Справа № 363/3274/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4519/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
16 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28 травня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 22024000000000580 від 25.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Під час судового засідання 28.05.2025 прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою із заставою у розмірі 3000 розмірів прожиткового мінімуму, яке обґрунтував тим, що обвинувачена може переховуватися від суду, у тому числі і на окупованих територіях, так як вона має стійкі зв'язки з представниками р.ф., перешкоджати кримінальному провадженню, вчиняти інші нові кримінальні правопорушення та продовжити те, в чому ОСОБА_8 обвинувачується, при цьому застосування щодо особи більш м'якого запобіжного заходу не здатне запобігти вказаним ризикам.
У судовому засідання захисник просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та просила зменшити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, визначеного обвинуваченій, до максимальної величини, визначеної законом.
Ухвалою суду клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 26.07.2025 включно із визначенням застави у розмірі 3000 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 084 000 ( дев'ять мільйонів вісімдесят чотири тисячі).
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченої під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, також судом враховано характер інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що її загрожує у разі визнання її винуватою, дані про особу обвинуваченої. Також, на переконання суду першої інстанції, існують ризики того, що обвинувачена зможе переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
В апеляційні скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та зменшити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, визначеного для ОСОБА_8 , до максимальної величини, передбаченої п.3 ч.5 ст.182 КПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що під час визначення розміру застави судом не було належним чином встановлено особу обвинуваченої, не досліджено її матеріальний стан, не обґрунтовано чому обраний розмір визначеної застави має складати 3000 неоподаткованих мінімумів, а також не враховано значної тривалості тримання під вартою ОСОБА_8 .
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачена повідомлена, клопотань про розгляд апеляційної скарги за її участю до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги , перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання її під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останньої перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом за приписами абз.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що становить 3000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірним для обвинуваченої, не є слушними.
Так, суд не знайшов підстав для зменшення розміру застави, який був визначений ухвалою суду від 28.04.2025 року , з огляду на відсутність нових обставин, які б могли свідчити про неспроможність її внесення як обвинуваченою, так і іншими особами.
До апеляційної скарги не долучено доказів, які б могли свідчити про те, що обраний розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є завідомо непомірним для обвинуваченої ОСОБА_8 чи інших можливих заставодавців.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для зміни ухвали суду першої інстанції у частині розміру обраного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави , колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 28 травня 2025 року про продовження строку тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави відносно ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: