20 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5616/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відділ прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " про визнання протиправним та скасування наказу, -
Адвокат Поляк М.В. звернулась з позовом до суду в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 22 жовтня 2024 року №1039-ОС про особовий склад в частині призначення штаб-сержанта ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби вищої категорії - начальником групи управління службою відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) звільнивши останню з посади інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальник відділення управління службою у Відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В);
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальник відділення управління службою у Відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В).
1.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернулась з рапортами до начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) та начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із проханням залишити її на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальник відділення управління службою у Відділі прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В), оскільки нове місце служби є віддаленим від її місця проживання з двома неповнолітніми дітьми та у разі переміщення вона втратить доплату, яка нараховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" від 11.08.1995р. №648, що істотно вплине на її здатність утримувати дітей. Однак, при розгляді вказаних рапортів безпосереднім керівником та начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 дані обставини не враховано та винесено наказ про призначення позивача на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальник групи управління службою відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_6 " (тип Б).
1.2 ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Вказує, що відповідно до "Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009 (далі - Положення) переміщення на рівні посади та переміщення на нижчі посади у випадках, передбачених абзацами четвертим, шостим та десятим підпункту 6 пункту 93 цього Положення (у тому числі в іншу місцевість), здійснюється без згоди військовослужбовця. Додатково зазначив, що 25.10.2024 року на засіданні атестаційної комісії НОМЕР_1 прикордонного загону було заслухано позивача з питання її переміщення. Під час заслуховування штаб-сержант ОСОБА_2 не повідомляла про обставини, що перешкоджають її переміщенню та заявила про свою готовність виконувати накази про переміщення, у разі потреби.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Позивач проходила військову службу за контрактом осіб сержантського складу в лавах Державної прикордонної служби України, наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 19.04.2021 №110-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 , старшому техніку- інспектору прикордонної служби 1 категорії групи зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » І категорії (тип В), продовжено військову службу за новим контрактом, з 12 липня 2021 року по 11 липня 2026 року.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 27.01.2022 №26-ОС «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника відділення управління службою відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип В).
Начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » майором ОСОБА_3 рапортом від 19.10.2024 №101/53034-24-Вн начальнику НОМЕР_1 прикордонного загону подано прохання щодо переміщення за межі підрозділу військовослужбовців, у тому числі і позивача.
31.10.2024 року позивачем подано рапорти до начальника відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) та начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із проханням залишити її на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальник відділення управління службою у Відділі прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В), оскільки нове місце служби є віддаленим від її місця проживання з двома неповнолітніми дітьми та у разі переміщення вона втратить доплату, яка нараховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" від 11.08.1995 р.№648, що істотно вплине на її здатність утримувати дітей.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 26.10.2022 №1046-ОС «Про особовий склад» штаб-сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника групи управління службою відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б), звільнивши з посади інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника відділення управління службою відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип В), згідно підпункту 5 пункту 93 Положення ( на рівну посаду для більш доцільного використання за напрямом підготовки або спеціальністю - за рішенням відповідних начальників або на особисте прохання військовослужбовця).
Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернулася до суду із цим позовом.
4. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
За змістом ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 в Україні введено на території України воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дія воєнного стану була неодноразово продовжена та є чинною на час розгляду справи.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначені Законом України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р. №661-IV (далі - Закон №661-IV).
Відповідно до положень Закону №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, основними обов'язками якої, зокрема є: припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.
Згідно із ст.6 Закону №661-IV державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Загальна чисельність Державної прикордонної служби України становить 60000 осіб, у тому числі 52000 військовослужбовців. В особливий період загальна чисельність Державної прикордонної служби України збільшується на кількість особового складу, призваного на військову службу на виконання указів Президента України про мобілізацію, затверджених законами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначено Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 р. №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).
За приписами п.п.2, 3 Положення №1115/2009 громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом. Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням.
У добровільному порядку в Держприкордонслужбі громадяни проходять: військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Із громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт.
Судом встановлено, що позивачем 19.04.2021р. укладений контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України. Військову службу за новим контрактом продовжено з 12.07.2021 року по 11.07.2026 року (а.с.45).
Пунктами 88, 89 Положення №1115/2009 встановлено, що військовослужбовці призначаються на посади, звільняються з посад та зараховуються у розпорядження прямими начальниками, яким надано право видавати накази по особовому складу відповідно до номенклатури посад, що затверджується наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Призначення військовослужбовців на посади, звільнення з посад та зарахування їх у розпорядження здійснюється:
1) осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу: на посади в органах Держприкордонслужби - наказом начальника цього органу; на посади у структурних підрозділах регіонального управління та в разі переміщення військовослужбовця з одного органу Держприкордонслужби до іншого, якщо ці органи підпорядковані регіональному управлінню, - наказом начальника регіонального управління; в інших випадках - наказом Адміністрації Держприкордонслужби;
2) осіб офіцерського складу: на посади в органах Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до майора (капітана 3 рангу) включно, - наказом начальника відповідного органу Держприкордонслужби; на посади у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах Держприкордонслужби, вищому військовому навчальному закладі Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до підполковника (капітана 2 рангу) включно, - наказом відповідно начальника регіонального управління, ректора вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби; на посади у розвідувальному органі Адміністрації Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до полковника (капітана 1 рангу) включно, крім посад заступників керівника цього розвідувального органу, призначення на які здійснюється Президентом України або Головою Державної прикордонної служби України, - наказом керівника цього розвідувального органу; в інших випадках - наказом Голови Державної прикордонної служби України.
Згідно п.93 Положення №1115/2009 призначення військовослужбовців на посади здійснюється:
1) у разі призову на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом чи на військову службу (навчання) за контрактом курсантів вищого військового навчального закладу;
2) у зв'язку із зарахуванням військовослужбовця до вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби за денною формою навчання;
3) у разі закінчення вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, вищих військових навчальних закладів інших військових формувань або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти за денною формою навчання;
4) на вищі посади - у порядку просування по службі;
5) на рівні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (далі - організаційно-штатні заходи) - за рішенням відповідного начальника; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби), а також закінчення граничного строку перебування на окремих посадах або в органах (підрозділах), які виконують завдання в районах проведення антитерористичної операції чи залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, або забезпечують їх здійснення; для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах (їх структурних підрозділах) Держприкордонслужби різного рівня - за рішенням відповідного начальника; для більш доцільного використання за напрямом підготовки або спеціальністю - за рішенням відповідних начальників або на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії - за рішенням відповідних начальників або на особисте прохання військовослужбовця; за сімейними обставинами - на особисте прохання військовослужбовця; за результатами атестації - за рішенням відповідного начальника; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, не пов'язану з державною таємницею, - за рішенням відповідного начальника; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з більш легкими умовами військової служби, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням, у разі неможливості виконання ними обов'язків за попередньою посадою; у разі коли військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній з керівництвом підлеглими особами, виконанням завдань з охорони державного кордону, - за рішенням відповідного начальника; у разі виникнення обставин, передбачених абзацом першим пункту 111 цього Положення, - за рішенням відповідного начальника;
6) на нижчі посади: у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів у разі неможливості призначення на рівну посаду - за згодою військовослужбовця; за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військоволікарської комісії - за згодою чи на особисте прохання військовослужбовця; за результатами атестації - за рішенням відповідного начальника; на особисте прохання військовослужбовця; у порядку реалізації накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарного стягнення - за рішенням відповідного начальника; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, не пов'язану з державною таємницею, - за згодою військовослужбовця, у разі неможливості призначення на рівну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з більш легкими умовами військової служби, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням, у разі неможливості виконання ними обов'язків за попередньою посадою та за відсутності рівних посад; у разі коли військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній з керівництвом підлеглими особами, виконанням завдань з охорони державного кордону, в разі неможливості призначення на рівну посаду - за рішенням відповідного начальника; у разі виникнення обставин, передбачених абзацом першим пункту 111 цього Положення, за відсутності рівних посад - за рішенням відповідного начальника.
Приписами п.123 Положення №1115/2009 закріплено, що військовослужбовці призначаються на вищі, рівні або нижчі посади в органі Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу, або в іншому органі Держприкордонслужби у випадках, передбачених пунктом 93 цього Положення.
Переміщення на рівні посади та переміщення на нижчі посади у випадках, передбачених абзацами четвертим, шостим та десятим підпункту 6 пункту 93 цього Положення (у тому числі в іншу місцевість), здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, в яку його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця у тому ж населеному пункті, за наявності документів, які це підтверджують.
Переміщення військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом, на іншу посаду у зв'язку зі службовою необхідністю чи за станом здоров'я здійснюється за рішенням командування без згоди військовослужбовця в разі відповідно службової необхідності або наявності медичного висновку про доцільність використання військовослужбовця на інших посадах або в іншій місцевості.
Матеріалами справи встановлено, що у рапортах від 31.10.2024 позивач мотивує своє прохання залишити її на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальник відділення управління службою у Відділі прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) тим, що нове місце служби є віддаленим від її місця проживання з двома неповнолітніми дітьми (Івано-Франківська область, Верховинський район, с.Явірник), таке переведення унеможливить належне виконання нею обов'язків з виховання та утримання дітей. Також вказує, що у разі переміщення вона втратить доплату, яка нараховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" від 11.08.1995 р.№648, що істотно вплине на її здатність утримувати дітей (а.с.18-19).
Як зазначено вище, Положенням №1115/2009 визначено виключний перелік випадків, за яких переміщення на рівні посади та переміщення на нижчі посади не може здійснюватись без згоди військовослужбовця.
На підставі наведеного суд висновує, що наявність на утриманні позивача неповнолітніх дітей не входить до переліку підстав, за яких необхідна згода військовослужбовця на переміщення на рівну чи нижчу посаду для подальшого проходження військової служби в органах Держприкордонслужби.
Норми трудового законодавства, зокрема положення статті 32 Кодексу законів про працю України, не застосовуються у спірних правовідносинах.
Суд звертає увагу, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законодавстві.
Пріоритетність спеціальних норм права перед загальними підтверджена рішенням Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) та листом Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року №753/1 1/13-10 «Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби».
Таким чином, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини працівників, а предметом спору у даній справі є правовідносини щодо проходження військової служби, які регулюються нормами спеціального законодавства та не можуть підмінюватись нормами Кодексу законів про працю України, тому як позивач є військовослужбовцем, а не працівником. Військовослужбовці не мають правового статусу «працівник», проходження ними військової служби врегульовано спеціальним законодавством, тому чинність Кодексу законів про працю України на них не поширюється, через це його норми, зокрема норми статті 32 Кодексу, не можуть поширюватись на військовослужбовців та на правовідносини щодо проходження військової служби.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень здійснив реалізацію дискреційних повноважень шляхом переміщення позивача з одного відділу прикордонної служби до іншого, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, добросовісно, розсудливо та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З огляду на вищевказане наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 26.10.2022 №1046-ОС «Про особовий склад» в частині переміщення ОСОБА_1 на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника групи управління службою відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б) є правомірним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України.
5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат з підстав, передбачених ст.139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя В.О. Кушнір