Справа № 522/15356/24
Провадження №2а/522/93/25
20 червня 2025 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №С/9297 від 29.06.2024 по справі про адміністративне правопорушення,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Колєвою Юлією Леонідівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову № С/9297 від 29 червня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення на громадянина ОСОБА_1 штрафу у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 ; закрити справу про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 не згодний з даною постановою, вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскаржувана постанова винесена з порушеннями норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав. В оскаржуваній постанові (сторінка 2) після частини «Установив» та викладення обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи, зазначено: «враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_3 скоїв (ла) адміністративне правопорушення, що не передбачене ч. 3.ст. 210 КУпАП». Тобто, прямо вказано, що правопорушення не передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП. При цьому в оскаржуваній постанові не зазначено іншої статті КУпАП, що передбачає адміністративну відповідальність. З цього випливає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 при складанні постанови не встановлено в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, однак при цьому, всупереч вимогам законодавства, постановлено накласти на нього штраф. Зауважила, що вказана частка «не» у фразі «скоїв адміністративне правопорушення, що не передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП», не може вважатись технічною помилкою, оскільки це ж саме формулювання також використано в іншій постановах ІНФОРМАЦІЯ_4 про адміністративні правопорушення у відношенні позивача. Зазначила, що з постанови не вбачається коли саме, за яких обставин та ким засвідчено те, що ОСОБА_1 нібито не мав при собі військово-обліковий документ. Взагалі вказане в оскаржуваній постанові не відповідає дійсності, оскільки у позивача був при собі військово-обліковий документ - Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 21.11.2018, виданий ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем свого проживання. Представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач пред'явив військово-обліковий документ у встановленому порядку. При складені оскаржуваної постанови припущено ряд суттєвих порушень процедури оформлення та розгляду справи про адміністративне правопорушення. За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Позивачу не надавався для ознайомлення та надання пояснень жодний протокол. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи та ухвалення постанови від 29.06.2024 відбулось за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи. Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Також зазначила, що оформлення оскаржуваної Постанови не відповідає Інструкції з складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3. Оскаржувана постанова винесена не за формою, затвердженою Інструкцією. З огляду на вищевикладене, вважає, що Постанова № С/9297 від 29 червня 2024 року є такою, що винесена з численними порушеннями вимог діючого законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2024 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення з позовом до суду. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом в ухвалі запропоновано відповідачу протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду відзив на позов та роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії усіх документів, які слугували підставою для прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення №С/9297 від 29.06.2024 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17000,00 грн.
24.12.2024 на виконання ухвали суду від 03 жовтня 2024 року, на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано належним чином засвідчені всі наявні документи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП (протокол № С/9296 про адміністративне правопорушення від 29.06.2024 та постанову №С/9297 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 29.06.2024).
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом установлено, що 29 червня 2024 року заступником командира роти з морально-психологічного забезпечення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 мл.лейтенантом ОСОБА_4 складено Протокол № С/9296 про адміністративне порушення, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Суть адміністративного правопорушення: 29 червня 2024 року о 12 год. 30 хв. в умовах особливого періоду, при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що у порушення ч. 2 п. 10-1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» не мав при собі військовообліковий документ, разом з документом, що посвідчує особу. У протоколі зазначено, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності від пояснень і підписання протоколу відмовилася у присутності свідків.
29 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № С/9297 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень.
Як зазначено у мотивувальній частині постанови ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, при особистому звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що у порушення ч. 2 п. 10-1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» не мав при собі військовообліковий документ, разом з документом, що посвідчує особу. Документи щодо поважних причин відсутності документів не надав.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3).
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).
За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закону №3543, відповідно до частини шостої якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Частиною 10 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11.04.2024) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» затверджено нову форму військово-облікового документа.
Позивач вказує, що Представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач пред'явив військово-обліковий документ у встановленому порядку.
Позивачем до матеріалів справи долучено копію тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 01.11.2018, що виданий ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст. 247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) не-досягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного право-порушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210,210-1цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідачем не доведено вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та наявність складу адміністративного правопорушення і відповідно правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до відповідальності.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а,притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 242-246, 250, 272, 286, 295 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №С/9297 від 29.06.2024 по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову № С/9297 від 29 червня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 .
Справу відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про адміністративне правопорушення закрити.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Юлія КОВТУН