19 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2217/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Адвокат Бігусяк З.Г. звернулась з позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 08.03.2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, період роботи з 04.12.1987 року по 02.01.2013 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день 'її призначення, період роботи з 02.01.2013 року по 30.07.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м, Києві провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.
1.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй протиправно відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій. Позивач зазначає, що вона має достатньо спеціального стажу для отримання зазначеної грошової допомоги. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просила задовольнити позовні вимоги.
1.2. ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА-1.
Представник відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років", робота на посаді завідувача ФАП не передбачає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому позивач не має право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
1.3. ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА-2.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відзив на позовну заяву не подав, позиції по суті спору не висловив.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 27.06.2024 залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувачка пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058).
29.02.2024 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України №1058.
Рішенням від 08.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві позивачці відмовлено у виплаті грошової допомоги.
Зокрема, відповідачем не зараховано до спеціального стажу роботи позивача періоди:
- період роботи на посаді завідувача ФАП с.Давидени-Зруб Сторожинецької ЦЛР з 04.12.1987 року по 02.01.2013 року;
- період роботи на посаді завідувача ФАП с.Давидени-Зруб Давидівської АЗПСМ Сторожинецького районного центру первинної медико-санітарної допомоги з 02.01.2013 року по 30.07.2021 року.
Рішення про відмову у виплаті грошової допомоги мотивовано тим, що посада завідувача ФАП не передбачена постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04.11.1993 року №909.
Вважаючи дії пенсійного органу протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
4. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону №1058-VI страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону №1058-VI встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-VI особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок №1191).
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону (1058-15), працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності;
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
При цьому, за умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Також законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Суд звертає увагу, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вирішуючи питання щодо того, чи відноситься посада на якій працювала позивач до переліку робіт, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.п.«е-ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII), суд керується таким.
Відповідно до п.«е» ст.55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі Перелік №909), до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах:
- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужбі, Держпраці, Держпродспоживслужбі та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах;
- фармацевтів, асистентів фармацевтів, (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, в контрольно-аналітичних лабораторіях у аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях;
- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у Медико-соціальні експертних комісіях, бюро судово-медичної експертизи.
Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року №1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам просвіти, охорони здоров'я та сільського господарства», яка діяла на час перебування позивача на посаді завідувача фельдшерсько-акушерського пункту (ФАП), передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.
Відповідно до Переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого наказом Міністерства соціального забезпечення УPCP від 31.12.1959 року №135 та підпункту «а» пункту 1 Положення про порядок зарахування стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року №1397 вчителям, лікарям і іншим працівникам освіти та охорони здоров'я до стажу роботи за спеціальністю, зараховується робота у лікарняних установах всіх типів та найменувань незалежно від відомчої приналежності установи і організації та найменування посади.
Водночас, як вже зазначалось, право на пенсію за вислугу років відповідно до Переліку №909 мають особи, які працювали на посадах, що відносяться до середнього медичного персоналу, незалежно від найменування займаної посади.
До середнього медичного персоналу відносяться особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності. Тобто, середній медичний персонал в залежності від рівня та профілю освіти надає долікарську медичну допомогу, здійснює догляд за хворими, виконує під керівництвом лікаря профілактичну, діагностичну, лікувально-реабілітаційну, санітарно-противоепідемічну і організаторську роботу.
Суд враховує, що законодавством не визначено вичерпного переліку посад середнього медичного персоналу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що посада «завідувача фельдшерсько-акушерським пунктом (ФАП)» відноситься до середнього медичного персоналу. Тому, робота на вказаній посаді повинна зараховуватись до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
З приводу того чи відноситься заклад охорони здоров'я, у яких працювала позивач, до закладів, робота у яких дає право на пенсію за вислугу років, суд зауважує таке.
Статтею 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-XII (далі Закон №2801-XII) визначено, що заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Статтею 16 Закону №2801-XII передбачено заклади охорони здоров'я. Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я не підлягають приватизації.
За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи. Заклади охорони здоров'я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом, у тому числі як спільне комунальне підприємство.
Згідно довідки КНП "Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" №1634 від 30.04.2024року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду медсестри пологового відділення з 23.07.1984 року Сторожинецької ЦЛР згідно наказу №137 від 20.07.1984 року (а.с.20).
З 04.12.1987 ОСОБА_1 переведена зав.ФАП с.Давидени-Зруб згідно наказу №203 від 04.12.1987. З 02.01.2013 була звільнена із займаної посади у зв'язку з переведенням на роботу в районий Сторожинецький центр ПМСД згідно наказу №256зв від 31.12.2012 року.
Відповідно до наказу Сторожинецького центру ПМСД №309пр від 02.01.2013 року ОСОБА_1 зараховано на роботу по переводу з Сторожинецької ЦЛР в Сторожинецький Центр ПМСД на посаду зав.ФАП х.Зруб-Давидівка Давидівської АЗПСМ з 02.01.2013 року (а.с.19).
Суд зауважує, що відповідно до п.1 розділу 1 "Положення про фельдшерсько-акушерський/фельдшерський пункт", затвердженого наказом МОЗ від 29.07.2016 року №801 фельдшерсько-акушерський/фельдшерський пункт (ФАП/ФП) є відокремленим структурним підрозділом амбулаторії центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, що забезпечує надання долікарської медичної допомоги населенню. Відповідно до п. 1 розділу IV вказаного положення ФАП/ФП очолює завідувач, який призначається на посаду та звільняється з посади головним лікарем ЦПМСД відповідно до чинного законодавства.
Згідно Рішення ХХV сесії районної ради VII скликання від 21 грудня 2018 року №123-25/2018 «Про створення комунального некомерційного підприємства «Сторожинецька центральна районна лікарня» Сторожинецької районної ради Чернівецької області та затвердження Статуту» було реорганізовано в комунальне некомерційне підприємство «Сторожинецька центральна районна лікарня» шляхом перетворення згідно наказу Сторожинецької центральної районної лікарні від 02.01.2019р №172.
Згідно Рішення XLVI1I позачергової сесії VII скликання №293-48/2020 Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 12 листопада 2020 року «Про зміну засновника, назви та затвердження Статуту комунального некомерційного підприємства «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області було змінено назву закладу на комунальне некомерційне підприємство «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області згідно наказу комунального некомерційного підприємства «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 24.11.2020р. №275.
З огляду на вищевикладене, Комунальне некомерційне підприємство «Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» відноситься до закладів охорони здоров'я, в яких робота на посаді завідувача ФАП, надає право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону №1058.
Таким чином, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 04.12.1987 по 02.01.2013 та з 02.01.2013 по 30.07.2021 на посаді завідувача фельдшерсько-акушерським/фельдшерським пунктом (ФАП) необхідно зарахувати до її спеціального страхового стажу роботи.
Враховуючи вищезазначене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню), відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до її спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років період роботи на посаді завідувача ФАП с.Давидени-Зруб Сторожинецької ЦЛР з 04.12.1987 року по 02.01.2013 року та період роботи на посаді завідувача ФАП с.Давидени-Зруб Давидівської АЗПСМ Сторожинецького районного центру первинної медико-санітарної допомоги з 02.01.2013 року по 30.07.2021 року.
5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю з урахуванням мотивувальної частини рішення.
6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача-1.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 08.03.2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, період роботи з 04.12.1987 року по 02.01.2013 року;
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, період роботи з 02.01.2013 року по 30.07.2021 року;
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053 ЄДРПОУ 42098368).
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл.Центральна, 3, м.Чернівці, 58002, ЄДРПОУ 40329345).
Суддя В.О. Кушнір