність дитини до нової сім'ї, сприйняття нового чоловіка матері/дружини батька дитини справжніми її батьками, бажання дитини зберегти цю сім'ю, а також відсутність зв'язків у дитини з тим із батьків, щодо якого вирішується питання про позбавлення батьківських прав. При цьому інтереси дитини превалюють над інтересами батьків, а тому завданням суду є встановлення справедливого балансу між ними. Інтереси дитини вимагають, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувались, розрив таких відносин свідчить про припинення зв'язку між дитиною та батьком/матір'ю, а рішення про позбавлення батьківських прав лише юридично підтверджує припинення таких відносин.
Верховний Суд наголошує, що зайняття одним з батьків, який проживає окремо від дитини, пасивної позиції в участі у вихованні дитини у подальшому призводить до втрати зв'язків між батьком та дитиною, віддалення дитини від батька, а тому покладення на дитину обов'язку з прийняття рішення щодо спілкування між ними свідчить про нехтування батьком своїми правами та обов'язками, що може призвести до настання для нього негативних наслідків у виді позбавлення батьківських прав.
У разі наявності перешкод у спілкуванні з дитиною батько має застосовувати усі можливі заходи захисту своїх прав та прав своєї дитини, зокрема, шляхом своєчасного звернення до органу опіки та піклування, а також до суду.
Саме поведінка відповідача, яка полягала у тривалій бездіяльності, призвела до настання для нього негативних наслідків - позбавлення батьківських прав.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи зібрані у справі докази, належним чином проаналізовані та досліджені судом, зокрема, висновок органу опіки та піклування, встановлені обставини справи суд вбачає за можливе застосувати до відповідача крайній захід впливу для особи, яка не виконує свої батьківські обов'язки свідомо та протягом тривалого періоду часу, а саме позбавити його батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, приймаючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, з метою забезпечення належного захисту дитини, суд бере до уваги свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов'язками та ухилення від їх виконання, тому з урахуванням усіх обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовна заява підлягає до задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 164 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений та підписаний 20.06.2025 року.
Суддя